Михайло Роман:«Продовжуємо служити Богу і людям в м. Полтава. Нещодавно в нашій церкві покаялося троє молодих людей, студенти. Також покаявся чоловік похилого віку, він має онко-хворобу. Ще навернулася жінка середніх років, її покинув чоловік, зараз вона живе сама. Ось так по милості Божій спасаються люди і церква поступово зростає.Зараз дуже непростий час. Зимою були великі морози, світло було тільки 4 години на добу. Потрібно до всього підлаштовуватися. Але Бог дає сили жити і служити іншим. Немало братів мобілізували (усього 128 чоловік із сімей членів церкви), і це нелегко для родин і нашої громади. Молимося за них і віримо, що Господь збереже від смерті і каліцтва, поверне живими додому. Молимося за Україну, щоб Господь зупинив цю безумну війну. Дуже багато болю і втоми в нашому народі.Діти зростають, ходять до школи, правда зараз багато повітряних тривог, тому часто біжать у бомбосховище. Але вже звикли і якось стараються вчитися. Віримо, що скоро все це закінчиться і буде мир від Господа!»
Руслан Нецвєтаєв:«Наша сім’я продовжує служіння в Донецькій області. Війна перейшла в активнішу фазу. Евакуюємо мирне населення із прифронтових міст та селищ. Потреба евакуації значно зросла: щодня надходять прохання від сімей з дітьми, пенсіонерів та маломобільних людей.У зв’язку з наближенням фронту, частими обстрілами ситуація у Святогірську погіршилася. Більшість мешканців покинули місто. Задля безпеки людей довелося тимчасово припинити проводити зібрання. Інша ситуація — в с. Майдан, це трохи далі від лінії фронту. Там понад 30 місцевих жителів стабільно відвідують богослужіння, є домашня група. Проводимо в селі регулярні євангелізаційні зустрічі. Відвідуємо малозабезпечені сім’ї, маломобільних людей. Читаємо з ними Євангелію, молимося, допомагаємо по господарству, привозимо продукти і речі.Беремо активну участь і в житті церкви в Чернівцях. Недільні богослужіння відвідують до 50 осіб, щоп’ятниці — молитовні зібрання, у вівторок та середу — домашні групи. Раз на тиждень маємо вуличні євангелізації»
Сергій Тарасюк:«Ми щиро дякуємо Господу за благословенну можливість зібратися разом у м. Рівне — понад 40 братів-благовісників, євангелістів та місіонерів. На цю зустріч прибули служителі з багатьох областей України, що стало свідченням єдності Тіла Христового.Володимир Бобик, відповідальний за Департамент благовістя, наголосив на важливості того, щоб упродовж усього часу посту й молитви наша увага була зосереджена на Посланні апостола Якова. Саме в цій книзі Писання ми знаходимо глибокі духовні й практичні настанови, які особливо актуальні в цей період: про щиру віру, витривалість у випробуваннях, силу молитви та живе християнство, підтверджене ділами.Протягом дня ми мали спільні молитви, прославляли Господа в піснях, слухали проповіді та свідчення братів із різних куточків України. Усе це ще раз нагадало нам просту, але живу істину: Бог діє, Бог веде й Бог зміцняє Своїх слуг навіть у непрості часи. Захід тривав із 10:00 до 21:00, наповнюючи день молитвою, Словом і щирою братерською єдністю»
Анатолій Рабий:«Продовжуємо своє служіння на Сумщині. Зараз важкі часи для нашої місцевості. Неодноразово в місто прилітали ворожі безпілотники й ракети, люди стривожені і налякані. Є великі проблеми з електрикою, часто немає світла. Знову стала актуальною гуманітарна допомога населенню. Як волонтер одної з громадських організацій, беру участь у забезпеченні продуктами, павербанками, станціями для освітлення будинку.Також здійснюю капеланське служіння. Збираємо теплі речі, засоби гігієни, засоби обігріву, окопні свічки, маскувальні сітки. З початком холодів це стало неабияк важливо. Часто доводиться спілкуватися з військовими, молитися за них. Від нашої ГО придбали та роздали в одній із громад нашого району трицикли для ветеранів з інвалідністю. Одній з лікарень доставили пристрої для штучної вентиляції легень. Нещодавно доправляв авто для військових, придбане за спонсорські кошти. Часто доводиться ремонтувати машини військових, волонтерів, місіонерів. Наразі це значна частина всієї моєї праці»
Федір Скулінець:«До нашої церкви приєдналися 7 людей. Це по-особливому радує серце, ще й тому, що одна з них — наша донька. Окрім громади в Сумах, я також несу відповідальність за служіння в с. Коршачина. Раз на тиждень намагаємося відвідати наших членів церкви, які там проживають. Час від часу проводимо там благодійно-євангелізаційні заходи. Щоправда, їздити в Коршачину стає дедалі складніше, адже вона знаходиться недалеко від кордону. Часто на цій дорозі літають ворожі дрони, атакують і військових, і цивільних. Дякуємо Богу, що береже нас.Із різними командами проводимо заходи на базі сумської церкви, які відвідують багато містян. Часто їздимо в інші села і міста. Стараємося використовувати різні можливості, щоб поширювати Боже Слово. Тільки за місяць мені довелося проповідувати більше ніж 1000 людям у Сумах, Лебедині, Улянівці, Коршачині, Комарицькому, Миколаївці, Торопилівці, Барвінковому, Старому Селі, Пирятині, Бережниці, на Рівненському військовому полігоні та інших військових локаціях»
Степан Хомич (Чернігівська область):«Проводили в області мобільну клініку. У Варві через неї пройшло 300 пацієнтів за 2 дні. Були люди, які казали: «Ми в Бога не віримо». Але побачивши стосунки і людяне ставлення, говорили: «Справді, Бог є, бо у світі таке мало де зустрінеш». Також були у Журавці. Раніше в цьому селі нам не раз били апаратуру, закидували яйцями. Цього разу прийшло багато людей — повна зала. У нас пройшла велика буря, яка принесла багато руйнувань. Ми допомагали перекривати дахи будинків. Стараємося піклуватися про самотніх, сиріт, вдів. Нещодавно прийшла думка відвідати одну людину. Зібрали продуктовий пакунок. А коли приїхали, виявилося, що саме в цей день у неї ювілей — 50 років. Вона раділа, дякувала Господу.Часто, їдучи з району додому, підвозимо людей. Одного разу підібрали чоловіка, а він каже: «Ви напевно мене не впізнаєте, два роки тому ви мене підвозили і говорили про Ісуса Христа. Мене ті слова так зачепили, що досі не дають спокою». Бог стукає до людських сердець»
Роми є одним із найзагадковіших і найцікавіших народів світу з унікальною культурою. Їхня історія сповнена міграцій і випробувань. Протягом багатьох років наша церква присвячувала час, ресурси та серця служінню ромським сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Це служіння не було тільки допомогою, а втіленням віри, надії та любові на ділі. Ми віримо, що кожна людина заслуговує на гідність, підтримку та другий шанс. Ми прагнули бути поруч у найважчі моменти, надаючи не лише матеріальну, а й емоційну та духовну допомогу. Наше служіння включало забезпечення одягом, продуктами харчування, ліками, а також допомогу з документами та пошуком можливостей для освіти. Ми працювали над тим, щоб допомогти родинам знайти свій шлях у суспільстві, сприяючи подоланню бар’єрів та стереотипів. Це були роки нелегкої, але надзвичайно благословенної праці. Ми бачили, як змінюються життя, як з’являється посмішка там, де була зневіра, і як відновлюються родини.Церква «Віра. Надія. Любов», м. Глухів
5 січня 2026 року в церкві «Світло Євангелії» с. Хомутець, що на Житомирщині, відбулася урочиста зустріч подяки для місіонерів з Південної Кореї містера та місис Чан з нагоди 25 років їхнього служіння в регіоні.Під час зустрічі пастор церкви «Світло Євангелії» Сергій Тарасюк поділився особистими спогадами про початок цього служіння: «Пам’ятаю кінець 90-х років, коли я та ще троє братів приїхали на Житомирщину й молилися до Господа, щоб Він допоміг у служінні. І тоді Господь промовив: «Я пошлю тобі чоловіка в допомогу, тільки ти молися за нього», а згодом приїхав пастор Чан із командою».25-річна праця місіонерів в Україні принесла плоди. Упродовж зустрічі звучали вдячні слова від пасторів і дияконів із населених пунктів Лучин, Дивин, Морозівка, Осівці, Соловіївка, Коростишів, Брусилів, Фастів, Бородянка та Малин. Саме в цих містах і селах за сприяння пастора Чана були збудовані молитовні будинки, реабілітаційні центри та сімейні центри, які й сьогодні активно служать людям.Олена Кузнєцова, chve.org.ua