“Жінки, що біжать з вовками”Давно не писала про книги, але цього разу не можу промовчати — хочеться поділитися справжнім скарбом.Мені близька думка, що деякі речі з’являються в нашому житті саме тоді, коли ми до них дозріваємо. Хоча, звісно, не до всього можна бути готовим (є безліч речей, що просто звалюються на нас зненацька). Але саме з цією книгою все склалося дуже влучно. Якби я відкрила її три чи сім років тому — напевно, лише скептично закотила б очі й відклала вбік. Та сьогодні вона розкрила переді мною стільки простих, але глибоких істин, які ніби завжди були поруч — потрібно було лише побачити та відчути.Авторка книги, Клариса Пінкола Естес, — психологиня, яка присвятила понад 20 років створенню першої версії цього твору. Особливо захоплює те, що книжка вийшла ще у 1992 році, а звучить сьогодні так само актуально, ніби написана вчора. Для неї справді не існує часу.Про що ж вона? Перед читанням я думала, що це про жіночі архетипи — чула подібні відгуки, мовляв, у книзі є казки, в яких відображено жіночі образи. Та насправді вона набагато глибша. Це книга про пошук себе: чому я відчуваю те, що відчуваю, що впливало на мене в минулому і досі має значення зараз, як віднайти своє справжнє «я» та зрозуміти, чого насправді прагну.У книзі 16 розділів. Кожен починається з короткого вступу, за яким іде казка, а далі — глибокий аналіз та розкриття архетипів. Діапазон емоцій, які викликає читання, важко описати — іноді боляче до сліз, іноді тепло й затишно. Кожне речення спонукає зупинитися й замислитися, відкриваючи в тобі щось нове, про що й не підозрювала.Невеличка порада: читайте повільно, краще у паперовому варіанті, і не соромтеся залишати примітки на полях. Я читала по одному, максимум два розділи на тиждень — інакше було б неможливо «перетравити» все прочитане.Щиро вважаю, що ця книга не лише для жінок. Чоловіки також знайдуть у ній багато сенсів і відповіді на питання, які, можливо, ніколи не наважувались поставити. А ще я щиро хотіла б, щоб її читали батьки — особливо ті, хто виховує доньок.І, наостанок. Під час читання я сказала подрузі, здається, саме ця книга стане відповіддю на популярне питання — “яка книга змінила твоє життя?”. Та згодом зрозуміла: життя змінюємо лише ми самі. А ця книга — мудрий, делікатний супутник у цьому процесі. Як сказала Ірена Карпа: “Беріть її (книгу) до рук — і біжіть з вовками”.