І ось що я хочу вам сказати від самого серця. Тут, на Афоні, моя молитва стала сильнішою. Не тому, що я став кращим чи святішим, — ні. А тому, що тут неможливо молитися самотньо. Коли я стою в храмі вночі, на довгій службі, при свічках, я знаю: в цю саму хвилину в десятках монастирів, у сотнях келій, у скитах на скелях сотні ченців так само шепочуть «Господи Ісусе Христе, помилуй». Моя слабка, розсіяна молитва вливається в цю велику ріку — і ріка несе її до Бога. Тут молилися тисячу років. Тут кожен камінь, кожна стежка просочені молитвою святих. Тут Пресвята Богородиця — Ігуменя Святої Гори. І коли я промовляю ваші імена біля чудотворних ікон, біля мощей угодників Божих, я відчуваю, що вони підхоплюють мою молитву, як старші брати підхоплюють ношу, яку молодший не може донести сам.

Тут тиша, якої немає в світі. Немає новин, немає поспіху, немає шуму. І в цій тиші серце нарешті чує себе — і чує Бога. Тому кожне слово молитви тут важить більше. Тому я не просто «пам'ятаю» про вас — я приношу вас сюди, до Престолу Божого, з усіма вашими болями, втратами й надіями.

Прошу вас: у ці дні, поки я тут, будьмо в молитві разом.

Я молюся за вас біля афонських святинь. Молитимуся за наш храм, за кожну родину, за наших воїнів, які захищають рідну землю, за поранених, за полонених, за тих, хто втратив рідних, за наших дітей. І ви моліться — за Україну, за мир, за одне одного.

Святителю отче Михаїле, перший пастирю землі Київської, ти приніс нам світло Христове — не дай йому згаснути в наших серцях. Моли Бога за Україну, за наш храм і за всіх, хто з вірою приходить під твій покров.

Ще раз вітаю всіх зі святом. Мир вам і Боже благословення зі Святої Гори Афон!

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.

Амінь.
Прот Роман

Афон