гриб з юґґота | 15 березня 1937 року помер Говард Філіпс Лавкрафт.Його смерть сильно с...

🖤 15 березня 1937 року помер Говард Філіпс Лавкрафт.Його смерть сильно сколихнула маленький, але все ж відданий гурт прихильників, не кажучи вже про те, як сильно втрата друга вплинула на його товаришів, яким письменник до останнього нічого не розповідав про свою хворобу. Роберт Блох, який ніколи не бачив свого друга, навіть зізнавався, що якби він знав про стан Говарда, то приповз би до нього на колінах.Тоді різні журнали, в яких Лавкрафт активно публікувався, почали заповнюватися скорботними спогадами про життя та творчість цього чоловіка. Наприклад, у випуску Weird Tales за вересень 1937, було опубліковано вірш Генрі Каттнера H. P. L («Г. Ф. Л»), в якому він віддає пам’ятну данину своєму другові та літературному наставнику (я не велика поетка, тому за різного роду погрішності вибачайте! 🌚):Тут, у підземних печерах і тихих місцях,На вівтарях чорних і забутих богами кремнях,Де сірий дим в’ється і тріпоче крізь жаский пурпуровий відблиск,Тінь позазем’я лишає на сновидцеві свій відтиск,Почервонілий від крові чужорідної плоті, Блідий, мов вампір,Крилами чорними згладжений, Всотуючи темної ночі ефір,Сарабандою снує натовп у величних пишнотах,Мов тіні єгипетських титанів, що миготять у незмінних пустотах.Лиш обрані можуть випити з чаші, що богам осушити під силу,А Вальгаллу геть віднайти в юрмі тих, чия свідомість не дала ще слабину,Зло, кажуть, як ніч, від якої краще сховатись,Задубілому сновидцеві за мрійливість варто б розрахуватись,Перепочиваючи, спить на підстилках з асфоделі, й тоне собі у тих снах,Коронований магією, вічний, хоч і загублених у буденних світах,Дивиться на ворота всесвіту, муштруючи могутній потік,Що рветься з корінь Іґґдрасілль, у пишноті дивовидь.📍Генрі Каттнер, звичайно ж, не єдиний, кого Лавкрафт надихав на творчість: безліч митців і донині віддають письменнику теплу данину у найрізноманітніших проявах. Ось тут, наприклад, можна глянути цікаві приклади творів, в яких сам Лавкрафт є персонажем.А вас я закликаю сьогодні перечитати свій улюблений твір джентльмена з Провіденсу, тому що він на це заслуговує.