“Пройти крізь стіни” - Марина Абрамович

Чи може людина бути мистецтвом?

Після прочитання цієї книги, моя відповідь так. Важливо зазначити, до того, як взяла книгу в руки, я знала дуже обмежений обсяг інформації про Марину, виключно, що займалась вона перформансом, і що дозволяла людям на одному з них робити з нею будь що.

Цю книгу можна розглядати з настільки великої кількості ракурсів - тут тобі і історія Югославії, і історія напрочуд важкої сімейної драми, і кохання зі зрадами, і мистецтво в усій його красі, і віра та релігії, пригоди та подорожі.

Це автобіографія жінки, яка зробила так багато для мистецтва загалом, та перформансу зокрема. Вона досліджує можливості людського (свого) тіла, психіки а також проблеми людей та проблеми створені людьми.

Найбільше мене тронули два моменти:

1. Щирість та честність, з якими написана книга. Наче Марина такий близькій людині переповідає історію свого такого складного життя, чесно, без образ чи марафету. Всі відчуття, почуття та емоції оголені перед читачем.
2. Наскільки незвично працює мозок та думки людини мистецтва (якщо що тут я порівнала з собою), мені так важко було зрозуміти ті сенси, які вона закладала в перформанси і навіть з детальним описом, моєї глибини розуміння було недостатньо.

Бували моменти, коли під час читання затамовувся подих, наче в музеї, ось вона сила мистецтва. Мені було дуже цікаво читати, незважаючи, що вважаю себе дуже далекою від мистецтва перформансу, тому взагалі не обовʼязково бути експертом, щоб оцінити неймовірний життєвий шлях Абрамович. Вона прохойшла пішки половину Великого китайського муру (2500 км), щоб по середині зустрітись з коханням її життя та розпрощатись з ним, і це в 19988 році, після 8 років узгодження дозволів з Китаєм. (Перформанс «Коханці»).

Моя оцінка книги: 10 з 10, раджу дуже!