Духівник | Двадцять чотири літери, які юристи вміють писати, а серце ніколи не вм...

Двадцять чотири літери, які юристи вміють писати, а серце ніколи не вміє читати.Один із тих двохсот тридцяти дев’яти вранці того ж дня причастився Святих Тайн у маленькому православному храмі при посольстві в Куала-Лумпурі. Перед польотом, як робив завжди. У ньому був Христос — Той, Хто переможений тлінню бути не може.Літак не впав. І не долетів. Він застряг там, де ні небо, ні земля не мають влади, — у міжсвітті, у тій тонкій складці між видимим і невидимим, яку давні аскети називали «заковом піднебесним», грецький патерик — затокою повітряного князя, а один афонський старець з гори Афон, киянин родом, назвав простіше й страшніше: повітряний мішок диявола.Бо демони — піднебесні. Так пише апостол Павло до ефесян: «Бо ми не з тілом і кров’ю боротьбу маємо, а з князівствами, з властями, зі світоправителями цієї темряви, з духами злоби піднебесними». Цей простір даний їм — між землею і небом, у товщі повітря, де князь має право робити свої кишені. Звикли читати ці слова як метафору. Старець читав їх як географію.Двісті тридцять восьмеро в тому літаку заснули сном, що не є сном. Один — не заснув. Бо в ньому був Христос, і де Христос — там князь повітряний не має повної влади. Один тримав двісті тридцять дев’ять. Як свічка в герметичній банці, що не горить і не гасне.А внизу, на землі, його дружина на сьомому місяці вагітності сіла в потяг до Києва й почала довгий послух — миття храмових підлог, нічні кафизми над мармуровим каменем, дочка, що росла серед свічок і бачила вві сні батька на лаві в білій кімнаті.Дванадцять років. По кафизмі за рік життя дочки. Тихо, без надриву. Як Господь сказав про вдову, що нічної доби стукала в браму: «Чи ж Бог не вчинить помсти за вибраних Своїх, що до Нього день і ніч взивають?»На дванадцятий рік, восьмого березня дві тисячі двадцять шостого року, опівдні, на бічну доріжку київського храму святителя Михайла зайшов чоловік. Він не виглядав, як ті, що приходили о дванадцятій по тарілку каші. Він стояв прямо. Дивився на гілку каштана, що ще не випустила бруньок. Дочка, дванадцяти років від народження, підняла голову й сказала:— Мамо, він не звідси.Як повернувся той, хто причастився перед польотом, — як руки впізнали раніше за розум, як хліб знайшов хліб, як годинник у його кишені досі показував двадцять три двадцять п’ять восьмого березня дванадцятирічної давнини, — це варто прочитати самому. Бо є речі, які переказ убиває, а тиша зберігає.Прочитайте цю книгу повільно. Краще вночі. Краще тоді, коли в домі гасять світло і залишають тільки лампадку.Решту знайде вас сама.​​​​​​​​​​​​​​​​Антологія таємничого зникнення пасажирів Боїнга це рейс MH370 Malaysia Airlines. 2014 р і з явлення одного з них при храмі свят Михайла Київського травень 2026 р