Дитина у фокусі | Казка про те, чому не можна битися (терапевтична казка)БІЙКИ У ЛІСОВІЙ...

🤓Казка про те, чому не можна битися (терапевтична казка)БІЙКИ У ЛІСОВІЙ ШКОЛІ(Автор М.А. Панфілова)«Скільки мені довелося пережити неприємностей, — думає Вовченя. — Історія з хвостом, посварився з молодшим братом, тато покарав, мама вилаяла. А за що? Тільки те й зробив, що відшмагав братика, щоб не чіпав мої речі».- Гей, Вовченя, ходімо грати у футбол, - покликав друга Лисеня.«Добре, може, й відволічуся, забуду свої біди», - вирішив Вовченя.Почали друзі в футбол грати, та Вовченя почало програвати, розсердився він на друга і почав його кулаками пригощати. Лисеня захищатися почало, кулачками теж міцно Вовченя прикрасило.Добре, що повз прогулювався Учитель-Їжак. Як тільки побачив він забіяк, як крикнув:- Це що за півні?Почули голос Учителя Лисеня з Вовченком, битися перестали, стоять, дивляться, брудні, заплакані й злі один на одного. А Учитель і каже:- Хто бійку затіяв, не буду з’ясовувати, знаю, що кожен по-своєму розповідатиме. А ось що робити, щоб злість прогнати, скажу, та ще й інших навчу.Повів Учитель бійців до школи, допоміг вмитися, синці та подряпини зеленкою намазав. Начебто трохи заспокоїлися Вовченя та Лисеня, та все одно один на одного сердито дивляться, кулачки стискають.- Є у мене «Зла подушка», давно в шафі лежить, свого часу чекає. Мені її Лісовик рік тому подарував. Вона вже йому не потрібна стала, мабуть, пом'якшав старенький. Так ось, у кого злість і впертість з'являються, той у цю подушку їх вибивати буде.- Як це? — з недовірою запитали хлопці.- Зараз покажу! Хто перший хоче позбутися своїх злих духів? — запитав Їжак. - Ну, давайте я спробую, — обережно підійшов до подушки Вовченя. - Чим ти бився, кулаками? Ось і будеш кулаками щосили вибивати подушку та посміхатися, з кожним ударом вигукувати «ха». Тоді злинки всі вискочать! — пояснив Учитель. - А ти, Лисеня, допомагай другові, промовляй слова-заклинання: «Сильніше, сильніше, сильніше!» Усім завдання зрозумілі?- Начебто зрозумілі, - відповіли діти.- Тоді, як тільки я подам сигнал, пропищить моя іграшка-звірятко, тоді й почнемо. А коли пропищить двічі, значить, час зупинятися, - продовжив свої інструкції Їжак.Вовченя і Лисеня стояли в очікуванні. Сигнал пропіщав, і Вовченя почало кулаками бити подушку, та звук «ха» викрикувати. А Лисеня допомагає, кричить «Сильніше, сильніше, сильніше» і пританцьовує. Шуму було на весь ліс, збіглися всі учні, стоять, дивляться, дивуються. Що відбувається, не розуміють. Пролунав подвійний сигнал. Усі завмерли.— А тепер послухай, Вовченя, як поживають твої злінки в подушці, що роблять? — запропонував Учитель.— Тихо сидять! — ледь віддихавшись, відповів Вовченя.— Тоді поміняйтеся місцями, час тобі, Лисеня, свої злінки вибивати! Почали! – скомандував Їжак і подав сигнал.Тут і всі учні долучилися, почали разом вигукувати слова-заклинання, та ще й у долоні плескати. Пролунав подвійний сигнал. Лисеня прислухається до подушки, сміється:- А мої злинки сидять, розмовляють!- Усі злинки втекли чи ще залишилися? — запитав Учитель.- Усі втекли!!! — радісно відповіли Лисеня та Вовченя.- А можна й нам спробувати? — боязко запитав Зайченя.- Звичайно, можна, але по черзі! - дозволив Їжак.Коли кожен учень спробував прогнати свої злинки та уперства, Їжак покликав усіх до себе ближче і сказав:- З різних причин з'являються злинки, накопичуються, але тепер ми знаємо секрет, як їх прогнати. Ця «Сердита подушка» буде в школі вам допомагати, ваші злинки та упертості збирати.Після цієї казки разом з дітьми перевірте ефективність методу «Сердита подушка», дайте можливість максимально виразити свою накопичену агресію кожному учневі. Дотримуйтесь інструкцій Учителя-Їжака. Добре в класі таку подушку пропонувати дітям за необхідності, під керівництвом дорослого.(Багато дітей після таких ігор просять батьків завести «Сердиту подушку» і вдома. Особливо в сім'ї, де дітей декілька, така емоційна розрядка дає можливість знизити напругу у відносинах, додати гумору та легкості в душі.#добраніч #казка