Уже досить довго я загрузаю в перекладі однієї дуже крутої, але довгої та складної книжки. Дехто з вас уже, може, й знає, про що мова. Це "Шаґґі Бейн" Букерівського лауреата 2020 року Дуґласа Стюарта, має вийти у видавництві BookChef. За ступенем уживання в історію та виписування мізансцен це Донна Тартт, але не з академічно-елітаристським ухилом, а навпаки - Ґлазґо 1980-х років, робочий клас, бідність і мати-алкоголічка. Дуже пронизливо і місцями тригерно. Але цей пост не зовсім про це.

Він про перекладацьку стратегію, ключик, який мені довелося шукати на початку роботи з цим текстом. Бо його основна особливість у лінгвістичному плані - це шотландська говірка, а конкретно з Ґлазґо. Чесно кажучи, рішення прийшло якось само собою - я вже давно замиловуюсь поліськими діалектами, зокрема на Житомирщині, звідки походить (ну, і де живе досі) сім'я мого чоловіка. Власне, з діалектами мені завжди було важкувато, бо в мене досить розпорошене коріння, хоч і переважно українське. Але Полісся дуже люблю і акцент цей у мене на слуху.

Звичайно, перед цим довелося ще почитати кілька словників, переважно Панаса Лисенка, ще радянських, але класних: в основному там сільськогосподарська лексика, ну і, звісно, повсякденна. Якраз остання і потрібна в такому перекладі - бо шотландські діалектизми, наявні в шотландській англійській, теж переважно стосуються звичайних речей - дєтки (weans), малєнькій (wee) тощо. Такі слова я або вислухала в житті від мовців, або на крайняк знайшла в словниках.

Але найбільше до створення колориту докладаються службові слова, форми слів і акцент. Як в оригіналі, так і, відповідно, в моєму перекладі. У результаті виходить якось так:

Колін тута думала, він по бабах пошов, а мужик намагався заробить копійку.

Просто тей купальнік не дуже мені подойшов.
- Ах ти сучка! Як брала, до подходив.

І трішки фонетики: тверда "р" (бурак, вечерати), "и" замість "і" і навпаки (ничого, купальнік) та інші речі, які викликають радість упізнавання у знайомих із цією місцевістю людей (уже на кількох перевірено).

Варто одразу зазначити, що ці діалектні елементи в мові не завжди дзеркально відображають аналогічний прийом в оригіналі: тобто загалом я зберігаю ступінь колориту в мовленні різних героїв і відповідно до контексту, але буває, що в одній репліці вставити хоч якісь відмітні приколи не вдається і доводиться компенсувати це в іншій, де в оригіналі цілком стандартна лексика й правопис.

Ну, приблизно ось чому я пропадаю так надовго)) Але матеріалу вже маю багато і можу поділитися з вами якимись кльовими поліськими словами, які використала в перекладі. Вам би було таке цікаво?)