Натрапила сьогодні на прямий ефір Павла Острікова і Іллі Полудьонного, де вони обговорювали короткий метр «Mia Donna» 2018 року. Так, у виробництво «Ти — космос» вклали багато, але для мене досі лишається важливішою саме та початкова фільмографія режисера. «Mia Donna» — це приклад однієї з найкращих художніх постановок в українському кінематографі. Саме тут я побачила дуже щиру і, що не менш важливо, символічну історію, де за 16 хвилин можна знайти багато пластів для рефлексій.Павло Остріков сказав, що на такий сюжет йому навіяли дитячі спогади про купівлю одягу з мамою на Хмельницькому базарі (досвід «з картонкою» отримало не одне покоління). Проте він вирішив перенести це в історію не про дитину, а про дорослого чоловіка. Точніше — про інфантильність чоловіка, яка перекочовує в сім'ю:Недорослішання проєктується і на шлюб. Наприклад, ти бачиш у коханій дружині маму, а з боку жінки це може виглядати інакше — можливо, вона й сама хоче бути мамою. Це певний баланс: всі рішення роблять головну героїню сильнішою і агресивнішою до нерішучості чоловіка; у певний момент зникає кохання і з'являється функція турботи. Ймовірно, це краще, ніж бути поодинці, але стосунки стають іншими, більш батьківськими. Колись я написала Павлу, бо дуже хотіла, аби він розібрав ключову сцену з «Mia Donna», тому ділюсь коротким випуском. Фільм доступний на Takflix до 17 березня (у всьому світі). Решту коротких метрів режисера знайдете тут, а ефір — ось тут.