Болюча правда про український дизайн 🎯В одному із нішевих чатів я підняла важливу тему, яку ми всі знаємо, але мовчки ігноруємо. Українські дизайнери масово прогулюють професійні події, хоча закордонні колеги вписують їх у робочий календар як обов'язкові і підлаштовують все навколо цього. Ми жаліємо лайків, жаліємо коментарів, жаліємо репосту події, допоки персонально нас не попросять – і це... жалюгідно. Ми настільки монополізуємо доступ до інфи, що не даємо ні собі розвиватись, ні іншим. В нас нема практики щиро ділитись лінками і розсилати один одному інфо "о, треба не забути сходити".Що з нами не так:👀 Ми сприймаємо дизайн-події як "може піду, якщо буде настрій"👀 Організатори вкладають купу зусиль, а охоплення — мізерне👀 Мало хто ділиться враженнями в соцмережах👀 Самі собі підрізаємо крила через пасивність до іншихЧому це критично:Поки ми ігноруємо професійну спільноту, наша індустрія залишається роздробленою. Не відвідуючи події, не створюємо нетворкінг, ми не розвиваємося, не підтримуємо один одного і просто закриваємось у страхові. Жорстко, але рубаю тут правду цим постом. Отримувати освіту і доступ до критичних рецензій – це привілей. Привілей, отриманий за рахунок когось. Тобто того, що цей хтось не відпочиває, не працює і заробляє кошти, а викладає свої знання для вас, аби ви могли мати доступ до них. Час перестати бути спостерігачами власної професії і почати діяти і підтримувати тих, хто діє для вас, особливо коли це – безкоштовні події, або за донат на ЗСУ, що ми і так робимо. Коли ви відвідували останню дизайн-подію?