Telegram statistics channel - @futbolzvertolyotu

Відновлюється наша улюблена УПЛ, відновлюємо і ми наші огляди та аналіз туру. Сьогодні хотілося би кілька слів в якості анонсу 22 туру.На наш погляд центральною грою варто вважати матч ЛНЗ та «Полісся». Обидва клуби амбітні, обидва готові тратити серйозні кошти, обидва страждають в пошуках своєї філософії та гри. Черкащани зробили взимку ставку на тренерський досвід. Григорчук - явище для України, досвід, характер. Не всім він подобається, що зрозуміло, але разом з тим спеціаліст він цікавий. Поки що гра команди далека від ідеалу, хоча у перехідній фазі прогрес відчутний. Велику роль грає Яшарі, який дійсно на голову виділяється на полі. Цікаво глянути і на новачка Беннета, адже Макуани, іншого новобранця, на полі не буде за умовами оренди. «Полісся» зазнало болючої поразки в минулому турі. Настільки болючої, що все активніше доноситься інформація про лічені дні, які залишились Ашуру в якості головного тренера клубу. Це логічно і справедливо, дуже здивуємося, якщо він буде тренером житомирян в новому сезоні. Якщо програє сьогодні - то взагалі не зрозуміла його доля. А чомусь втрата очок «Полісся» у Черкасах нас абсолютно не здивує, вважайте це прогнозом. Серед інших матчів відзначимо гру «Зоря» - «Колос». Підопічні Бартуловича на ходу, але ковалівцям вкрай важливо набирати очки. Ми чули, що на цьому тижні відбувся душевний тімбілдінг за ініціативи Руслана Костишина, це точно підійме настрій в колективі. Тут віримо, що «Колос» візьме очки, можливо, навіть три. Матч «Рух» - «Динамо» раніше став би ключовим, зараз львівʼяни далеко не ті, та й команді Шовковського годі вже втрачати очки. Інші матчі не несуть великої інтриги, хіба що цікаво поспостерігати за двома речами: а) скільки триватиме гра в Кривому Розі; б) як дебютує Кучер на чолі «Чорноморця», перший його досвід без Краснікова, що саме по собі дуже цікаво.

🪫Криза збірної Бразилії стає все більш очевидна. Рік тому ми писали про те, що Селесао нині далеко не ті, до яких ми звикли. Саме цікаво, що це відбувається на фоні економічного росту країни і фінансового розвитку власного чемпіонату. Адже Серія А (і нижчі ліги частково) вже далеко не те зібрання напівголодних гравців, які готові за зайві кілька тисяч доларів їхати на край світу. Ні, зараз граючи в Бразилії ти спокійно можеш заробляти гроші, які дорівнюють хорошим зарплатам Європи, окрім того кайфуючи дома, а не страждаючи під пильними поглядами сурових європейських тренерів. 💎Раніше ми бачили в складі пентакампеонів Роналдо, Рональдіньйо, Кака, Ромаріо, Рівалдо, Адріано, молодого Неймара, в кінці кінців. Зараз, при всій повазі, Жоелінтон, 29-річний хав із «Ньюкаслу», Андре із аутсайдера АПЛ, Гільєрме Арана, 27-річний бек без особливих зірок, - це все не те. А справжні зірки типу Вінісіуса чи Рафіньї у складі збірної постійно зіштовхуються з проблемами, хоча в клубах демонструють інший рівень. В чому причина - загадка, адже той самий Рафінья у подкасті з Ромаріо клявся, що вмре на полі, але 🇦🇷Аргентину покарає. Вийшло з точність навпаки. Альбі-селесте зараз виглядають на голову сильніше: індивідуально і командно. Вони злі, агресивні і вмотивовані. А 🇧🇷Бразилія далі тоне в розмовах і спогадах про минулу велич. Велич, яка виглядає недосяжною: особливо поки замість Роналдо чи Ромаріо в старті виходитиме умовний Кунья.

Непопулярні думки. Не розумію, чого всі так хвилюються щодо спарки з Бельгією. Ну дійсно, а що в цілому значать ці матчі для збірної України? Влітку минулого року була інша історія - Євро великих надій, «золотий» склад, трагедія і падіння. Одним словом, був нерв, емоція. Які емоції зараз хочуть вичавити із вболівальників збірної? От що дійсно вирішується в цих матчах? Хто буде в дивізіоні А, а хто в В? Are you serious? Так для нас перебування в дивізіоні В наразі є більш доцільним і справедливим, звичайно, у спорті потрібно ставити амбітні задачі, але треба бути реалістом. Окрім того сам турнір в більшості викликає емоції як щодо якісного комерційного, але все ж напівтовариського турніру, точно інший за вайбом ніж чемпіонати світу чи Європи. Тому глобально хочеться перемогти в кожній грі, але збудження цей тиждень в мене особисто не викликає. От що хотілося би глянути - нові ідеї, нові задумки, напрацювання. Нові обличчя. Хіба Ярмолюк не може грати в старті, він же регулярно в АПЛ має практику? Чи не спробувати нові поєднання в захисту, глянути різні тактичні схеми, а не обовʼязково три цз, як всі пишуть. Тим більше Бельгія чи не ідеальний суперник - по іменам ще досі грізний опонент, але в тотальній кризі та болючій зміні поколінь. Хотілося нарешті побачити потенціал цієї збірної України, адже він поки що фігурує лише на папері. Поразка не засмутить, смуток викличе якась типова безбарвна гра команди Реброва. От цього не хочеться, адже у нашому футболі останнім часом не так багато позитивних моментів на міжнародному рівні. Але цікаво послухати вас, шановні читачі, чи важливий для вас саме результат і що ви очікуєте від підопічних Сергія Станіславовича?

Закінчуємо наш огляд справ у клубів після зими - і всупереч звичці одразу напишемо про два заключні клуби. Це два титани вітчизняного футболу, дві вежі, фортеці, які все ще тримають оборону рідного спорту. «Шахтар» та «Динамо», такі різні, такі одинакові. Про ⚽️ «Динамо» окремо так точно нема сенсу писати. Клуб провів пасивну зиму, віддавши Бущана та взявши резервіста «Колоса» (звучить то класно!). Ставка зрозуміла - награним складом взяти титул і сподіватися, що це дасть якийсь поштовх. Когось продадуть, десь може хтось гроші підкине. Не до жиру. І чемпіонство в таких умовах не лише ціль, а й певне чудо, священний грааль. Нема сумніву, що для цього буде зроблено все, що є в силах братів Суркісів та команди Шовковського. 👍«Шахтар» навіть у скрутні для України часи тримає марку. За останній рік на трансфери витрачені шалені суми, уже десь понад 50 млн євро. Можливо, цим не шокуєш АПЛ, але для воюючої країни це дійсно щось. Закуплений цілий ряд молодих талантів з Бразилії, останній з яких - вінгер Аліссон - от-от має приїхати. Але й без нього склад переповнений перспективними бразильцями, є ряд хороших українців, хоча, як показує ця зима, тепер донеччани не бояться їх продати навіть в менш статусні клуби. Але при всьому цьому видається, що ця команда не про сьогодні. Це більше приціл на завтра, на те, щоби через сезон-два знову навʼязувати боротьбу на європейській арені. Чи так це буде - є питання і певні ризики. Але сенсу для них чіплятися виключно за українські титули і виживати потім в ЛЧ немає, адже глобально тепер чемпіонство нічого не дає. Тому є час і можливість перебудуватися, як люблять це робити в Північній Америці в інших видах спорту, і з новими силами боротися за найвищі місця в Україні і, можливо, в Європі (ну там найвищі умовно, зрозуміло). Це не означає, що «Шахтар» не хоче титул зараз, не буде боротися. Буде, будуть включати всі ресурси. Але глобально і стратегічно, як на мене, стоїть трохи інша задача. І лише час покаже, як з нею вони справляться.

Весь сезон у позитивному ключі дивує «Олександрія». У минулому році ми частенько критикували команду Ротаня, і було за що. У цьому сезоні приводів для глобальної критики нема. Так, дійсно, є косметичні моменти, які завжди потрібно виправляти, є проблемні місця, є невдалі дії. Але при цьому всьому, ну хіба є за що сварити команду з Кіровоградщини, яка частенько ніби як стрибає вище голови? Зараз ми теж схильні похвалити клуб із Олександрії за зимову кампанію. Теді Цара - дуже вдале посилення, потенційно одне із найкращих за цей період: сильний технічний швидкий вінгер за дуже скромні гроші. Великий плюс підписання Шепелєва, який точно додає глибини та класу центру поля. Боль теж норм варіант для кількості. Поки що хіба не вражає лівий захисник Ндіка, адже за нашою інформацію у клуба були і інші варіанти на позицію, однак француз підкупив тим, що прийшов безкоштовно. Тим не менше, підсилення відбулося, а втрати незначні і не стосуються основи. Разом з тим зрозуміло, що головне випробовування чекає на клуб влітку. Закінчується контракт Ротаня, Калюжний поїде в Біткоїн «Металіст 1925», відбуде Єрмаков, уже починає бузити Беззера. Нема достойної заміни на кілька позицій - від воротаря до форварда. Але це проблеми літа, а зараз потрібно вирішувати поточні задачі. І видається, що все в їх силах, адже команда Руслана Петровича є фаворитом у боротьбі за бронзу, і як нам видається, не відпустить омріяну путівку в єврокубки і призове місце в якості бонуса.

Щось геть не вражає «Кривбас» на старті другої половини сезону. Хоча чого би він міг вражати після зимової перерви та останньої кадрової політики клубу? Всім своїм виглядом клуб демонструє бажання продавати гравців на широку ногу, брати молодих виконавців, розвивати та реалізовувати. За останній час були продані Аду, Бескоровайний, Стецьков, Драмбаєв, Бізімана, до того Капіч, ще когось може забули. Новачки зазвичай невідомі широкій публіці, досить молоді, нерозкриті для загалу. Деякі проявляють себе, деякі ні - та й їдуть собі геть. При всій майстерності та досвіді Юрія Вернидуба важко зрозуміти, як йому доводиться постійно будувати боєздатну команду. Давайте уявимо, що з «Динамо» за останній час пішли умовні Бражко, Шапаренко, Ванат та Попов, а приходять геть ноунейми. От це та ситуація, з якою регулярно зіштовхується Юрій Миколайович. Тут ми не хочемо шукати виправдання поразці від «Інгульця» - на такі матчі вистачає кадрового потенціалу, наявного наразі. Але в цілому важко тримати команду в гонитві за призові місця - і те, що вони нині в тій гонці - велика заслуга тренера. В принципі, взимку прийшли виконавці з певним потенціалом, але їм точно треба час. Глейкер мав хороший досвід на національному рівні, Ікенна грав за солідну команду - але документальні, кліматичні та адаптаційні нюанси роблять їх далеко не швидкою допомогою. Попередня закупка теж далеко не ідеальна - Аморозо поки дуже нестабільний, Ндомбазі та Конате взагалі майже не грають. Тягнуть українці, але багато з них останнім часом мріє про фінансове підвищення, яке майже неможливе в Кривому Розі. А з урахуванням воєнних дій селекція стає ще більш складною. Тому клубу непросто, а команда наразі просто мучається. Тим не менше, буду оптимістом, адже вважаю, що свої очки криворіжці ще наберуть. І в цілому скоріше всього нижче 5 місця точно не опустяться, хоча і в поході за Європу теж виглядають фаворитом з урахуванням ролі головного тренера.

Уже за кілька годин відновить свої виступи рівненський «Верес». До початку матчу варто сказати кілька слів про селекцію народного клубу і про ситуацію, з якою вони вступають до другої частини сезону. І тут ми повинні бути обережні у своїх словах. Адже якщо чесно - то селекція вряд чи вразила публіку. Відпустили Яго (який став рекордним трансфером в історії клубу, хоч прийшов безкоштовно) - взяли досвідченого Харатіна. Ігор - це, звичайно, не про перспективу чи продаж, але це про закрити позицію прямо сьогодні і зараз. Наскільки вистачить його бажання і енергії - покаже лише час, адже зрозуміло, що Харатін пішов на суттєву знижку по зарплаті для гри в Рівному. Відпустили Мрвалєвіча, чим ставленням до процесу, як кажуть, був не дуже задоволений тренер. Майже втратили Луана, хоча він таки залишиться в команді. Пішов резервний голкіпер Ющишин (про це ми першими оголосили ще кілька днів тому). А поки що не прийшли нові - хоча Балаба уже десь на підході. Тим не менше, ми бачимо, що ростер точно не наповнився, і є купу позицій, де тонко, і де може порватися. Не вдалося знайти готового центрбека, на правому фланзі оборони лише молодий Протасевич і номінальний опорник, дефіцит вінгерів з урахуванням травми Нонго. Нема альтернативи Гайдучику на позиції центрфорварда. Тому поки що важко назвати трансферну кампанію на вхід успішною, а скоріше дуже пасивною. А буде важко, адже конкуренти, про яких ми писали, посилилися. Ми вчора уже побачили «Чорноморець», і як ми і передбачили, вони не виглядають аутсайдерами. Додасть Полтава, рано чи пізно почне набирати очки «Колос». І хоч у «Вереса» є запас залікових балів, але треба бути дуже обережними і сконцентрованими. І якби не чудова робота Олега Шандрука в першому колі - можна було занести рівнян в претенденти на боротьбу за виліт. А так все ж ніби міцності має вистачити, аби посісти умовне 11-12 місце.

Тепер кілька слів про «Лівий Берег». Ми памʼятаємо, як важко дався старт сезону для киян. Довгий час, якщо не брати гру з «Вересом», команда не могла народити навіть один гол, навіть осмислені атаки були рідкістю. Але під кінець команда ожила і навіть набрала важливі очки. Тому на зиму підопічні Первака заходили досить позитивно. Зима, в принципі, пройшла для ЛБ досить спокійно, хоча теж в позитивному ключі. Вдалося дійсно підсилити склад, не дивлячись на скромний бюджет. Шастал, хоч і переходить в категорію ветеранів, є взагалі зіркою для колективу Віталія Первака. Різник якісно провів відрізок у «Ниві», хоча до цього не виблискував. Однак Андрій, на нашу думку, точно освіжить лінію нападу. Молодий воротар додасть конкуренції, цікаво глянути на бразильця Дієго, який звичайно є технічним, але наскільки він зможе заграти на такому рівні - питання. Тим не менше, команда зберігла костяк, відпустила баласт (при всій повазі до заслуг Співакова), оновила проблемні зони. Це точно вікно зі знаком плюс. Але наскільки цього вистачить? Команда буде далі боротися за виживання, а боротьба ця буде дуже непростою. Все таки кадрово лише «Інгулець» виглядає слабше, всі решта є більш досвідченими і мають глибший ростер. Однак тут треба віддати належне Перваку, до якого спочатку було скептичне ставлення: але готувати команду і витискати максимум із гравців він точно може. Тому просто нікому із суперників не буде, а де опиниться «Лівий Берег» - це буде фактор удачі.

Отже, скоро відновлення нашого рідного футболу і саме час пробіжаться по командам, що вони робили цю зиму. І якщо відштовхуватися від турнірної таблиці, то першим у нас йде «Інгулець».І одразу нам зрозуміло, що в команди Кобіна справи так собі. Всі збори вони провели десь у себе, з періодичними виїздами під Київ. Навіть фото додати з якимись свіжими кадрами - проблема, адже прес-служби клубу як такої просто не існує. Ні медіа, ні стадіону, ні грошей, ні футболістів. В розпорядженні Василя Васильовича було кілька досвідчених виконавців, але майже всі вони визнані ворогами народу і отримали чорну мітку. Когось вигнали незрозуміло за що, ще й дали копняка, хтось сам втікав ледь не городами. Чесно кажучи, повний трешачок. Підсилення - всі молоді хлопці із нижчих ліг: Жовтенко, Дихтарюк, Фарасаєнко, Меленчук. Увагу привертає хіба що Олександр Дихтарюк, який мав декілька спроб опинитися в УПЛ, а останній час був капітаном «Кременя». Але, звичайно, цього замало для вирішення хоч якихось турнірних задач. Молодь отримає певний досвід і практику, Кобін поекспериментує і отримає якусь роботу. Президент роздасть кілька одіозних інтервʼю, поматюкається в ефірі, вкотре пообіцяє відкрити стадіон. На тому, мабуть, поки що і все. Сильно здивує, якщо команда за результатами сезону не то що збереже прописку, а навіть покине останнє місце. Дуже все у них там сумно.

Щось давно не писали про «Полісся». Хоче це не означає, що ми не спостерігаємо з інтересом за подіями в клубі. А події там як завжди цікаві і абсолютно хаотичні. Деколи думаєш, що вже край абсурду, але ні, знову зʼявляються нові деталі. От глянули ми на новачків команди Ашура. Звичайно, важко оцінювати ігрові якості футболістів, яких не так багато бачили. Тому візьмемо голі цифри та факти. Отже, новий хавбек Офек Бітон, гравець «Хапоеля» із Єрусалима, одного із аутсайдерів чемпіонату Ізраїлю. Аж 400 хвилин за цей сезон, більшість матчів пропустив. Пишуть, що гравець збірної, але за збірну провів аж 0 матчів. Новачок номер 2 - Томер Йосефі. В цьому сезоні 2 матча в лізі, де провів 15 (!) хвилин. Ну там були певні проблеми, адже в минулому наче був непоганим. Тим не менше, констатуємо, що форма обох новачків наразі залишає багато питань, як і процес їх адаптації. Це саме стосується і уругвайського нападника Факундо Батісти, якому вже 26 років і який є таким собі перекотиполем, тобто гравцем, що неодноразово змінював країни та чемпіонати. Просто скажемо, що попередні його вояжі в Європу були вкрай провальні, а він не зміг показати нічого ні в заштатній команді Швейцарії, ні в другій лізі Португалії. Важко назвати його дуже результативним, і лише кілька відрізків в його карʼєрі були відносно нормальними. Якщо його ціна перевищує мільйон євро - а це, скоріше, так і є, то у нас виникає певний скепсис. Як і до появи третього правого захисника Хадроя, коли в команді залишається ще два його конкуренти, які ніде не ділися. Тобто наразі маємо 3 правих захисники! Зате пропав Шастал (ну це логічно) і Мустафаєв (а оце чергове дивне кадрове рішення житомирян). І знову ми бачимо чергову перебудову, справжній інтернаціонал з гравців, деякі з яких викликають, мʼяко кажучи, великі сумніви. Звичайно, ми можемо помилятися і нас осоромлять (спойлер: думаємо, що ні), але факт такий: клуб втрачає безкоштовно класних перевірених гравців, а саме підсилення команди нагадує гру в симулятор за чужий рахунок. Цікаво, як це все закінчиться.