Колись мою віру в Пулітцерівську премію похитнула одна книга — «Все те незриме світло» Ентоні Дорра. Цю книгу я і досі вважаю помилкою комітету, бо як її можна поставити на одну полицю з «Вбити пересмішника» Гарпер Лі чи, якщо брати сучасні, з «Щиглем» Донни Тартт Прочитала 216/669 сторінок «Грон гніву» за які Стейнбек отримав Пулітцера і це абсолютно прекрасно та потужно.Чи могла я собі уявити, що зможу проникнутися голосом людей, яких вигнали з власної землі та які тепер описують свою зневагу до бездушних тракторів, що тепер будуть торкатися їхньої земліПозаду трактора котилися лискучі диски, які лезами шматували землю наче операція: то правобіч лягали відкраяні шматки, то лівобіч; блискучі диски нарізали землю, укладали її. За дисками тягнулася залізнозуба борона, розгладжуючи невеличкі нарізані грудки, і земля вирівнялася. Позаду борони котилися сівалки — дванадцять вигнутих залізних фалосів, виплеканих на ливарному заводі, доведених до оргазму, послані шестернями, які ґвалтували землю, примушували до пристрасті. Водій сидів на залізному сидінні та пишався тим, як рівно прокладав смуги землі трактором, який йому не належав, пишався силою, над якою не мав влади Здається, у мене є ще один претендент у топ-10 найкращих книжок 2026 року 🤍І, звісно, цікаво: які, на вашу думку, книги не заслуговують на отриманий Пулітцер?