Привіт! Хочу поділитися двома батьківськими рішеннями, які за останній місяць дуже добре спрацювали у нас вдома.

Мирону вісім. Приблизно місяць тому я повністю видалив YouTube з його телефона й планшета. Спочатку були невеликі скандали - звісно, йому це не сподобалося. Але поступово все вляглося. Зараз я дивлюся на нього й радію, що ми це зробили.

А потім я встановив Duolingo та купив сімейну підписку. І це несподівано затягнуло всю родину 😄

Мирон займається англійською, німецькою, математикою, шахами й музикою. Таня вчить німецьку. Я - японську, трохи англійську, математику й шахи. Ще користуюся Drops: там зараз вчу тайську, а японську поставив на паузу, бо її вистачає в Duolingo.

Найсмішніше - як ми почали змагатися. У Duolingo є ліги: я виходжу на перше місце, Мирон це бачить і береться за свої уроки. Наступного дня вже він мене підганяє. А ще є спільні відрізки, де хочеться не підвести одне одного. Так звичайне «посидіти в телефоні» іноді перетворюється на «тату, дивись, що я пройшов!».

Я не думаю, що будь-який застосунок замінить живу гру, книжки чи час разом. Але якщо вже екран є в житті дитини, мені набагато більше подобається такий варіант.

Щодо YouTube і соцмереж, моя позиція після цього досвіду стала доволі чіткою: у вісім років Мирону вони поки не потрібні. TikTok, Instagram та інші соцмережі теж почекають. У якому віці їх дозволяти - кожна сім’я вирішить сама.

А от видалити те, що нам не подобалося, і запропонувати натомість щось цікаве виявилося чудовим рішенням. Причому для всієї родини.