Карʼєра Романа Яремчука - хрестоматійний приклад для багатьох українців, ніби як ідеальний кейс з Football Manager чи золотий стандарт Transfermarkt. От гляньте самі: спочатку хлопчик зі Львова перебрався в академію місцевого гранду (у нашому випадку київського «Динамо»). Там він пройшов всі штабелі в структурі, навіть заграв у дорослій команді, але чим ближче він був до старту основної команди, тим зрозуміліше ставало, що саме «Динамо» - не те місце, де він проявить себе. Абсолютно логічна оренда до «Олександрії», де Роман нарешті отримав статус стартера і забив перші голи на найвищому рівні. Потім трансфер в одну з найкращих платформ для молоді - Бельгію, і саме в оптимальний клуб («Гент»), який ніколи не був грандом, але мав статус міцного борця за верхні місця. В «Генті» Яремчук спокійно розвивався, забивав голи, мав регулярну практику і не відчував тиску, саме там заробив певний авторитет. А потім взагалі виконав екстерном програму для будь-якого футболіста: пограв в історичному європейському гранді, побував в одному з найбільш прогресивних клубів і попилив сезон в клубі з топ-5. А потім, можливо трохи раніше очікуваного, отримав смачний контракт в традиційному пенсійному чемпіонаті Європи (Туреччина/Греція/Кіпр), при чому не де небудь, а в найбільшому клубі Греції, та й ще на чотири роки! Якщо говорити простою мовою, то умовна оптимальна карʼєра для гравця подібного рівня виконана на 100%: ✅ хороша місцева академія - ✅ гра за місцевий гранд - ✅вдала оренда в юному віці - ✅ успішна гра в «development» чемпіонаті - ✅ поява в одному з найбільших клубів світу - ✅гра в топ-5 чемпіонатах Європи (ще краще в Іспанії і в знаменитій команді) - ✅прекрасний контракт в чемпіонаті, де класний клімат, люблять ветеранів і платять великі кошти. Не здивуюсь, якщо після Греції буде умовне МЛС чи якась країна з Близького Сходу, це теж буде дуже логічно. Ну і як бонус - незабутня гра за збірну, яка завжди була пристрасна і емоційна. Тим самим, скажу свою думку: Роман Яремчук - role model українського футболу, гравець з не найбільшим талантом, який вичавив дуже багато зі своєї карʼєри і продовжує це робити, вибираючи кожен раз оптимальні варіанти для себе і своєї родини. Це приклад для молоді, а нам варто лише порадіти за Рому.
На представленні нового тренера «Металіста 1925» можна помітити скромного чоловіка. Настільки скромного, що була фотографія з його обличчям, але потім вона зникла з соцмереж клубу (що досить показово!). Ось цей хлопець в білій футболці і чорних штанах - відомий агент, засновник агентства «Part of the game” Юрій Данченко. А ще він - неофіційний спортивний директор клубу, ініціатор запрошення Віктора Скрипника і людина, яка займається селекцією команди. Іншими словами, з його схвалення до харківʼян прийшли Юрченко, Гармаш, Когут і ще ряд гравців. По суті, всі новачки в тій чи іншій мірі. І це вже дивно, адже його нема ні на сайті клубу, ні в офіційних документах, він де-юре не працює в «Металісті 1925», але його слово досить вагоме в спортивній частині. Тобто Юрій є і агентом, і керівником спортивного департаменту клубу. І дуже несправедливо, коли за результат несе відповідальність лише тренер. Адже концепцію, селекцію і самого тренера пропонував Юрій Данченко, який, як видно, не почув жодних питань до своєї роботи. І не тільки не почув, а й по суті, судячи по всьому, отримав можливість вибрати іншого нового тренера, зовсім молодого і недосвідченого, який буде сильно залежати від керівництва і від вказаної агенції. Чи це добре? Ну звичайно, це неправильно і заставляє задавати питання. Але якщо власникам подобається і все влаштовує, то чому би і ні. Ми просто задаємо ті питання, які на поверхні, і невихід команди в УПЛ і продовження ставки на той самий вектор - дуже і дуже дивне рішення.
Послухав президента «Вереса» Івана Надєїна. Відслідковую баталії навколо місця «Дніпра-1» в УПЛ. І якось склалося враження, що деколи ми існуємо в паралельних реаліях. Є бажання, якийсь рожевий світ чарівних поні, а є сурова реальність. В ній кожен день обстріли, гинуть люди, руйнуються лікарні та обʼєкти інфраструктури, населення сидить без електроенергії, посеред міста вбивають публічних людей, економіка летить в прірву, інфляція зростає, а закони стають все більш фантасмагоричні. У світі повітряних замків у нас настільки все добре, що потрібно збільшувати кількість клубів, розширяти лігу і матчів бажано додати. А ще ми всі хочемо грати виключно в УПЛ, яка, чомусь, має приваблювати сотні спонсорів (мабуть, своїми унікальними переносами матчів). А по факту - що ж ми маємо? А маємо критичну недостачу інфрастуктури, банально брак стадіонів, де мають грати всі ці команди. От де буде грати УПЛ «Металіст 1925»? А «Минай» - зі своїм освітленням? А «Епіцентр»? Юнацькі і жіночі команди ми давно відправили на пасовища, скоро туди попрямують і основні команди «елітного» дивізіону. А де брати гравців? За останні кілька днів мав змогу подивитися кілька контрольних матчів, в тому числі і першої ліги. Ну це справді біда, більшість гравців не відповідають жодному притомному рівні, всі хто хоч трохи попадають по мʼячу - перебирають жирними контрактами і мігрують між клубами, де вибивають 10+ тисяч доларів, хоча відверто за такі гроші можна знайти з десяток непоганих іноземців, які справді посилять середній рівень турніру. Але зараз справді непросто взяти кращий вибір, по суті беруть кращих із доступних, тому такий дефіцит і такі ціни на ринку. У нас клуби з єврокубковою путівкою зникають в тумані війни за тиждень до старту сезону, «Хуст» то обʼєднується, то ні, то грає, то зникає, замість «Діназу» виникає «Десна», але це не точно. І от такі реалії, саме такі, ми повинні нарешті прийняти це і зняти корону. У нас зараз рівень футболу серйозно впав, і якщо боротьба видається непоганою, то лише за рахунок просідання лідерів, а не росту інших клубів. Дуже показово, що на днях «Іслоч» з країни-сателіту терористів на друзки розмотали якісь геть ліві санмарінці. У нас в чемпіонаті гравці з того чемпіонату приїжджають і стають лідерами своїх колективів. Так, якість гравця не залежить від рівня клубу, але це справді характерно. Ми, можливо, не в дупі, але десь близько до неї. Я з острахом чекаю старту єврокубків, дуже хвилююся, адже наразі жоден суперник не видається для нас прохідним. Не зрозуміло, скільки клубів доживе до наступного літа, що взагалі буде наступної зими. Тому, шановні українські мрійники і ідеалісти, знімайте рожеві окуляри і приймайте реальність. Працюйте над розвитком, допомагайте чим можете. Але тримайтеся ґрунту, бо деколи нас кудись заносить. PS: і все це з надією на краще і на скорішу перемогу, щоби потім не закидали песимізм.
Щось тепер неспокій у львівському краї. Ми говорили останнім часом про проблеми «Дніпра-1», і на цьому фоні якось випала із поля зору ситуація в «Карпатах». А там все очікувано і водночас дивно: Мирон Богданович не витримав гніту обставин і помахав рукою, хоча насправді все це було зрозуміло ще кілька місяців тому. Адже пан Матківський спочатку повісив собак на Остапа Мироновича, в принципі, повісив по ділу, хоча проблематики це так і не вирішило. Адже в клубі залишався Мирон Богданович, є фактичний директор Степан Юрчишин, виконавчий директор Андрій Тлумак, непризначений директор Андрій Русол, екс-спортивний директор, але все рівно якийсь керівник Артур Довгошия, скаут-директор Гліб Корнієнко, скаут з претензією на шефа Анатолій Пташник, технічний директор Тарас Гордієнко, радник всіх Олег Авдиш і ще кілька панів. А також зʼявився пан Лупашко з тренерським штабом, подібного якому нема майже ніде, типу для юнацької команди. І цей весь безлад відбувається фактично останні кілька місяців. Рано чи пізно в такій атмосфері хтось стане жертвою, такою жертвою став Маркевич, в принципі це логічно, адже досвідченому тренеру відповідати за результат. А який може бути результат - коли нема жодної підтримки, селекція фактично не проводиться, кожен тягне ковдру на себе, а сам тренер фактично перебував в Іспанії. Сталась така розвʼязка, іншої не могло і бути мабуть, але весь клубок до кінця не розплутаний. Потрібно негайно навести лад і в тому числі підсилити команду, адже попри всі амбіції наразі «Карпати» на рівні аутсайдерів ліги. Нові виклики перед новою командою будуть важкі і тягар відповідальності нависатиме Дамокловим мечем. Це ж Львів, хлопці.І до речі, тим таємним клубом, який ратував за відсторонення Русола, як подейкують, був «Рух». Ще одна інтрига в цій пʼєсі і чудовий шанс для молодого клубу уколоти свого більш іменитого сусіда. Тому тут теж стає спекотно, як каже девіз ФК «Рух» - «буде бій».
Сьогодні нарешті вирішиться для «Дніпра-1» в українському футболі. Судячи по всьому, це буде день смерті для цього досить дивного клубу, який так і не здобув ні мети, ні айдентики, ні вболівальників. Хоча були славні дні, хороші футболісти і яскраві матчі - але чи згадаємо ми покійника? Впевнений, через кілька сезонів про них памʼятатимуть лише окремі фанати і любителі статистики. Хто замість них? Точиться закулісна боротьба, адже пряма норма не передбачена регламентом. «Минай» наполягає на дотриманні, як вони вважають, спортивного принципу, «Металіст 1925» сьогодні направив листа про доцільності проведення матчу між ними і закарпатським клубом, адже, як вони вказують, прецедент «Олімпіка» не має юридичної сили, враховуючи меншу кількість клубів і той факт, що в свій час «Минай» залишився виключно як єдиний клуб, що вилетів, тому і не було конкуренції. В самій УАФ багато голосів за міні-турнір, я чув, що чиниться тиск з різних сторін, кожен намагається перетягнути ковдру на свій бік, однак авторитет Андрія Шевченка дозволяє ухилятися від спроб шантажу чи «вирішення питання». Що буде - дізнаємося досить скоро. Що подобається мені? Мабуть, один вирішальний матч між «Минаєм» та «Металістом 1925», «Минаєм» як клубом, що зайняв найвищу позицію, а «Металіст 1925» як найбільш готовим до змагань клубом. Хоча і в плей-офф з 4 команд є свій резон, але часу зовсім мало і це ще більше затягне цей горезвісний процес. І вкотре залишається посипати голову попілом, що ми і наша асоціація довела цей процес до цілковитого абсурду.
TGLIST.COM.UA
