Знайомі Філіпе стверджують – насамперед його успіх йде від інтелекту.

А ще попереджають – Луїсу комфортніше розмовляти про політику, шахи, кіно, науку, а не суддівство у попередньому турі.

"Не знаю, чи я справді такий хороший. Я вмію складати кубок Рубика лише тому, що хтось розумніший за мене зробив це першим і розповів про цей трюк.

Я захоплююся астрофізикою; тим, як найкращі уми не можуть відповісти на всі питання, і на кожне, на яке відповідають, з'являється ще десять. Відчуття, що ти лише маленька крихта у Всесвіті, повертає тебе на землю", – зізнається бразилець.

Такому хобі ніде взятися у фавелах, де банди ділять наркотрафік, але Луїсу пощастило – він із середнього класу. До 14 років грав лише у футзал, проте виходило надто добре, і батько натякнув – пора робити вирішальний крок, інакше буде пізно.

В ту пору у їхньому містечку якраз переглядав дітей Фігейренсе, і Філіпе легко пройшов відбір:

"Ти знаєш, я – протилежність більшості бразильців. Тут зазвичай страждають, а тоді футбол дає їм усе. А я жив у комфорті, вчився у хорошій школі. З нестачею їжі я вперше зіткнувся в кампусах Фігейренсе".

Такий-от "несправжній" бразилець. Може, це тому, що його прадід пан Казьмерський емігрував до Америки із польського Каліша?

Ну, а далі – кар'єра в Європі.

"Це Дієго зробив мене тренером. Він змінив моє бачення футболу, мій менталітет. Саме у нього, в 25 років, я вперше зрозумів, добре зіграв чи погано. При тому у мене є й інші джерела натхнення – це і Пеп Гвардіола, і Унаї Емері, і Луїс Енріке, якого я вважаю зараз найкращим тренером світу. І я маю власний стиль теж", – зізнається Луїс.

Чтиво про Філіпе Луїса, який виграв усе з Фламенго і тепер взявся за Францію, читайте повністю тут.