Gas for Mind

📚Книги, як протиотрута від AI шлаку 💩Я не знаю, як ви, але у мене виснаження від кількості ШІ-текстів. Спочатку вони з'явилися тільки у статтях, потім у YouTube (де 5 блогерів фактично говорять одне й те саме, а іноді слово в слово), тепер це можна побачити ще в соціальних мережах. Можливо, я зараз жорстко виражуся, але це викликає лише нудоту та смуток. І справа тут не тільки в тому, що цю інформацію треба перевіряти більш ретельно (взагалі сьогодні це гарна практика у будь-якому випадку), а й у тому, що воно вбиває індивідуальність. Різні люди, але патерни побудови речень та стиль однакові. У 2024 році Graphite опублікував дослідження, в якому побачили, що кількість згенерованого контенту (51%) перевищила кількість людського контенту (49%). Ahrefs у травні 2025 року проаналізував 900К нових сторінок і помітив, що 74,2% із них створені завдяки ШІ. Однак вишенькою на тортику є опубліковане дослідження в Scientific American, в якому говориться про те, що ШІ моделі змінюють наш словниковий запас. “Може здатися, що це нешкідливо — хоча й трохи кумедно — коли люди починають говорити, як ChatGPT. Але ця тенденція несе в собі більш серйозні ризики. "Людям властиво наслідувати одне одного, але ми не наслідуємо всіх навколо нас однаково», — каже Брінкманн. "Ми частіше копіюємо те, що робить хтось інший, якщо вважаємо цю людину обізнаною або важливою". Оскільки все більше людей розглядають ШІ як культурний авторитет, вони можуть покладатися на нього та імітувати його більше, ніж інші джерела, що звужує різноманітність мови.”Цитата із Scientific American Вся ця ситуація наводить мене на думки, що можливо у майбутньому буде таке поняття як ШІ-гігієна, яка буде вивчати як використовувати нові технології та зберегти при цьому мізки. Розвиток ШІ нікуди не дінеться, тому те, як ми використовуватимемо його, як споживатимемо його продукт матиме ще більшу важливість, оскільки вплив стане сильніший. Я завжди позитивно ставився до читання книг і дивився на них як на спосіб підтримувати пластичність нашого мозку та можливість сформуватися освіченою і цікавою особистістю. Але тепер я також бачу в них прихисток від пластмасових згенерованих текстів. Адже саме у книг є та душа, та індивідуальність, той стиль та культура, які можуть торкати наші серця 🫰. Думаю ви чули вислів: "Ти є те, що ти їж". І тут мова йде не тільки про харчові продукти. Я не претендую на роль пророка, але мені здається, що це і є аргумент чому ШІ не зможе замінити справжніх творців. Навіть якщо 95% всього Інтернету стане "AI slop", цінність людських творінь матиме лише більшу вагу. У всякому разі, гадаю, що у майбутньому ми побачимо не тільки примітки "Handmade", "Handcrafted", а також: "Human Written", "Human Painted", "Human Created".

☠️🐧Чому «марш смерті» пінгвіна став вірусним?За останні 3 дні появився новий мем про пінгвіна, який покидає свою колонію і прямує у сніжну пустку до гір. Нас такі кадри чіпляють звісно, оскільки це зовсім нетипова поведінка, яка просто веде до смерті, оскільки у сніжній пустці немає їжі. Користувачі соціальних мереж назвали його «нігілістичним пінгвіном», перетворивши цей кліп на символ глибоких роздумів, тихого бунту проти системи і навіть емоційного вигорання.З цього випливає два питання: "Чи може пінгвін взагалі переживати екзистенціальний кризис?", "Чому він взагалі це робить? ("But Why?" саме це питання перетворилося на хештег і стало дуже популярним)". Спробуймо розібратися. 🎥Звідки взявся "Пінгвін Нігіліст"Взагалі ці кадри взяті з документального фільму «Зустрічі на краю світу», який зняв німецький режисер Вернер Герцог у 2007 році. У цій сцені пінгвін Аделі несподівано залишає свою колонію і прямує у бік гір, що розташовані приблизно в 70 кілометрах від узбережжя. Любов до символізму притаманна не тільки юнгіанцям, але й звичайним людям. Тому не дивно, що Аделі став джерелом для пошуку символів. Через це народилося багато мемів із підписами:- "Коли тобі вже все набридло".- "Він знає щось, чого не знаємо ми".- "Вони вижили, але він жив" (під "вони" мається на увазі колонія пінгвінів)- "Заставка на телефоні кожного чоловіка у 2026 році".Термін «пінгвін-нігіліст» закріпився, бо хода пінгвіна виглядає свідомою (до чого так прагнуть різні особистості на Балі), спокійною й навіть "філософською". У сьогоднішньому світі, сповненому стресу, вигорання й песимістичних роздумів, багато глядачів бачать себе в цьому повільному «самотньому» марші вперед.🧬Що каже наука про поведінку пінгвіна?Попри всі меми, науковці стверджують, що тут немає нічого філософського (як завжди, ламають усю романтику).За словами дослідників і експертів із дикої природи, така поведінка дуже рідкісна, але трапляється серед пінгвінів. Виділяють вони декілька причин для пояснення цієї поведінки:🫨 Дезорієнтація. Пінгвіни значною мірою покладаються на сигнали довкілля. Порушення може призвести до втрати почуття напрямку.🤢 Неврологічні проблеми чи хвороба. Деякі пінгвіни можуть блукати через проблеми зі здоров'ям. 🔻Інстинктивна помилка. Тварини не завжди роблять вибір, сприятливий для виживання.😓 Стрес або розгубленість під час шлюбного сезону.Мем проти реальностіЯкщо наука пояснює «як», то інтернет пояснює «навіщо» — принаймні з емоційного погляду. Пінгвін став символом:- Відчуття загубленості в житті.- Відходу від очікувань.- Тихого бунту.- Екзистенційного виснаження.Тому віральність цієї історії це не так про біологію пінгвінів, як про людську проєкцію. Ми бачимо сенс, бо хочемо його бачити. І саме тому мем так добре спрацьовує. У дивний спосіб пінгвін відображає сучасне життя. Усі рухаються швидко, дотримуються рутини, а тоді з'являється та одна постать, яка просто… йде геть. Не тому, що вона хоробра. Не тому, що вона мудра. А тому, що іноді життя втрачає сенс. І якимось чином це робить пінгвіна таким незабутнім.Пінгвін-нігіліст — не філософ і не бунтар, це просто тварина, що слідує розгубленим інстинктам. Але люди перетворили його на символ сучасних переживань, і, можливо, це говорить більше про нас, ніж про пінгвіна.Іноді пінгвін, що йде в гори, — це просто пінгвін. А іноді — це настрій.P.S. якщо ви хочете дізнатися про психоаналітичну інтерпретацію пінгвіна-нігіліста, то раджу прочитати допис Михайла Буцика в інстаграмі. Михайло рецензував наші публікації по психоаналізу та написав декілька матеріалів для нас.

🛋 Є також дослідження, які показують, що AI можна використовувати як ефективний інструмент психотерапії. В одному дослідженні пацієнти, які спілкувалися з терапевтичним AI ботом, показали 30% зменшення симптомів тривожності. Не так ефективно, як людські терапевти, які досягли 45% зменшення, але все ж краще, ніж нічого. Цей утилітарний аргумент варто розглянути; є мільйони людей, які з різних причин не можуть отримати доступ до терапевта. І в таких випадках звернення до AI, ймовірно, краще, ніж взагалі не шукати допомоги.Але як було зазначено вище, одне дослідження — це не доказ чогось. І у цьому вся проблема цієї історії. Ми перебуваємо на ранніх стадіях досліджень потенційних переваг або шкоди AI-компанії. Легко зосередитися на жменьці досліджень, які підтримують наші упередження щодо небезпеки або переваги цієї технології.Саме в цьому дослідницькому вакуумі виявляється справжня небезпека ШІ. Більшість організацій, які розгортають AI-компаньйонів (особливо романтичних, що генерують ще пікантні фото/відео), — це комерційні компанії. І якщо є щось, що ми знаємо про комерційні компанії, то це те, що вони прагнуть уникати регулювання й ігнорувати докази, які можуть зашкодити їхнім прибуткам. Вони мають стимул применшувати ризики, вибірково використовувати докази, рекламувати лише переваги, а у гіршому випадку взагалі їх придумувати.Поява штучного інтелекту нагадує відкриття знеболювальних властивостей опію; якщо його використовують відповідальні сторони з метою полегшення болю та страждань, і AI, і опій можуть бути законним інструментом зцілення. Але якщо погані люди експлуатують їхні властивості, що викликають залежність, задля збагачення, то результатом є або залежність, або смерть.

🎄Дорогі підписники, сьогодні я хотів би усіх вас привітати із завершенням 2025 року і залишити тут декілька теплих побажань на 2026 рік ♥️🦁 На наступний рік я бажаю вам якомога більше сміливості. Сміливості бути тим, ким ви хочете. Сміливості прийняти пропозицію, на яку вам здається, що ви не заслуговуєте. Сміливості піти звідти, де вас "душать". Сміливості розпочати те, що давно відкладали у довгий ящик. 🕊️ Я бажаю вам миру. Миру не тільки у нашій країні, а й миру із самим собою. Нехай у вас появиться достатньо ресурсу та сил примиритися зі своїми внутрішніми конфліктами та розмотати той довбаний клубок проблем, що не дає спокою. 🎯 Я бажаю вам здійснення усіх планів на наступний рік, які ви занотуєте на папері, або загадаєте подумки під бій курантів та відкриття шампанського. 🤪 Я бажаю вам трохи дитячого духу (без зайвої інфантильності). Духу мріяти, духу дивитися на світ ширше, не просто виглядати за встановлені рамки, а виходити за них. Ентузіазму відкривати для себе щось нове, навіть якщо це давно відкрите старе. ♥️ І я щиро вдячний за підтримку, яку ви надавали через свої перегляди, емодзі та коментарі на ютубчику. До зустрічі у новому році 🥳

Куди пропав Gas for MindБуду відвертий, трохи соромно писати наступну публікацію після 3 місяців тиші на всіх платформах. Особливо, коли ми досягнули першої сотні підписників у телеграмі 🎉 Тому виражаю щиру подяку усім, хто новенький підписався, і тим хто з нами залишається ❤️Насправді період тиші був не просто так, оскільки весь час був зосереджений на формуванні платної підписки. Наразі уже зробили наступне. Написали 9 лонгрідів про:- Чому люди грають в азартні ігри, навіть якщо казино завжди виграє- Чому люди не люблять святкувати дні народження і що це взагалі значить- Психологія і війна: як конфлікти формували науку про душу- У пошуках сенсу: детальний огляд логотерапії- Про хворе індустріальне суспільство, якому нав’язали штучне щастя- Як знайти сенс в хаосі: Історія Віктора Франкла- Зрозуміти природу агресії через глибинну психологію- Психологічний розбір та значення Адама і Єви- Концепція психічного здоров'я в суспільстві Еріха ФроммаТакож підготували декілька методик:😊 Для покращення самооцінки.🔥 Для регулювання гніву та агресії.😱 Зниження тривожності. І так, робота йде далі. На черзі декілька відеолекцій, ще один лонгрід і нові методики. Рухаємося повільно, але впевнено. Однак, якщо накидаєте ❤️, то це стане чудовим прискоренням 📈 Кожне емодзі стимулює ще дужче працювати.Також поділимося сьогодні частинкою статті про психологію азартних ігор 🔄

(продовження)Стратегія 2: Служіння іншим як джерело силиЛекції та рятування життів у ТерезієнштадтіФранкл не обмежувався пасивною участю в культурних заходах — він активно допомагав іншим в'язням. Організовував публічні лекції на медичні та психологічні теми: про розлади сну, психологію альпінізму, медичне служіння та психотерапію.Але найважливішою була його робота з попередження самогубств, якою він займався ще у Відні. У таборі Франкл очолив команду однодумців, які проводили програми запобігання суїциду серед в'язнів. Вони допомагали депресивним та суїцидальним ув'язненим за допомогою логотерапевтичних технік, спрямованих на пошук сенсу життя навіть у таких нелюдських умовах.Для самого Франкла ця діяльність стала надійним та дієвим засобом подолання страждань. Коли він зосереджувався на допомозі іншим, його увага перемикалася з власних мук на потреби співв'язнів. Цей зсув фокуса дозволяв йому жити осмислено навіть у місці, створеному для знищення будь-якого сенсу.Вибір лікаря у ТюркхайміЩе один яскравий приклад служіння іншим стався після п'яти місяців важкої праці в Кауферінгу — одному з підрозділів Дахау. 5 березня 1945 року до Франкла підійшов головний лікар табору, угорець, який ставився до нього прихильно. Лікар запропонував йому перейти до Тюркхайму, де Франкл міг би працювати лікарем.Франкл був налякай пропозицією — він не довіряв справжнім намірам табірної адміністрації. Існувала ймовірність, що це пастка, і його відправлять до табору смерті. Але він прийняв рішення поїхати з однієї простої причини: якщо йому доведеться померти, то краще провести останні хвилини життя, допомагаючи хворим в'язням. Навіть смерть матиме сенс, якщо вона прийде під час служіння іншим.Це рішення створило внутрішню рівновагу в хаотичному та непередбачуваному середовищі. Ноо-динаміка, породжена невизначеністю долі, знайшла своє розв'язання через готовність допомагати іншим, пропонуючи їм надію та емоційну підтримку.(повна стаття буде доступна приблизно у кінці вересня, із виходом преміум підписки)

🍎Психоаналітичне тлумачення історії про Адама і ЄвуОднією з головних рис оповідей про створення світу в більшості культур є опис не лише виникнення космосу, а й появи перших людей. Такі оповіді часто мають етіологічну функцію — пояснюють походження різних форм і особливостей людського буття. Біблійна історія про Адама і Єву є найвідомішою й однією з найвпливовіших оповідей про створення людини. Її нерідко використовують як «текст-доказ» для обґрунтування певних цінностей і моделей, пов’язаних із сім’єю, шлюбом, сексуальністю та гендерними ролями.Однак важливо пам’ятати, що оповіді про створення — це форма релігійного міфу. Їхнє значення і важливість не полягають у буквальній історичній правдивості деталей, і зосередження на таких аспектах відриває від справжнього рівня, на якому існує їхня сила та правда. Історія Адама і Єви містить глибокі теологічні та психологічні уявлення про місце людини у світі, її стосунки з іншими людьми та з трансцендентним виміром реальності.З психоаналітичного погляду, релігійні міфи є вираженням як свідомих, так і несвідомих людських конфліктів, перенесених на архетипічні постаті. Відповідно, один зі способів інтерпретації історії про Адама і Єву полягає в тому, щоб побачити в ній боротьбу між батьком і сином та суперечливу природу їхнього емоційного зв’язку. З одного боку, історія підкреслює важливість підпорядкування сина авторитету батька. Для Фройда Бог — це батько, який водночас любить і захищає, але при цьому він легко впадає в гнів і карає. Він уособлює силу супер-еґо, яке стримує інстинктивні бажання.Однак ця історія також містить завуальоване вираження Едіпового бунту — не лише у прагненні сина (Адама) стати подібним до Бога-отця через здобуття знання, а й у демонстрації, хоч і водночас осудженні, забороненого інтимного зв’язку між матір’ю та сином. Таке тлумачення допомагає краще зрозуміти окремі незвичні деталі цієї історії, зокрема явне витіснення жіночої постаті матері. Якщо сприймати історію буквально, то Адам має батька, але не має справжньої матері, а навіть Єва народжується з чоловічого тіла. Проте створення Єви з ребра Адама більше схоже на приховане перевертання їхнього справжнього зв’язку, адже саме з тіла жінки народжується людина, і лише мати по-справжньому може назвати свою дитину «кісткою від моїх кісток і плоттю від моєї плоті» (Бут. 2:23).Якщо розглядати Єву — пізніше названу «матір’ю всього живого» — як відсутню материнську постать, яка доповнює Едіповий трикутник, тоді сама природа гріха Адама і Єви набуває зовсім іншого значення. Бог-отець забороняє своєму синові Адаму пізнання єдиного типу інстинктивного досвіду, яким не мають ділитися батько і син. Фалічний змій, що спокушає Адама і Єву скуштувати плід, відчуття сором’язливої наготи після цього акту і покарання, яке зосереджує увагу на жіночому бажанні, вагітності та пологах — усе це створює потужний підтекст порушення сексуальних табу.Підтвердження цього погляду можна побачити в першій же дії Адама і Єви після вигнання з раю — у негайному застосуванні ними нового сексуального знання і бажання, яке вони здобули (Бут. 4:1).Хоча більшу відповідальність за гріхопадіння покладають на Єву, а опосередковано — й на всіх жінок, ця історія передусім є застереженням до синів про небезпеку порушення прав і привілеїв батька.

😡Альбер Бандура та його висновки про агресіюБагато сучасних психологів не підтримують ідею, що поведінка людини повністю залежить від вроджених інстинктів, як це стверджував Фройд. Вони також не погоджуються з підходом біхевіориста Скіннера, який вважав, що люди просто реагують на зовнішні стимули (наприклад, покарання або винагороду). Замість цього ці психологи вважають, що поведінка людини формується в суспільстві — через навчання, спостереження за іншими людьми та повторення побаченого.Один із найвідоміших представників цього підходу — Альберт Бандура. Він вважав, що агресія — це не просто результат фрустрації (тобто коли щось заважає досягти бажаного), а скоріше наслідок сильного емоційного збудження. Людина у стресі може реагувати по-різному — агресією, втечею, мовчанням або навіть жартами. Все залежить від того, як вона сприймає ситуацію і як навчилась поводитися у подібних випадках.Бандура також говорив, що агресія часто має певну мету. Тобто людина буває агресивною не просто так, а щоб щось отримати: захиститися, залякати, змусити когось слухатись. Така агресія є інструментальною — вона служить інструментом для досягнення мети.Він визначав агресію як будь-яку дію, яка шкодить іншій людині фізично чи психологічно, або руйнує майно. Але при цьому наголошував: не все, що виглядає як агресія, однозначно є агресією. Це залежить від того, як це сприймає суспільство. Наприклад, одна й та сама дія в одному суспільстві може вважатися нормальною, а в іншому — агресивною.Бандура запровадив термін «набута агресія», тобто така, якій людина навчилася. Найяскравішим прикладом такого навчання є військова підготовка, де звичайних цивільних людей систематично навчають не тільки вбивати ворогів, але й психологічно справлятися з цим, не відчуваючи провини чи каяття. Солдати проходять спеціальні тренування, які формують у них здатність виправдовувати свої дії під час бою та уникати самозвинувачення за вбивства.Ця ідея важлива не лише для армії, а й для виховання дітей. Якщо діти ростуть у середовищі, де конфлікти розв’язуються агресією, вони вчаться чинити так само. Це схоже на ідею Еріха Фромма про соціальний характер: тобто особистість людини формується під впливом того, у якому суспільстві вона живе.Цим можна пояснити, чому в деяких культурах насильство вважається неприйнятним, а в інших — нормальним або навіть почесним. Наприклад, є суспільства, де вбивство за «честь родини» вважається гідним вчинком. А в інших культурах на перше місце ставлять мир, співпрацю й повагу до іншого. Усе це — навички, які передаються через виховання, приклади з життя та загальні правила поведінки у спільноті.Бандура також критикував телебачення та кіно. Він вважав, що сцени насильства на екрані вчать дітей і дорослих поводитися агресивно. Чим частіше люди бачать агресію, тим більше вважають її нормальною. У цьому його погляди схожі з Фройдом, який вважав, що сучасне суспільство робить людей неспокійними і нервовими, бо воно постійно пригнічує їхні бажання та емоції. Але Фройд пояснював це внутрішніми інстинктами, а Бандура — соціальним навчанням, тобто прикладами, які люди бачать у своєму оточенні.Головний висновок теорії Бандури полягає в тому, що агресія — це не неминуча частина людської природи, а навчена поведінка.

Концепція "патології нормальності" за Еріхом ФроммомЗараз готую для платної підписки перший лонгрід про те, як Еріх Фромм дивився на психічне здоров'я у суспільстві. Вирішив поділитися частинкою матеріалу із вами 🤓Одним з найцікавіших і трохи навіть провокативних понять Фромма є "патологія нормальності". На думку Фромма, західна культура занурена в особливий вид хвороби – коли те, що вважається "нормальним" у суспільстві, насправді є патологічним і шкодить психічному здоров'ю людей. Тобто, якщо 90% людей у суспільстві мають однакове психологічне порушення, статистика назве це “нормою”, хоча насправді від цього воно не стане здоровим. Фромм стверджував, що вся вина за це лягає на західну культуру, оскільки вона створює умови, у яких:🎭 Людей позбавляють потреб у творчій діяльності, самореалізації, свободі та любові.🔋 Суспільство перетворює людей на “інструменти використання та експлуатації іншими”.😶Людина втрачає відчуття власного «я», коли підкоряється іншим або перетворюється на робочу машину.😡 Між людьми панують “взаємна ворожість” і “недовіра”.Але оскільки це все доволі масштабне явище і загалом добре сприймається (“бо так прийнято”), то це вважається “нормальним”. Люди, які намагаються цьому протистояти — наприклад, наполягають на щирих стосунках чи змістовній праці — можуть сприйматися як “непристосовані” або “відірвані від реальності”.Радикальний висновок Фромма полягав у тому, що людина, яка здається “психічно хворою” або “непристосованою”, може виявитися найздоровішою в кімнаті. Вона просто нормально реагує на ненормальну ситуацію.Наприклад, якщо суспільство змушує всіх розвивати дух суперництва, зосереджуватися лише на матеріальному та розвивати емоційну відстороненість, то:◾️ Той, хто підлаштовується під ці вимоги, виглядає “нормальним” і “адаптованим”.◾️ А той, хто проти цього підходу, може здатися “проблемним” або “нереалістичним”.Але саме друга людина, за Фроммом, є психічно здоровішою — вона зберігає цілісність у системі, яка вимагає відмови від неї.І це справді дуже цікава ідея, оскільки вона змушує замислитися над нашою оцінкою нормального. Ми оцінюємо психічне здоров’я за тим, наскільки добре людина “вписується” в суспільство, чи за тим, наскільки вона справді здорова, вірна собі?Фромм вважав, що справді здорова людина може мати труднощі з адаптацією до хворого суспільства — і це не свідчення її хвороби, а хвороби самої системи.Саме тому він робив такий висновок: “Психічне здоров’я не може бути визначене як “пристосування” особистості до суспільства, навпаки — воно визначається тим, наскільки суспільство відповідає потребам людини.”

🤖🫂ШІ демонструє вищий емоційний інтелект, ніж людиКоманда з Женевського університету (UNIGE) і Бернського університету (UniBE) протестувала шість генеративних ШІ, включно з ChatGPT, за допомогою тестів на емоційний інтелект (ЕІ), які зазвичай розроблені для людей.“Ми обрали п‘ять тестів, які зазвичай використовуються як у дослідженнях, так і в корпоративному середовищі. Вони включали емоційно насичені сценарії, призначені для оцінки здатності розуміти, регулювати та керувати емоціями”, – розповіла Катерина Шлегель, викладач і головний дослідник відділу психології особистості, диференціальної психології та оцінки в Інституті психології Університету Берліна та провідний автор дослідження.Приклад тесту: Один з колег Майкла вкрав його ідею і несправедливо отримав за неї похвалу. Яка найефективніша реакція Майкла?а) Посперечатися з колегою; б) Поговорити з керівником про ситуацію; в) Мовчки ображатися на колегу;г) Вкрасти ідею у відповідьВаріант “б” вважався найбільш доречним.Паралельно ті ж самі п’ять тестів проходили люди. У підсумку ШІ показали значно вищі результати – 82% правильних відповідей проти 56% у людей.“Це свідчить про те, що ці ШІ не тільки розуміють емоції, але й усвідомлюють, що означає діяти емоційно грамотно”, – пояснює Марчелло Мортільяро, старший науковий співробітник Швейцарського центру афективних наук (CISA) при UNIGE, який брав участь у дослідженні.На другому етапі вчені попросили ChatGPT-4 створити нові тести емоційного інтелекту з новими сценаріями. Ці автоматично згенеровані тести потім пройшли понад 400 учасників.“Вони виявилися такими ж надійними, зрозумілими й реалістичними, як і оригінальні тести, на розробку яких пішли роки”, – розповіла Катерина Шлегель.Ці результати відкривають шлях для використання ШІ у сферах, які раніше вважалися виключно людськими – таких як освіта, коучинг або вирішення конфліктів, за умови, що його використовують і контролюють експерти.Дослідження опубліковане в журналі Communications PsychologyКоментар редактора Gas for Mind:Це доволі цікаве дослідження, але я не згоден на всі 100% зі зробленими висновками. Основна моя претензія полягає у тому, що дослідники, можливо, не надто добре розуміють як працює генеративний ШІ. Коли ми говоримо про будь-яку модель ШІ (GPT, Gemini, Claude), то необхідно розуміти, що це LLM (language learning model - модель навчання мови), а не справді щось живе, свідоме чи таке, що має навіть здатність мислити. Тобто усі відповіді, які ми отримуємо не є наслідком того, що наш ШІ агент "думає". Насправді він просто зіставляє те, що найбільш доцільно підходить під певний набір слів. Те, що ШІ може демонструвати вищі показники по EQ, насправді не є чимось дивним, оскільки вони усі натреновані так, щоб не надавати якихось екстремальних відповідей і просто відповідати у стилі "добряка". Є просто певні стоп слова, фрази, які тригерять їх певним чином не діяти. І ці "стоп слова" можна чітко бачити у варіантах відповідей:а) Посперечатися з колегою; б) Поговорити з керівником про ситуацію; в) Мовчки ображатися на колегу;г) Вкрасти ідею у відповідьіз 4 варіантів, ми маємо 3 варіанти із явно негативним забарвленням:1. Посперечатися2. Ображатися3. ВкрастиВін відповідно зчитує ці варіанти, і їх відкидає, оскільки модель натренована, що це погано. Тому ось цей висновок: “Це свідчить про те, що ці ШІ не тільки розуміють емоції, але й усвідомлюють, що означає діяти емоційно грамотно” — це дуже сильне перебільшення. ШІ не розуміє емоції, він просто натренований зчитувати певні мовні паттерни, а потім видавати оптимальну відповідь залежно від контексту. Щодо розробки тестів, то тут ніяких питань не має. Це справді чудовий прогрес і цікаве відкриття.