ЖЕРТВОПРИНОШЕННЯ. Ритуальна дія, що відноситься до давніх культів. За допомогою жертвоприношення люди сподівалися отримати допомогу та благословення Богів, щоб уникнути біди, спокутати вину та очиститися від злочину, скласти подяку за отриману допомогу і спасіння, вшанувати божество й вступити з ним у зв’язок. Ілар Хоругин у Велесовій Книзі записав, які пожертви здійснювали руси: “Боги Русі не беруть жертви людської і тваринної – лиш плоди, овочі, квіти та зерно, молоко, суру питну, на травах озбраджену, і меди; ніколи живу птицю і рибу. Се варяги й елани Богам дають жертву іншу – страшну, людську. А ми так не повинні робити, яко ми Дажбові внуки, і не мусимо слідувати за чужим прикладом”.ІН-ЯН (інь-янь). Давньоукраїнська (трипільська) основа філософії буття. Знак жіночого начала з її організуючою силою, любов’ю та добротою – ІН, і чоловічого – з його творчим духом і розумною суттю Всесвіту ЯН. Також: небо – земля (божественне та матеріальне), день – ніч тощо. У ІІ тис. до н. е. запозичена китайською натурфілософією.ІРІЙ, Вирій. Небесна країна, де живуть душі померлих і загиблих предків – РайКУДЕСНИКИ, чудесники, волхви, чаклуни. За Велесовою Книгою, “чудеса великі творили”, “А ще кожний рід правився кудесником, пожертви творячи, і з ним радився”.ЛАДА. Богиня життєтворчого начала сонячної системи, та, хто народжує нове життя і створює відповідний лад у Всесвіті. Прародителька, перша мати українського роду, який автор Велесової Книги Ілар Хоругин називає “народе мій од Лади”. ЛАДО. За Велесовою Книгою, другий місяць року, названий на честь Богині Лади (інший варіант – Бога), за нинішнім стилем від 21 квітня до 21 травня. Суть його, за тим самим джерелом, “плодець ягодець”, “листвиць-квітиць”. Був під покровительством Леля, про що також знав Т. Шевченко, об’єднавши їх у божественну пару: “Перед Богами Лель і Ладо огонь Рогніда розвела, драгим елеєм полила і сипала в огнище ладна” (“Царі”).МАМАЙ. Мітичний образ невмирущого козака – захисника України-матері, і славить її мудрістю, силою, відвагою та піснею.З книги «Українська цивілізація ВЕДІЯ», Сергій Піддубний