Відїбатися від себеЦе найцінніша порада, яку можна порадити людині. Замість - роби маску для обличчя, замість - пий зранку теплу воду з куркумою, піди до звукотерапевта. Це все хуйня (а звукотерапевт апріорі і звучить, як хуйня). …Бо маску можна забути вдома, а з похмілля не хочеться куркуми. І взагалі всі такі поради - вони настільки невагомі в порівнянні з порадою-боссом. З порадою - маткою порад. Бо відїбатися від себе - це щось на глобальному. Це припинити хотіти всім подобатися і вимагати це від своїх близьких. Це припинити терорізувати себе за живіт, який трошки свисає, за те, що ти не вивчаєш англійську мову (положа руку на серце, якщо б ми стільки ж разів качали прес, скільки ми намагалися вивчити мову, то давнобули б з кубіками), за те, що твоя дитина в брудному, вдома не затишок з журналів Ле Бусоль і ти нічого не вмієш робити руками. За те, що в тебе бувають дні і навіть місяці, коли в тебе немає сил ні на що. А головне - відїбатися від себе, що ти недостатньо розважлива, недостатньо глибока, не достатньо добра, не достатньо андеграундно смішна і недостатньо ганіальна. Відїбатися від бажання - залишити слід у вічності. А просто жити це життя. (Бо бути щасливою в брудному светрі на поцарапаному котами дивані тупо легше, ніж бути щасливою в красивому платті з посмішкою, але з гемороєм і грижею). Відїбатися від себе це - прийняти свою темну сторону. Подружитися з нею. Не прятати від себе. Не зображувати із себе когось іншого. Повного добродєтєля. Світло відніше більше, коли його відтіняє тінь. Як би ми малювали драпіровку без тіней? Це був би чистий лист. А чистий лист це не цікаво. Там нічого не можливо побачити. Та і взагалі зображати з себе в 40 років чистий лист, це як бути цнотливою шлюхою. Тож… прямо зараз подумайте - за що ви себе картаєте - і… ну ви поняли.Цю пораду напередодні дня народження дала мені моя подруга Олена. Людина, яка відїбалась від себе. І це саміий класний подарунок собі. З днем народження, Молодцова!