Фрілансер UA

ЧОМУ ВАРТО ДРУЖИТИ З КОЛЕГАМИЯкщо ви — не єдиний в Україні фахівець із дистанційного запилення галапагоських горил, найпевніше, на ринку є інші фрілансери, які спеціалізуються на тому ж, на чому й ви. Як до них ставитися: як до колег чи як до недоброзичливців і конкурентів?Страх«Фрілансери моєї галузі — мої конкуренти, не варто давати їм інформацію про себе, бо вони можуть нею скористатися у конкурентній боротьбі».РеаліїУ наші часи зайвої інформації про себе взагалі нікому давати не варто. Дружба між колегами — не те саме, що стосунки з найкращим другом чи подругою. І, звісно ж, серед колег-фрілансерів можуть зустрітися різні люди, як приємні, так і не дуже.Переваги• У досвідченіших колег можна спитати поради, як вчинити в тій чи іншій ситуації або виконати якесь завдання. Для фрілансера-початківця це хороша допомога• Буває, що замовники звертаються тоді, коли фрілансер має купу роботи й ніяк не встигне виконати ще одне замовлення. Відмовляти хорошому клієнту не хочеться. У такому разі фрілансер порадить звернутися до свого колеги, з яким має добрі стосунки й впевнений, що той не підведе. Ситуація «win-win»: клієнт отримує виконане завдання, фрілансер не відривається від своєї роботи, інший фрілансер отримує замовлення.ВисновокЯкщо на своєму фрілансерському шляху ви зустрінете колег, з якими вам захочеться підтримувати приятельські стосунки — не відмовляйтеся від цього через страх перед конкуренцією. Користь буде значно більша за (гіпотетичні) втрати.(А в наступному дописі я розповім, як ще хороші стосунки з іншими фрілансерами допоможуть заробляти більше. Не перемикайтеся)Запитання для закріплення матеріалуЯкі взаємини вибудовуєте з колегами ви? Ставитеся до них як до ворогів чи як до товаришів з фаху? Пишіть👇

Збір закриваю. З урахуванням грошей, які нам передали готівкою, своєї мети ми досягли й зібрали навіть на кілька сотень більше. Дякуємо всім, хто пожертвував своїми тяжко заробленими — хто двома сигаретами, хто чашкою кави, а хто й тисячами гривень.Маю до вас ось яку справу... Звичайно, добрі люди роблять добро заради добра. Але було б добре, якби добрих людей знали за їхніми добрими справами. Ми хотіли б згадати про наших доброчинців у звіті про придбання зарядної станції. Але не можемо когось називати без дозволу. Якщо ви не проти, щоб ваше ім'я згадали й подякували особисто вам — напишіть про це на пошту [email protected] або телеграм-боту @FreeLUA_bot. Неважливо, 10 грн ви задонатили чи 10 000 — будь-яка сума важлива, кожному з вас ми безмежно вдячні.Можливо, це не останній збір на моїх каналах і сторінках. На жаль, війна триває, матеріальні засоби закінчуються швидко, допомога воїнам потрібна завжди. Думаю, скоро я опублікую перелік того, що ми постійно по кілька разів на місяць купуємо власним коштом, і ви побачите, що такі збори — не намагання щось здерти з зубожілого народу, виїхати на чиємусь горбу, а наслідок безвиході. Ми й хотіли б ні в кого нічого не просити (повірте тому, хто багато місяців провів на фронті: ловити прильоти в посадці в окопі легше, ніж просити у вас грошей), але не виходить. Тільки те, що ви нам привезете або ми самі купимо (за ваші гроші) — потрапить прямо до нас, а не хтозна-куди казна-кому.Іще раз дякую усім за допомогу, за чуйність, за небайдужість. Віримо в перемогу!

У чому цінність курсько-білгородсько-брянської операції невстановлених добрих людейРусня змушена знімати війська з фронту в Україні й перекидати їх на гасіння пожежі в областях, окупованих сто років тому. Уже бачимо значне ослаблення тиску на нашу оборону, особливо на Харківщині. Знімають підрозділи з Запоріжжя і Херсонщини. Думаю, вони намагатимуться до останнього тримати атакувальний темп на Донеччині — Покровський напрямок їм здається перспективним. Інші ділянки вже ослабили або скоро ослаблять.Багато було нарікань, мовляв, замість дати підкріплення на важкі напрямки послали резерви бозна-куди. Це справедливо. Але... Відправка експедиційного корпусу за колишній кордон рф = допомога всім іншим нашим силам.Цінність курського прориву якраз у тому, що сили й засоби не кинули знову в ті самі м'ясорубки, щоб там і їх перемололо, а застосували творчо. Втрати на курщині є і будуть, але вони поки що незрівнянно менші, ніж на українському фронті. А якщо добрі люди встигнуть у такому темпі пройти ще два дні, русня за тиждень втратить більше своєї території, ніж за останній рік зайняла нашої.Наступне завдання — нормально закріпитися і налагодити логістику. Бо тримати таку велику територію — теж важка робота. Але це просто діамантовий ляпас друго-першій армії світу.І ще одна думка: коли русня більш-менш спакує свої оборонні лінії на курщині... спалахне ще у кількох місцях за колишнім кордоном рф. Щоб не знали, за що хапатися.

А то ще одне видавництво шукає собі редактора літературного. Не буду вже казати, що платити хочуть не смішні гроші, а вжасно смішні. Але от зразу попереджають: ми, мовляв, такі модерні й прогресивні, що мовних пуристів не дуже лю, тому давайте не робити «нумо» замість «давайте».Проблема цього всього явища, яке зараз називається «українське книговидання», у тому, що прийшли до нього люди-неуки. Багато з них українську вчили тільки на філфаку (та ще, хай Бог милує, в імені Драгоманова або в імені Грінченка). І вчили абияк. Вони кажуть, що досконало знають українську мову, бо мають філдиплом і пам'ятають, що «давайте» — росіянізм, а замість нього є слово «нумо». От тільки це «нумо» їм таке селянське, що «давайте» без нього.Це біда. Бо насправді:«Давайтє пойдьом» — нумо «ходімо»«Давайтє сдєлаєм» — нумо «зробімо»«Давайтє спойом» — нумо «заспіваймо»«Давайтє посмотрім» — нумо «погляньмо, подивімося, зирнімо, перегляньмо»«Давайтє обговорім» — нумо «обговорімо»«Давайтє подумаєм» — нумо «подумаймо, обміркуймо, поміркуймо»«Давайтє посідім» — нумо «посидьмо»«Давайтє нарісуєм» — нумо «намалюймо»«Давайтє подождьом» — нумо «почекаймо»......і ще тисячі варіантів. Без «нумо».І це лише один крихітний епізод, який змушує мене, мов набірника Йоганнеса з оповідання Германа Гессе, хапатися за голову. Я розумію, що це все, це кінець літератури як мистецтва, кінець художнього слова. Далі — суцільний тігтог.