Молитовна згадка восьмої річниці принесення в обитель чудотворного образу Пресвятої Богородиці «У ВІДЧАЇ ЄДИНА НАДІЯ» та інших келійних святинь преподобного Амфілохія Почаївського. Цього дня також виповнюється вісім років від упокоєння схимонахині Варвари (Калашнікової) — духовної доньки преподобного Амфілохія, яка впродовж сорока семи років зберігала святині подвижника. Святе Євангеліє навчає: «якщо зерно пшеничне, впавши в землю, не помре, то залишиться одне; а коли помре — принесе багато плоду». У цих словах відкривається таємниця християнського життя: через самопожертву народжується плід, через земне завершення — початок вічності. Так і подвиг вірності Богові не зникає, але проростає молитвою, пам’яттю та благодатною присутністю в житті Церкви. У тиші монастирської молитви особливо відчувається, що смерть для християнина не є кінцем, але переходом до життя у Христі, Який Своїм Воскресінням переміг смерть і дарував надію всьому світові. І тому пам’ять про тих, хто служив Богові з любов’ю, стає не лише спогадом, а живим свідченням перемоги життя над смертю.