Зʼїж книгу | Все ще історія Кормака Маккарті чи вже Ману Ларсене?Графічний роман«До...

Все ще історія Кормака Маккарті чи вже Ману Ларсене?Графічний роман«Дорога»Ману Ларсене за однойменним романом Кормака МаккартіЧитачі оригінального роману очікуватимуть історію про батька й сина, яким доводиться виживати у злому постапокаліптичному світі й символічно нести вогонь, себто добро. Герої Ману Ларсене вогонь не несуть (чи як мінімум про це не говорять), а те, що точка «Б» їхньої мандрівки — це океан, розкривається лише наприкінці історії. Автор створює ще похмуріший світ, ніж у Маккарті, що для ідеї «нести вогонь» там наче й не залишається місця (хоча дуже цікаво, що на першій сторінці під назвою є ілюстрація, де рука запалює лампу). Якщо книжка Маккарті все ж таки нагадує своєму читачеві про світло, то графічний роман — це суцільна темрява і безвихідьЗ огляду на мінімалізм Маккарті, діалогам батька й сина вистачило б місця і в графічному романі, однак автор свідомо робить акцент на візуалі, позбавляючи тексту безліч сцен. Що Ларсене вдається напрочуд добре, так це:• герої. Худі, виснажені, з обвислою шкірою, часто символічно дуже маленькі на тлі розгорнутих пейзажів. Автор не романтизує образи, як, наприклад, це робить Джон Гілкоут у своїй (до речі, чудовій!) екранізації. Цікаво, що наприкінці син буквально мімікрує під свого батька — дуже тонкий і точний прийом (фото 2— батько, фото 3 — син)• морок. Якщо Кормак дозволив собі описати немовля на рожні, то Ларсене ще й «прикрашає» історію живою дитиною зі з’їденою рукою (фото 4). Світ Ларсене ще страшніший, ніж можна собі уявити, читаючи книжку• символізм. Ларсене наче навмисно відмовляється пхати у кожну сцену біблійні алюзії (хоча кілька таких сцен, звісно, є). Художник натомість у мертвий світ гармонійно вплітає смерть попкультури у вигляді, умовно, похованих Гомера Сімпсона і Міньйона (фото 5)Проте, сказати, що візуал містить стільки ж прихованих сенсів й алюзій, як у Кормака, було б перебільшенням. Можливо, це свідоме рішення художника, можливо, його головним завданням якраз було передати атмосферу й жах постапокаліптичного світу (який, як би сумно це не звучало, місцями особисто мені нагадав дейлі пекло в Україні (фото 6)), і з цим завданням він справляється на всі 100%Суб’єктивно.Мені, як шанувальниці цієї історії, звісно трохи шкода викинутих сцен (снів, історії матері героя тощо), однак це однозначно дуже гідний графічний роман! Раджу до прочитання (але спершу все ж таки раджу читати книжку — для більш об’ємного розуміння історії)#зк_відгук 134 (37)