Зі "Ста тисячі пісень Міларепи",Другий уривок із розділу "ОЛЕНЬ, СОБАКА І МИСЛИВЕЦЬ" ... Міларепа подумав: “Десь тут поблизу гасає грішник, що полював на оленя. Зараз він заявиться.” Незабаром на галявину вибіг чоловік. Захеканий і розпашілий, із лютим блиском ув очах він нісся в напрямку печери. В одній руці він тримав лука зі стрілою, в другій – лассо. Угледівши, як олень та його собака спокійно лежать обабіч Міларепи, наче діти біля матері, мисливець вирячився. “Ти ба! Цей відьмак зачаклував оленя та мою собаку?!” – подумав він. -- Ах ви паскудні йоґіни! – заволав мисливець. – Куди не тнися, ви всі гори позаймали! Ховаєтеся, ворохобники, бог зна від чого серед засніжених скель! Ви, лицеміри, проповідуєте ненасильство, а самі, певно, полюєте на звірину і ловите рибу. По містах і селах ви торгуєте собаками, залицяєтеся до молодиць і пудрите людям мізки. Вас розвелося чимало з вашим буддизмом, тож великої втрати не буде, якщо вашої юродивої братії стане на одного менше. Ти може зачаклував мою собаку й оленя, та подивимося, чи скудна твоя ряса захистить тебе від моїх стріл! Молися, святошо, бо це ти молишся востаннє! – так примовляючи, мисливець зупинився метрів за десять від Міларепи, натягнув стрілу на тятиві лука, добряче прицілився і вистрілив у Джєцуна. Та за пару метрів від Міларепи стріла, немов рикошетом відскочивши від чогось, різко змінила свою траекторію і полетіла вбік, не задівши Джєцуна. “Якщо навіть звірі зрозуміли мою проповідь, - подумав Міларепа, - то може цей навіжений теж її збагне, він же зрештою людина”. І Джєцун звернувся до мисливця:-- Слухай, чоловіче, не поспішай уколошкати мене. Часу для цього матимеш удосталь, я нікуди не втікаю. Насамперед послухай мою пісню, - і Міларепа заспівав мисливцеві: Закликаю всіх Пробуджених! Молю Вас – загасітьВогонь п’яти отрут! Ти, людино з лицем демона,Послухай, що тобі співаю. Життя в людському чиніЦінніше є за всі скарби́ Землі. Ти ж у гонитві за примарами Розтринькав свою гідність. Людське життя - безцінне;Та, бачачи таких, як ти,Мене вражаєНа яке нікчемнеє безглуздя Можна змарнувати цей дар. Ти, грішнику з бісівським поглядом,Спраглий насолод цього життя:Твої гріхи нутро твоє пожерли,Тепер там пустка,Яку не заповняють жодні насолоди. Шукаючи вдоволення іззовні,Свої бажання ти лише помножуєш. Глупцю – для втамування спрагиТи п’єш солону воду. Справжнє ж задоволення,Що не проминає,Настає унаслідокВідпущення бажань. Так довго, як ти зайнятийДоланням зовнішнього світу, Себе не опануєш. Здолай свій розум ізсередини! Навіть тисяча оленів ззовніНе втамують твій неспокій. Та краще би ти вполював«Дичину́» думок отруйних у собі;Цим задовольни́ш свої бажанняІ спокій віднайде́ш. Що більше б’єшся із оточенням,То більше маєш недругів. Твій єдиний справжній ворог –Біс ненависті у тобі. Подолай його в собіЙ не матимеш ти ворогів. Отямся, брате, зупинись,Заглянь у свою душу,Свідомість свою запізнай,Вона ж тобі – найближча, А ти із нею як чужий. Злості у собі не потурай,Свій розум заспокой. Не гайнуй своє життя у марноті. Натомість святу Дгарму практикуй,Вона єдина має сенс і користьНе лише в цьому житті. Біля мене, брате, відпочинь. Я навчу тебе Шість Йоґ НаропиІ як практикувати Магамудру... Переклав © Ярослав Литовченко, 2010, 2016, 2018.