Telegram statistics channel - @golovach_kids

Як бути, якщо дитина весь час грає в ігри.📱 Враховуючи, наскільки наше життя перейшло в онлайн, не дивно, що діти проводять все більше часу в мережі. Що робити, якщо комп'ютерних ігор стало занадто багато?❌ Звичайно, перше, що спадає на думку — обмежити доступ до ігор, але це крайній захід, який до того ж зробить віртуальний світ ще більш привабливим в очах дитини. З цієї ж причини не варто використовувати ігри як винагороду. Краще подивитися вглиб проблеми та вибрати довгострокову стратегію для її вирішення.🎮 Насамперед варто поговорити з дитиною, щоб з'ясувати, що саме її приваблює в іграх. Наприклад, діти часто віддають перевагу віртуальному світу, якщо в реальному почуваються незатишно. Причини можуть бути різні — від нестачі контакту з батьками до відсутності справжніх друзів. З'ясувати це допоможе довірча бесіда, під час якої дитині можна поставити запитання на кшталт «Що ти відчуваєш, коли граєш у ігри?», «Як ще можна це відчути?» і таке інше.⛹️‍♂️ Далі можна пошукати шляхи компенсації тих бонусів, які дитина бачить у іграх. Наприклад, якщо їй подобається почуватися сильною і спритною — можна запропонувати спорт, щоб стати такою насправді. 👾 Якщо ігри дають простір фантазії — можна підключити творчість. Якщо їй подобається вирішувати заплутані завдання в ході гри — можна подумати про додаткове ментальне навантаження, на кшталт шахів, квізів або навіть курсів програмування. 👩‍⚕️ Якщо ж дитина «збігає» в мережу від проблем у відносинах з однолітками чи вчителями, то ці питання теж потрібно вирішувати, іноді навіть за допомогою психолога. ☝️ Неочевидний, але важливий момент: діти показують нам те, що є у нас самих. Тому перш ніж сварити дитину за нескінченні ігри, згадайте — чи не властиво вам «залипати» в телефоні чи безкінечно дивитися серіали? Тому що це просто інший бік віртуальної залежності. Подивіться, чи цікава вам ваша реальність — тільки тоді ви зможете подати дітям приклад того, що жити життя краще, ніж грати у нього.Виховання та розвиток дітей

Як із дітей виростають дорослі, які не вірять у себе.⠀💬 Їй кажуть: «Ти така гарна дівчина/ чудова мама/ прекрасна господиня/ найкращий друг/ відповідальний працівник/ цілеспрямована людина», а вона відповідає/думає: «Ви мене вранці не бачили/ я та ще мати-перемати, вірші не вчимо/ я просто знайшла рецепт в інтернеті/ насправді я дуже лінива».💭 І далі за списком — «Я почуваюся притворницею, ніхто не знає моє справжнє обличчя».⠀Багато дорослих почуваються незручно, коли чують компліменти.Намагаються змінити тему, применшити заслуги, підозрюючи іншого у нещирості.⠀☝️ І це не про награну скромність. Тривога і почуття провини не дозволяють просто відповісти «дякую» та прийняти добрі слова на свою адресу («я не та, за кого мене приймають»).⠀😩 Дітям також буває складно контролювати та приймати себе. Батьки скаржаться на те, що вони впадають в істерику, виявляють агресію, не дотримуються кордонів, замикаються в собі, сором'язливі... Обізвати себе «я дурень» — остання надія на отримання допомоги і водночас спроба вплинути на батьків, показати внутрішній біль. Попереджувальний удар: не нападайте на мене з критикою, я сам атакую ​​себе.⠀🙏 Треба розуміти, що всім дітям складно розділити «погано поводився» і «я поганий». Робіть це за них, будь ласка.⠀Мама каже: «Ти молодець!»Але дитині буває складно повірити в це. Вона думає: «Мама так каже просто так, бо моя мама. Насправді я поганий/некрасивий. Вчора я поводився погано».⠀❗️ Критикуйте і хваліть конкретні дії, а не дітей: «Мені не подобається, коли речі розкидані», «Як чудово, що іграшки лежать на своїх місцях, їх тепер видно і зручно грати в них».👍 Так ви допомагаєте дитині помічати свої досягнення та спиратися на власну думку про себе, а не на оцінки оточуючих.⠀Що робити, якщо почули від своєї дитини «Я погана», «Я дурень»?✅ Відповідайте: «Схоже, ти дуже засмучений, якщо так кажеш про себе. Я б теж засмутилася в такій ситуації (заздалегідь з'ясуйте, що саме сталося). Ти міг подумати, що твої невдачі роблять тебе поганим чи дурним, але це зовсім не так. Я теж помилялася. І тато. Це нормально помилятися і засмучуватися/злитися».⠀Виховання та розвиток дітей

Якщо дитина ревнує до брата чи сестри.Іноді буває так, що хтось із дітей ревнує батьків до іншої дитини. Як бути?🔹 Намагайтеся приділяти дітям однаковий час. І не потрібно намагатись розважати їх одночасно. Будьте уважні з кожною дитиною окремо, показуйте, що вона важлива сама по собі.🔹 Не сваріть дітей за прояв ревнощів. В іншому випадку дитина триматиме почуття в собі, накопичуватиме негативні емоції і думатиме, що з нею щось не те.🔹 Говоріть дітям, що ви їх любите. Знаходьте для кожного особливі слова, наголошуйте на її індивідуальності. Дитина повинна відчувати, що ваше признання в любові — не формальність.🔹 Порівнювати дітей, говорити, хай навіть на емоціях, хто гірший чи кращий — не можна категорично. Те саме стосується їхніх конфліктів — не приймайте чиюсь сторону. Звідси й виростають, зокрема, ревнощі один до одного.🔹 Якщо ви ставите когось із дітей у приклад, неодмінно вкажіть і сильні сторони іншої діитини.🔹 Не змушуйте старшу дитину грати та розважати молодшу, якщо вона не хоче. Старша дитина почне сприймати брата/сестру як обов'язок.🔹 Обов'язково хваліть дітей за прояв доброти, за допомогу один одному.Виховання та розвиток дітей

Дитячі страхи. Як бути.Дітям властиво чогось боятися. Як поводитися батькам у такій ситуації?☝️ Дуже важливо поставитися до цієї проблеми серйозно. Забудьте фрази на кшталт «Не вигадуй дурниці» чи «Нічого тут боятися». Говорячи це дитині, ви знецінюєте її переживання, показуєте, що вам начхати на її почуття.💬 Розмовляйте з дитиною (але не тисніть, якщо вона не хоче обговорювати цю тему). Нехай розкаже, що саме її лякає. Якщо дитина не може пояснити, ставте навідні питання. Ваше завдання зрозуміти, що турбує дитину.🙅‍♀️ Не ставте інших дітей за приклад. «Саша нічого не боїться», «Маша смілива дівчинка, а ти боягузка» не допоможуть, а тільки все ускладнять. Дитина думатиме, що з нею щось не так.🎨 Запропонуйте дитині намалювати те, чого вона боїться. Потім спільними зусиллями малюйте рятувальників або саму дитину, яка перемагає страх. Те ж саме з історіями — можна придумати казку про сміливого малюка, який здолав монстра.✅ Створіть максимально комфортну атмосферу. Нехай дитина відчуває себе у безпеці. Іграшки, з якими їй спокійніше, світло нічника — все для того, щоб дитина заспокоїлася.Виховання та розвиток дітей

Вибираємо слова: як розмовляти з підлітком.😔 Підлітковий вік — складний період і для самих дітей, і для батьків. Як правильно вибудовувати стосунки з підлітком, що казати, а що не потрібно?❌ Неправильно:«Я у твоєму віці…»Будь-які порівняння дитини з її однолітками, з собою — можуть бити по самооцінці.«Все в тебе не як у людей»Підліток має йти своєю дорогою, вчитися на власному досвіді. «Як у людей» означає «Будь як усі». Підлітки не хочуть бути як усі.«Я все для тебе роблю, багато від чого відмовився заради тебе»Хочете виростити у підлітку почуття провини? Не треба.«Ти все одно не зрозумієш (ти не розумієш)»Ви вказуєте дитині на її незрілість і свою «особливість» як дорослого.«Досить їсти, і так у штани не влазиш»Розмови на тему зовнішності підлітка (і тим паче оцінки) можуть вдарити по його самооцінці, викликати додаткові комплекси.✅ Правильно:«Як ти вважаєш? (Що ти думаєш про це)?»Підліток (і будь-яка дитина в принципі) повинен знати і відчувати, що його думка важлива.«Можу я тобі чимось допомогти?»У підлітків непросте життя (що б там дорослі не думали). Допомогти впоратися з його проблемами чи хоча б дати зрозуміти, що поряд є небайдужі — важливий момент.«Ти це круто придумав (зробив)!»Щире захоплення чимось, що зробила чи вигадала дитина — ще одна цегла у високу стіну її самооцінки та впевненості в собі.«Нічого страшного не сталося. Давай знову спробуємо. Усі помиляються»Це допоможе дитині не боятися невдач, навчить вірити у себе.«Я дуже тебе люблю»Тут і додати нічого. Золоті слова.Виховання та розвиток дітей

Старший-молодший: якщо між дітьми велика різниця.💁‍♀️ Вважається, що оптимальна різниця у віці між дітьми в сім'ї — у межах п'яти років. Але життя не підкоряється суворим правилам. Що потрібно врахувати, якщо одна дитина помітно старша за іншу — на 7-10 і більше років?😳 Не виключено, що поява ще однієї дитини в сім'ї може спричинити ревнощі. Старша дитина відчувала себе єдиною, вибудувала контакти з батьками, її життя було налагоджене. Народження молодшої дитини змінює звичний уклад, до чого важко звикнути одразу.☝️ Якщо таке відбувається, не можна допустити, щоб старша дитина відчула себе покинутою, відсунутою на другий план. Говоріть з нею про її почуття, давайте зрозуміти, що ви одна сім'я і що любите її як і раніше. ⏰ Знаходьте час тільки для старшої дитини — щоб вона бачила, що мама і тато можуть належати тільки їй.🧑‍🍼 Залучайте старшу дитину до піклування про молодшу, але поступово, не перетворюючи на няньку. В ідеалі ця турбота не повинна бути для старшої обов'язком та рутиною.🧩 Залучайте і молодшу, і старшу дитину до спільних сімейних справ, до спільних розваг. Не порівнюйте дітей, не звеличуйте одну за рахунок іншої. ✅ Вибудовуйте збалансовані стосунки між дітьми в сімʼї. Навіть молодшій дитині можна давати можливість побути головною — допомагаючи старшій хоча б у дрібницях.Виховання та розвиток дітей

Як навчити дитину відстоювати свої кордони.🤔 У дитинстві нас навчали, як важливо вміти ділитися. Так, іноді на шкоду собі, зате оточуючі погано не подумають. Сьогодні психологи дотримуються іншої думки. Якщо дитина не хоче, то ділитися своїми речами вона не повинна. Крапка. 👉 Уявімо ситуацію. На майданчику у вашої дитини інше маля забирає іграшку. Без злого наміру просто побачив нове і йому захотілося подивитися. І тут ви стикаєтеся з плачем та протестом з боку власної дитини. Варіантів розвитку подальших подій щонайменше два. 💬 Перший — ви кажете «не потрібно бути жадібною» і намагаєтеся відволікти свою дитину іншою іграшкою. Другий — просите чужу дитину повернути вам іграшку. У разі відмови чи конфлікту, звертаєтесь до її батьків. ☘️ Деякі дорослі вважають, що діти повинні вміти самі регулювати конфлікти на дитячому майданчику. Можливо, але з певного віку. До цього моменту завдання батьків — своїм прикладом показати модель поведінки щодо відстоювання особистих кордонів. 😔 Якщо ситуація склалася зворотна і іграшку відбирає ваша дитина, потрібно бути готовим зіткнутися з її негативними емоціями. Плач, крики та істерика — нормальна реакція, якщо дитина не отримала бажаного. ✅ Коли вона заспокоїться, важливо ще раз сказати, що ніхто не повинен ділитися своїми речами, якщо не хоче. Але завжди можна повернутися на майданчик і спробувати домовитись, обмінятися іграшками або вигадати спільну гру. Все це про адаптивність та вміння йти на компроміс, але не на шкоду собі. Виховання та розвиток дітей

4 стилі виховання дітей.👩🏻‍💼 У 60-х роках американський психолог Діана Баумринд розробила концепцію стилів виховання дітей. Усього їх було три: поблажливий, авторитарний та авторитетний. Трохи згодом класифікація розширилася і з'явився четвертий — незалучений стиль.1️⃣ Поблажливий стиль. Батьки — друзі, але не авторитет. Спілкування будується на рівних, дорослому важко відмовити дитині, тому конфліктні ситуації згладжуються. За провинами не слідує покарання, адже батьки важко витримують дитячі негативні емоції. Незважаючи на довірчі відносини всередині сім'ї, надалі дитина може зіткнутися з проблемами у спілкуванні з однолітками та навчанні, оскільки не звикла до відмов та дисципліни.2️⃣ Незалучений стиль.Батьки, по суті, є, але по факту їх немає. Базові потреби на кшталт їжі, безпеки та даху над головою закриті, а в іншому діти ростуть самі собою. Емоційна холодність та відстороненість провідного дорослого знаходять відображення у підвищеній тривожності та низькій самооцінці дитини. Дисципліна та самоконтроль кульгають, тому підвищується ризик розвитку ігроманії, відходу у віртуальну реальність та спілкування з неблагополучними компаніями.3️⃣ Авторитарний стиль.Саме цієї концепції виховання тривалий час дотримувалися в радянських сім'ях. Дістати ремінь або поставити дитину на пару годин у кут було нормою. Так, з дисципліною був повний порядок, але яким шляхом. Спершу дитиною рухає страх, на зміну якому часто приходить агресивність. Де і як вона знайде вихід, зазвичай яскраво показує підлітковий період.4️⃣ Авторитетний стиль.Батьки помічають потреби та емоції дитини, але при цьому можуть скоригувати її поведінку за допомогою жорстких правил. Дорослий докладно пояснює причину відмови та не боїться зіткнутися з дитячими негативними емоціями. Усі важливі рішення ухвалюються разом, у дітей є вибір, але вони знають, що останнє слово завжди залишається за дорослим.Виховання та розвиток дітей

Як реагувати на експерименти підлітка із зовнішністю.🧑‍🎤 Підлітковий вік — період експериментів зі своїм зовнішнім виглядом. Як поводитися батькам в цій ситуації, щоб не нашкодити?☝️ Головне — підтримка. Дитина змінює зовнішність тому, що шукає себе або незадоволена собою, хоче самоствердитися серед однолітків. Дорослі не повинні сприймати такі експерименти як бунт чи протест — це лише розжарить атмосферу.✅ Підлітковий період — початок сепарації, віддалення від батьків. Завдання дорослих — зробити так, щоб дитина в будь-якому випадку бачила в них союзників. Будьте спокійні, доброзичливі, проявляйте інтерес до дитини та утримуйтесь від різких оцінок її зовнішнього вигляду.👨‍🎤 Будьте розуміючими та лояльними. Деякі експерименти зі стрижкою, зміною кольору волосся, з одягом — немає сенсу забороняти. Інша справа — татуювання. Можна запропонувати спочатку тимчасове татуювання — мовляв, зроби, походи з ним, а потім вирішиш, чи справді воно тобі потрібне. І звичайно, якщо дитина має алергію, все це потрібно робити після консультації з лікарем.💬 Розмовляйте з дитиною. З'ясуйте, чому вона хоче змінити зовнішність. Поясніть ненав'язливо — наслідки того ж татуювання чи пірсингу. Не лякайте — просто розповідайте.Виховання та розвиток дітей

Увага! До 1 вересня залишилось 30 днів.😟 Після літа непросто буває і мамам, і дітям.👩‍🏫 І особливо важко тим, хто йде до першого класу. Для дитини — новий колектив, правила, обов'язки. Для мами — нова роль, уроки, сум через те, що дитина так швидко виросла.✅ Тому краще розпочати підготовку прямо зараз, щоб у вересні всім було простіше.📝 Якщо вашій дитині до школи ще рано, читайте та зберігайте пости на майбутнє. Отже, кілька порад для батьків, чиї діти йдуть до 1 класу:1️⃣ Щоб школа не представлялася новим місцем, яке лякає, намалюйте карту, як до неї дійти. І сходіть разом із дитиною до школи кілька разів, погуляйте біля неї (в ідеалі ще зайти всередину, якщо можна). Так дитина почуватиметься впевненіше та спокійніше.2️⃣ Готуємо руку до письма, щоб вона не втомлювалася під час занять. Для цього ліпіть із пластиліну (тільки беріть звичайний, не м'яке тісто), змотуйте клубочки ниток або пряжі. Виконуйте вправу «візок» — берете дитину за ноги, а вона йде кімнатою на руках.3️⃣ Навчіть дитину користуватися ланч-боксом, якщо плануєте давати їй їжу із собою. Знаю, що мене читає багато учителів. Для вас також є ідея.💬 Запишіть і надішліть у батьківський чат голосове повідомлення для дітей. Розкажіть, що літо закінчується, ви за ними скучили, чекаєте їх у вересні до школи. Учням буде приємно.Виховання та розвиток дітей