Овероптимізм і оверпесимізм у роботі. Який перекіс у вас? За 10+ років у маркетингу я помітила закономірність: у більшості спеціалістів є перекіс. Або в “ми завтра закриємо контракт на мільйони”, або в “це не спрацює, не варто й починати”. Як виглядає овероптимізм управлінських рішень.– Ставимо дедлайн, який гарно звучить, але не враховує реальну кількість ресурсів.– Переоцінюємо віддачу від інструменту або події.– Переоцінюємо реальне місце на ринку, лояльність аудиторії. Для цього навіть є термін. Planning fallacy – когнітивне викривлення, при якому ми системно недооцінюємо час, який потрібний для виконання задач. Результат овероптимізму виглядає приблизно так:Ми закладаємо в прогноз, що угода закриється “ось-ось”. Фактично ще немає підписаного контракту, але в голові клієнт уже в revenue. Розслабляємося. Плануємо витрати під майбутні гроші. Рахуємо cash flow, виходячи з найкращого сценарію, не маючи інші. І в якийсь момент отримуємо касовий розрив. Ставимо команді амбітні, але нереалістичні цілі. Не враховуємо реальну місткість ринку, довжину циклу угоди, ресурс людей. Коли дедлайн наближається, починається “дотиснути”, “ще трохи”, “давайте швидше”. У підсумку:– розчарування– зниження довіри до менеджменту– вигорання команди– і обіцянки, які більше ніхто не сприймає серйозноЯк виглядає оверпесимізм?– “Цей формат у нас не спрацює.”– “Ми вже пробували – не зайшло.”– “Educate-контент не дає SQL потрібного рівня.”– “Це занадто амбітно для нас.”Це все реальні кейси. Кейс 1. Канал, який “не працює”. Я приходжу в команду. Канал місяцями в мінусі. Спеціалісти чесно кажуть: “Ми вже все пробували. Результату немає.”Я спілкуюся з командою відкрито: якщо канал не окупається, ми його закриваємо. Бізнес не благодійність. Але якщо ми не хочемо закривати – тоді пробуємо інші підходи. Ми почали проводити тести – і тим самим інструментом, який “не працював”, вийшли в стабільну окупність. Кейс 2. B2B і educate-контент. У команди було упередження: вебінари не закривають ліди, які нам цікаві. Після довгої аргументації вирішили протестувати формат. З першого ж вебінару – SQL з компанії, з якою ми давно хотіли працювати. Саме вебінар став тригером до перемовин. Оверпесимізм часто маскується під “досвід”. Овероптимізм – під “амбітність”. Пару років тому я усвідомила, що автоматично знаходжу слабкі місця. У мене завжди три варіанти прогнозу. Це забракувало не одну ідею. Я була менш схильна до ризику, більше – до перевірених рішень. І це обмежувало, коли треба рости іксами. Я змінила “чому це не спрацює?”, на “що потрібно, щоб це спрацювало?”. І тоді песимізм перестав бути блоком і став інструментом. Мені здається, найсильніші команди – це ті, де є і оптимісти, і песимісти. Ті, хто вірять, що можна більше й амбітніше. І ті, хто одразу думають про ризики, терміни й ресурси. Ви більше овероптиміст чи оверпесиміст? Чи були у вас кейси, коли “воно не працює” раптом запрацювало? Або коли нереалістичні амбіції дорого коштували?