39 років.Незважаючи на те, що багато моїх друзів та знайомих можуть читати цей допис під звуки повітряної тривоги, хтось на передовій, а хтось в еміграції, я хочу передати трохи оптимізму своїм дописом.Багато років я жив із досить похмурим сприйняттям життя. Звісно, окрім багатьох об’єктивних особистих на те причин, головною причиною цього завжди була моя специфічна емпатія до навколишнього світу. І так було задовго до початку Великої війни, яка ще кратно збільшила кількість болю та страждань навколо. Я завжди особисто сприймаю важкі долі людей, запам’ятовую їхні історії, і вони впливають на моє подальше життя. Завжди був переконаний, що прагнути щастя в такому світі – недоречно та несправедливо.Але, як кажуть одні круті хлопці з бордів, які розміщені по Києву: ми тут для того, щоб жити!У 39 років я неочікувано для себе усвідомив, що я щаслива людина. Мене оточують неймовірні люди. Я живу у своїй країні, яка вже точно виборола своє право на існування! Більше того, я живу в її серці. У мене є улюблена справа! Іноді, правда, здається, що їх мільйон. Я маю живих батьків. Маю двох дітей, яких я неймовірно люблю! І в моєму житті є найкраща жінка у всьому всесвіті, глибина любові якої змушує мене дивуватися буквально щодня.Не бути щасливим, маючи все це, – це лицемірство, а може, навіть і дурість.Я знаю, що мене, як і будь-яку людину, попереду чекає багато нових випробувань та болю. Але щастя, і спогади про нього, його цінність залишаться зі мною на все життя!Дуже хочу, щоб кожен, у чиєму житті я відіграю хоч якусь роль, відчував від мене позитив, бажання жити та бажання шукати щастя в будь-який період історії світу чи власного життя.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook