«Гамільтон надзвичайно талановитий попри свою бездарну писанину, а Вільямсон же демонструє певну оригінальність та перспективність».«По-справжньому поталанило тому, чий природний спосіб самовираження випадково збігся з певною формою письма, що має попит у людей. Роберт І. Говард — один з найкращих прикладів, які я можу пригадати на даний момент, адже його історії продаються й мають свою родзинку та природність, що заразом відрізняють їх від млявої, штучної писанини Гамільтона, Квіна, Кляйна й решти нездар».🤓 Ось такими «компліментами» Говард Філіпс Лавкрафт винагороджував свого колегу Едмонда Гамільтона, коментуючи деякі з його творів, які він, певне, прочитав у Weird Tales, в якому другий надзвичайно активно публікувався.Лавкрафт також кликав Гамільтона single-plot Hamilton, посилаючись на його численні історії з руйнуванням світів. Аналогічно про нього відгукувався й Кларк Ештон Сміт, котрий якось назвав один з сюжетів Гамільтона «одвічним та поточеним міллю».📍Попри всі негативні коментарі, Лавкрафт все ж хотів якось зустрітися зі своїм колегою, хоч обставини й склалися інакше: Говард мав перестрітися з ним та Джеком Вільямсом у Флориді, коли ті мали вертатися з Кі-Весту. На жаль, до смерті Лавкрафта чоловікам так і не пощастило зустрітися, хоч, наприклад, до Сміта Вільямсону та Гамільтону все ж пощастило зазирнути (як ви можете бачити зі світлини, де Кларк — крайній зліва, а Джек і Едмонд — справа).Знав Гамільтон про уїдливі коментарі у свою адресу від Говарда чи ні, лишається загадкою, однак після смерті Лавкрафта він написав ось таку нотатку, в якій віддає колезі теплу данину:«Тільки-но почув про нещодавню смерть Г. Ф. Лавкрафта. Це надзвичайний удар, адже це сталося так швидко після смерті [Р. І.] Говарда. Я ніколи нікого з них не зустрічав, однак так часто з’являвся разом з ними у WEIRD TALES, що у мене з’явилося якесь розпливчасте відчуття знайомства. Я прочитав у Лавкрафта кожнісіньке оповідання ще з часів Dagon роками тому. Дуже шкода, що він помер — іншого такого вже не буде».