Навіяно переглядом сьогоднішнього матчу Зорі з Чорноморцем...

На фото - воротар Арсенала Джек Келсі у матчі, який так і не дограли у 1952-му.

Ну, але використовують цей знімок зазвичай, аби проілюструвати ще давнішу історію, яка трапилася на "Стемфорд Брідж" 25 грудня 1937-го із воротарем Чарльтона Семом Бартремом.

Якщо вірити The Times, того дня Лондон окутав найсильніший туман із 1904-го. Його назвали "гороховий суп" - суміш складних метеорологічних умов та сильного забруднення повітря вугільним димом.

Ось що написав Бартрем в автобіографії:

"Суддя зупинив гру, а потім, коли видимість покращилась, відновив її. Ми грали добре, і я бачив все менше і менше фігур, оскільки ми постійно атакували. Я ходив туди-сюди вздовж лінії воріт, радіючи, що гравців Челсі заблокували на їхній половині. Очевидно, однак, що нам не вдавалося забити, адже суперник не розігрував м'яча з центру поля.

Час минав, і я пару разів підходив до краю штрафного, проте туман ставав все щільнішим з кожною хвилиною. Як і раніше, нічого не було видно.

Аж раптом з туману вийшла постать. То був полісмен, який недовірливо дивився на мене. "Що, чорт забирай, ти тут робиш? - крикнув він. - Матч зупинили чверть години тому, поле абсолютно порожнє!" Коли я пробрався до роздягальні, партнери вже прийняли душ і перевдягнулися. Побачивши мене, вони надривалися від сміху".

Хтось не повірить - мовляв, він це вигадав, аби книга краще продавалась. Але ні! 27 грудня 1937-го Associated Press написала про цей випадок, додавши, що "пошуковій групі довелося переконувати Сема, що покинути ворота вже можна".

Ну, а ще за рік Челсі намалював Бартрема у програмці до нового матчу проти Чарльтона.

Легенда на всі часи!