Богдан Кротевич | Я бачив, як новосформовані підрозділи (до 98% мобілізованих), отримавш...

Я бачив, як новосформовані підрозділи (до 98% мобілізованих), отримавши «Leopard» і YPR без належної підготовки та управлінської ланки, заганяли техніку в наші окопи й кидали її , паралельно кидаючи бронетехніку також в міжпозиційному просторі після перших прильотів міномета за метрів 100 від машин. Кидали все: техніку, зброю, засоби зв’язку, карти командирів рот.Особисто привозив на ГШ карти цього підрозділу, де наші позиції були позначені як позиції противника. Це показник рівня взаємодії.. Попередньої взаємодії не було. На моє прохання провести нараду або направити представника на наш КП — було відмовлено без пояснень. Це насправді настільки стандартна і логічна практика, що згадуючи її відсутність в той момент в мене в думках тільки ненависть до генералів старшого покоління, які люблять розповідати які вони геніальні, а в бойових ситуаціях просто кидають управління і шукають цапа відбувайла. Особисте «вітання» пану Тарнавському за «геніальне» командування. Але по факту що ми мали:Фактично за три доби одна з бригад навіть не дійшла до ЛБЗ. ( Відмічу і буду відмічати 47 бригаду – порівняно з сусідом який все просрав, вони показали себе як боги війни)По ресурсу:• тижнева артпідготовка без оперативного ефекту — артилерію клали по полях навколо посадок;• справна техніка, кинута через відсутність злагодженості;• втрата документів управління;• фактична відсутність управління;• заборона евакуації техніки із сірої зони.Ту техніку, яку нам вдалося витягнути, потім із конфліктом вилучала ВКР. Я просив дозволити нам витягти іншу при умові що вона хоча б тимчасово лишиться в нашому підрозділі на час, поки ми на цьому напрямку — відмовили. Через кілька днів противник спокійно знищив її мінометним вогнем.Тому твердження про критичну нестачу ресурсу, з мого досвіду, не відображає реальної картини.Ресурс був. Проблема — в його розподілі та застосуванні.Основні помилки наступальної операції 2023 року (контрнаступу), на мою думку:1. Невдало обраний напрямок основного удару і слабке планування.2. Нераціональний розподіл техніки й особового складу без урахування досвіду та морального стану військовослужбовців підрозділу.3. Відсутність гнучкості після втрати темпу.Коли стало очевидно, що напрямок буксує, потрібно було змінювати задум і перекидати резерви туди, де є динаміка. Війна — це адаптація. Це маневр блять! Це здатність визнати, що початковий план не працює. Але впертість тих самих генералів затьмарює розум як тоді, так і в ситуації з наступальною операцією на Курському напрямку – «ДОЖМЬОМ». АЛЕ лобове продавлювання противника, який має кратну перевагу в людському ресурсі, — це не мистецтво війни. Це дурість, яка нажаль вартує нам життя найкращих синів та доньок України, і не приносить жодного результату.Кожен повинен відповідати за свої прорахунки. І кожен повинен відповідати за свої здобутки.Поразки не можна списувати на «обставини».Тож погони не мають давати імунітет від помилок а посада немає знімати відповідальності за наслідки рішень.