Історія про Україну | Чи стосувався той "договір" лише московської залоги в Києві, чи охоплю...

Чи стосувався той "договір" лише московської залоги в Києві, чи охоплював більш ширше коло питань, не відомо. Але треба мати на увазі, що в політичній системі координат Московії, все про що б домовився Бутурлін у Переяславі, мало би десь таку саму вагу, як і те, що "намалював" у Стамбулі Мєдінскій. Без санкції "царя-батюшки", це був би папірець із порожніми деклараціями (і це вже не кажучи про добре відому вартість будь-яких угод із московитами в принципі). Після козацької старшини, до Бутурліна приперлася ще й група шляхтичів, які вручили боярину свою "петицію", в якій вони вже гарненько поділили між собою посади старост та воєвод, які існували при "старому режимі", й хотіли її затвердження. Боярин подивився на них як на неадекватів, і ті, налякавшись можливого гніву гетьмана, потім просили не казати нічого Богдану.Завершивши церемонії в Переяславі, московити роз'їхалися по містах, вказаних Хмельницьким (той назвав 177 населених пунктів, що контролюються козаками), а Бутурлін особисто попрямував до Києва. Тут московита на в'їзді в місто зустрічав митрополит Київський, Галицький та всієї Русі Сильвестр Косів, який за ці роки вже напрактикувався швидко "перевзуватися на ходу", спочатку сердечно вітаючи Богдана Хмельницького, а потім так само "щиро й привітно" армію Януша Радзивілла. Бутурлін при зустрічі підколов митрополита, сказавши, що "от ваш гетьман не один раз звертався до царя з проханням про підданство, а чому ви, владико, ні разу нам не писали?". Косів відмазався, сказавши, що він нічого не знав про листи гетьмана, але коли зайшла мова про присягу цареві, знову виник конфлікт.Митрополит (як і архімандрит Печерського монастиря) відмовився робити це сам і не послав приймати присягу підпорядковану йому шляхту та міщан. Свою відмову він обґрунтовував тим, що коли король Ян ІІ Казимир дізнається про це, то віддасть наказ стратити православних єпископів та священників, що перебувають на підконтрольних урядові Речі Посполитої територіях. Утім, за кілька днів Косова все ж дотиснули, і він також приніс "клятву вірності". Проте, одразу ж після цього митрополит терміново направив свою людину до Луцька, щоб той зробив офіційний запис до міських книг про те, що сталося. У тих поясненнях усе валили на "зрадника" Хмельницького, бо насправді бажання змінювати підданство ніхто не мав, а козаки в Києві "гнали міщан до присяги як худобу". Далі буде...