Блог економіста | Реанімаційні вагониУривок з книги "Потяг прибуває за розкладом":... сп...

Реанімаційні вагониУривок з книги "Потяг прибуває за розкладом":... спершу треба було реанімувати самі вагони. Ремонтувати ті, що на ходу, не ризикував - усі вони й так працювали на евакуацію. ... Планувати внутрішні зміни Головащенко покликав давнього друга-медика. Разом вимірювали ширину вагона, щоби зрозуміти, під яким кутом буде зручно заносити поранених і як краще розширити прохід для медичних нош. Із плацкартних вагонів повикидали бокові полиці, верхні теж познімали. З тих, що лишилися, зробили щось схоже на медичні ліжка - навіть вигадали, як подовжувати полицю за потреби. Для цього прилаштували частинки з бокових сидінь.Поряд із кожним лежачим місцем зробили гачок для крапельниці й полицю під кардіомонітор. У вагонах провели електрику для медичних апаратів. Облаштували примітивні душові у туалетах, встановили водонагрівачі. Щілини у вікнах задували піною. Вікна завісили агроволокном, яке вдалося знайти на складах. У купе провідників поставили медичні холодильники. знайшли місце для бактерицидних ламп. Самі лампи, як і решту необхідного, шукали у волонтерів.... Малювали схеми, шукали рішення, матюкалися. Зрештою, вирізали відкидні трапи на вагони з гофрованого алюмінію. Він легший, але має свої недоліки - під час руху стукав об вагон і його металевий брязкіт скидався на обстріл. Мусили вигадати, як у дорозі міцніше кріпити трапи до вагонів.... Перший медичний поїзд на чотири вагони - таких досі не робив у світі ніхто - став на рейки і рушив вивозити поранених із зони бойових дій уже за дві доби.Так почався проєкт, який тримали у таємниці майже два роки. Говорити про це публічно довгий час означало ризикувати, перетворюючи медичні вагони на ціль для ворога. У співпраці з волонтерами, оборонним міністерством та лікарями Збройних Сил залізничники в умовах секретності створювали вагони для евакуації військових. З анестезіологами, медсестрами й санітарами на борту, які не просто перевозять поранених з однієї лікарні до іншої, а лікують їх у дорозі.... Медичні потяги потребували генераторів - і їх шукали всюди, де можна було знайти. купити складно, бо мало які магазини працювали. Хтось приносив із дому власний, хтось знаходив у волонтерів новий. Один дизельний, інший на бензині, всі різного розміру. А далі питання, як розмістити їх у вагонах.... Мусили зважувати ризики і вигадувати, де закріпити генератори, як зробити антивібраційну плиту, яка захищала б їх у русі, як вивести назовні вихлопні гази, де розмістити запас пального. Для цього спорудили полиці для каністр із бензином на зовнішніх стінках вагонів, аби не зайнялося всередині і не смерділо.... Переобладнання старих вагонів на медичні поставили на потік. Допомагати з цим приїхали французькі та бельгійські медики з гуманітарної організації "Лікарі без кордонів". Іноземці мали власні технічні вимоги, медичний досвід і сучасне лікарняне обладнання. Евакуаційні медпоїзди стали на рівень вище.Ліжка модернізували до лікарняних. У вагонах встановили систему зворотного осмосу для очищення води, тож її більше не доводилося завантажувати на поїзд у бутлях. Вздовж стін у вагонах зʼявилися поручні. Замість саморобного світломаскування - темні ролетні штори.Тепер у поїзді був окремий вагон - генераторна, окремий - киснева станція. Так безпечніше. Звідти безпосередньо до ліжок в інших вагонах кисень з апаратів переганяли через кисневі трубки, які кріпили на даху поїзда. Коли роботи завершили, вагони більше не можна було розʼєднувати, аби не порушити цілісності кисневого потоку.