Telegram statistics channel - @dozdop

Сьогодні польські фермери знову проводять у Варшаві акцію протесту, яка триватиме до пізнього вечора. 3 грудня 2024 року польські фермери вже виходили на вулиці низки міст із аналогічними вимогами. Вочевидь, блокування триватимуть і надалі. Як мінімум, до президентських виборів у Польщі, які відбудуться в травні. Загалом, станом на грудень до Польщі на добу рухається, в середньому, 37,8 вагона із зерном — на вісім одиниць менше, ніж у листопаді.Аналогічна ситуація з іншими країнами-сусідами. Залізниця возить через них все менше збіжжя. За підсумками грудня, просідання обсягу передачі зернових через україно-румунські стики склало 6,2 вагона на добу (або 55%). Показник передачі склав 5,1 одиниці на добу. Також скорочення обсягів прийому продемонстрували Словаччина та Угорщина. У грудні через україно-словацькі переходи прямувало 31,6 вагона на добу — на 6,4 одиниці (або на 16,8%) менше за показники листопаду. А обсяг передачі зерна до Угорщини скоротився на 14,2 вагона (або 25,2%) на добу. Через стики прямували 42,1 одиниці на добу. Ситуація наче й неприємна. Утім, ці напрямки об'єктивно стають все менш важливими через перерозподіл потоків.Це в першу чергу пов'язано зі збільшенням пропускної здатності нашої портової інфраструктури, особливо в Одесі.Тому істерія згаданих вище польських фермерів нас все менше обходить. Інше питання, що поляки вчергове демонструють, що їхнє союзництво часто обмежується лише словами...Підписатися на Дозвольте доповісти

Масштабна та довга атака дронами з неприємними наслідками, зокрема для столиці.Загалом ворог випустив 39 дронів, 21 локаційно втрачені, а 5 - повернулись у рф.На мапі видно їхні приблизні маршрути. Значна кількість стрілок сходиться саме на Києві.Але варто звернути увагу на два показника. По-перше, за даними Генштабу, у жовтні ворог випустив по Україні 2023 ударних дрони типу Shahed та безпілотники невстановленого типу.Це 30% від загальної кількості тих БПЛА, що взагалі було випущено у 2024 році.По-друге, це показник "локаційно втрачених". Це ті самі дрони-обманки, у яких замість бойової частини встановлені оптичні прилади, які створюють ілюзію, що це - великий ударний дрон. Наприклад, та сама "лінза Люнеберга", про яку ми вже писали.Подібні прилади встановлюються на малі та більш дешеві дрони "Гербера" та "Пародія", які почав випускати російський ВПК. Політавши, наскільки вистачає пального, ці дрони просто падають на землю й локаційно втрачаються.Але вони дешеві, саме тому їх багато. А якщо їх багато, то вони виснажують нашу систему ППО, позаяк неможливо визначити чи має цей дрон БЧ, чи не має. Потрібно збивати все.Крім того, таким чином ворог фіксує роботу нашої системи ППО, збирає інформацію та готує біль масштабний удар. Всі ці польоти - є частиною певного плану, який не можна недооцінювати.Підписатися на Дозвольте доповісти

Президент Володимир Зеленський під час спілкування із журналістами країн Північної Європи висунув низку звинувачень західним партнерам.- Щодо "злиття" у пресу конфіденційної інформації із "Плану перемоги" про розміщення на території України ракет Tomahawk;- Про те, що Україна отримала лише 10% від допомоги, схваленої Конгресом США у 2024 році;- Про те, що Україна не отримала всіх обіцяних ЗРК Patriot напередодні важкої та вирішальної зими.Чи має рацію президент? Так, безумовно! Куколд-політика "деескалації", у яку загралися наші партнери - причому перед виборами у США це особливо сильно помітно, призводить лише до ескалації. Ситуація із прибуттям до рф військ КНДР - зайве тому підтвердження. А злив інформації про "Томагавки" - це справді обурює. Це свідчить про несерйозне ставлення до наших проблем, про неповагу до наших запитів по допомогу, якими б фантастичними вони не були.Але правдою є і той факт, що план Зеленського на 90% складається із запитів до партнерів. А чи достатньо добре ми робимо те, що мали б зробити самі? Будівництво фортифікацій, мобілізація, комплектування військ, боротьба з корупцією, адміністрування бюджету таким чином, щоб якнайбільше коштів йшли на війну, а не на пенсії працюючим прокурорам. Державний менеджмент у широкому розумінні цього словосполучення. На жаль, певне враження про себе влада сформувала сама. Підписатися на Дозвольте доповісти

В телеграм-каналах, де розміщуються вакансії для працевлаштування, все частіше можна натрапити на пропозиції, які пов’язані з окультними науками.Таролог, помічник екстрасенса, менеджер з парапсихології, помічник нумеролога, тощо.Зарплати пропонуються великі - від $1000. Знання іноземних мов, до яких такі роботодавці включають й російську, може збільшити суму винагороди - в 1,5 - 2 рази.Деякі пропозиції передбачають навіть бронювання від мобілізації.Ви скажете - шахраї. Можливо. А можливо, що це - цілком легальний “білий” бізнес, котрий чесно платить податки й повністю відповідає вимогам постанови Кабміна №76, щодо критеріїв, необхідних для бронювання.Зокрема, згідно цих критеріїв, якщо підприємство платить понад 1,5 млн євро податків на рік, не має заборгованості щодо сплати ЄСВ та пропонує застрахованим співробітникам достатньо високу зарплату, то воно може законно бронювати співробітників.Тобто астрологія та ворожіння у нас переходить у розряд солідного, прозорого бізнесу, який регулярно наповнює бюджет, платить співробітникам “білу” зарплату та претендує на статус “критичної інфраструктури”.Як би це дивно не звучало, не варто цьому дивуватись. Суспільство травмоване війною. Люди хочуть бачити світло у кінці безкінечної темної печери. При цьому вони більше вірять не ЗМІ чи офіційним структурам - вони йдуть до ворожок та астрологів.Питань до них може бути дуже багато. Не лише “коли закінчиться війна” чи “коли помре путін”. Люди хочуть знати, чи живий їхній родич, чоловік, син чи коханий, чи не потрапив він у полон або якщо потрапив, то коли повернеться додому. Відповідь, яку вони у такий спосіб отримують, може зовсім не дружити з реальністю. Але так вгамовується біль й купується надія на краще.Ось так на торгівлі надією, астрологія, нумерологія чи тарологія стала ще одним соціальнім ліфтом, який виник під час цієї війни. Підписатися на Дозвольте доповісти

А ТЦК теж розформуємо?Володимир Зеленський не так давно заявив про необхідність ліквідації МСЕК через величезну корумпованість структури. Як ми раніше писали, замість того, щоби лікувати від корупції, вирішили просто ліквідувати структуру. Та на її місці, поза всяким сумнівом, виросте нова, яка також дихатиме корупцією.На тлі інформації про ліквідацію МСЕК постає таке питання щодо ТЦК. Їх теж будемо ліквідовувати? Адже скандалів у ТЦК ніяк не менше, ніж у МСЕК. Черговий мав місце сьогодні. У Голосіївському РТЦК міста Київ викрито схему, за якою працівники ТЦК допомагали ухилятись від мобілізації чоловікам. Через конвеєр пройшли більше тисячі військовозобов'язаних чоловіків.За даними слідства, підозрювані організували схему одержання неправомірної вигоди від чоловіків, які підлягають мобілізації. За 8,5 тис доларів США вони обіцяли допомогти з постановкою їх на облік у визначеному ТЦК та СП, видати тимчасові посвідчення та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру військовозобов’язаних та резервістів. Правоохоронці затримали підозрюваних під час одержання частини коштів.За результатами проведених обшуків у тцкшників вилучено більше 1,2 млн доларів США та 45 тис євро готівкою, мобільні телефони, чорнові записи, печатки та кліше РТКЦ та СП, військові квитки, 11 автомобілів бізнес класу вартістю більше 100 тис доларів США кожна.Слідчі дії тривають.Чи у нас одну структуру можна ліквідувати, бо комусь хочеться очолити корупційні схеми, а іншу ні.Підписатися на Дозвольте доповісти

Після референдуму в Молдові, на якому все ж на тоненьку, але перемогли прихильники євроінтеграції, лишилося ще одне питання – про те, хто переможе у другому турі. 3 листопада відбудуться вибори. Як відомо, на виборах президента чинна глава держави Майя Санду у першому турі випередила свого головного опонента, екс-генпрокурора країни, проросійського Олександра Стояногло: вона набрала 42,45% голосів, її суперник – 25,98%.Попри те, що як показав референдум, проросійських та проєвропейських сил у Молдові формально порівну, важливо враховувати їх консолідованість. І з цим у політичних проєктів, які орієнтуються на Москву, явні проблеми. Так, днями колишній президент Молдови, лідер комуністів Владімір Воронін звинуватив лідера Партії соціалістів Ігоря Додона в тому, що через його заклик бойкотувати референдум про вступ до ЄС прихильники євроінтеграції перемогли. Фактично такі розбірки грають проти Стояногло, з якого фокус уваги переходить на чвари між Вороніним та Додоном. На думку експертів, Санду має досить впевнено перемогти свого опонента. Єдина небезпека – провокації з боку Кремля. Утім, за словами голови Держдепу США Блінкена, у США стурбовані, що Росія намагатиметься завадити мешканцям Молдови реалізувати суверенне право на вибір своїх лідерів. Але, як відомо, praemonitus, praemunitus: Хто попереджений, той озброєний.Підписатися на Дозвольте доповісти

Дві ночі поспіль українські дрони атакують підприємства ОПК росфедерації.Зокрема, у ніч на 19 вересня був атакований завод "Кремній-ЕЛ" у Брянську, який виробляє мікроелектроніку.А у ніч на 20 вересня дрони Сил оборони атакували завод ім. Свердлова у Дзержинську Ніжньогородскої області. Це підприємство виробляє вибухові речовини, авіаційні та артилерійські снаряди, авіаційні бомби, у тому числі КАБи, бойові частини кумулятивних протитанкових керованих ракет, боєголовки до зенітних ракетних комплексів. Відстань від українського кордону до заводу складає 900 км. Наскільки потужними були вибухи, можно оцінити по відео. До речі, підприємство занесено у санкційні списки ЄС та США, як таке, що підтримує війну проти України. Але важливим є сам факт системних ударів по підприємствам російського ОПК вглибині території рф. У ситуації, коли наші західні партнери з дивних міркувань не наважуються дати нам дозвіл на ракетні удари по території рф, у нас немає іншого виходу, окрім як розвивати власні засоби ураження. Тільки у такий спосіб можна зменшити ресурсну перевагу російської федерації та підірвати її здатність вести війну. Українські дрони та ракети діють краще за будь-які західні санкції, котрі поки що ніяк не позначаються на кількості КАБів, які прилітають по наших містах та позиціях.Підписатися на Дозвольте доповісти

Рік тому російська федерація розпочала великий наступ на Донеччині, який продовжується й досі.Наступальні дії ворога розпочались під Авдіївкою. Через 5 місяців боїв росіянам вдалося захопити це місто, знищивши його майже в нуль.Після Авдіївки, майже без оперативної паузи, ворог розпочав рух на захід до адміністративних кордонів Донецької області.Протягом року росіянам вдалося просунутись на 30-35 км від Авдіївки. Наразі вони перебувають у 7-8 км від Покровська, неподалік від адміністративних кордонів Дніпропетровської області. Є невеликі просування на півночі Харківщини. ЗСУ відступили з Вугледару. На мапі, станом на 1.10.2024 року територіальні здобутки росіян виглядають саме таким чином (червоним колір - росіяни; синій - ЗСУ). Станом на 10 жовтня зміни не є значними.Крім того, за даними Генштабу ЗСУ щодо втрат ворога станом на 10 жовтня 2023 року та 10 жовтня 2024 року, ми можемо побачити, якою ціною далося росіянам це просування.Майже 400 тисяч особового складу, понад 4 тис. танків, понад 8,6 тис. одиниць бойових броньованих машин, понад 10 тис. артилерійських систем, понад 400 одиниць РСЗВ та засобів ППО.З усього цього можна було б сформувати та озброїти цілу армію. Такі шалені втрати у порівнянні з витраченим часом та територіальними здобутками (30-35 км просування) є яскравим символом усієї жахливої злочинності та безглуздості путінської війни.Для чого вона ведеться та заради чого гинуть люди? Задля захоплення Донецької області, бо на більше у росіян поки що не вистачає сил? Там де прокотилися бої, вже не залишилося жодної вцілілої будівлі. Навіть якщо ця територія й потрапить на якийсь час до зони окупації - ніхто не буде її відновлювати. Відповідь лише одна. Війна продовжується тому, що вона є запорукою політичного життя самого путіна. Він не може її виграти, але не може її і програти. Лише ліквідація самого путіна наблизить цю війну до її завершення.Підписатися на Дозвольте доповісти

Спостерігаються певні позитивні для нас процеси: наші сусіди поступово починають торгуватися з нами за членство в ЄС. Якщо у Польщі все вперлося в тему ексгумації жертв Волинської трагедії, то у Словаччини явно більш прагматичний підхід. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо хоче переконувати Україну не припиняти транзит газу із завершенням 2024 року, коли спливає термін дії угоди України з "Газпромом" про транзит. Фіцо заявив, що не виключає проблем з поставками газу до Словаччини, який вона отримує транзитом через Україну, з початку 2025 року, та що на міжурядовій зустрічі 7 жовтня буде переконувати Київ зберегти транзит."Ми будемо переконувати українських партнерів використовувати їхню енергетичну інфраструктуру для імпорту газу та нафти до Європи… Якщо вона (Україна) хоче зберегти цю інфраструктуру, її потрібно використовувати", – сказав Фіцо. Він наголосив, що Словаччина підтримує євроінтеграцію України і розраховує на дружні кроки з боку України. "Від цього виграли би і Словаччина, і Україна, адже за транзит сплачується плата", – зазначив Роберт Фіцо. Фіцо чомусь забув сказати, скільки на цих поставках газу зароблятиме ерефія. Водночас уже зрозуміло, що саме транзит газу стане темою торгів зі Словаччиною щодо вступу України в ЄС. Інша справа, що Київ має можливість торгуватися в цьому питанні на власну користь. І з 2025 року все рівно відключити газовий транзит з рф.Підписатися на Дозвольте доповісти

Видання “Європейська правда” повідомляє, що на непублічному рівні у НАТО справді обговорюється питання вступу нашої країни в Альянс.Зміна настроїв, за даними видання, відбулася у президента США Джо Байдена, який наприкінці своєї каденції хотів би залишити після себе позитивний політичний спадок.Тому настав час і нам виконати свою обіцянку й написати про те, від чого насправді залежить вступ України до НАТО.У будь-якому разі це буде суто політичне рішення. Воно не залежатиме від невідповідності України стандартам НАТО (дуже розмита категорія). Воно не залежатиме від корупції, недосконалості вітчизняного законодавства, судової або правоохоронної системи чи інших внутрішньоукраїнських чинників. Якщо небажання брати Україну в НАТО пояснюють саме цими причинами - це лише ширма, якою прикривають відсутність саме політичного рішення. Ось кілька прикладів. Перший. У 2008 році на саміті НАТО у Бухаресті, коли Україна намагалася отримати ПДЧ, на заваді стали саме економічні та політичні чинники. Франція та Німеччина, попри активне проукраїнське лобі з боку США, виступили проти надання нашій країні ПДЧ. За лаштунками цього процесу стояла росія, котра пообіцяла Парижу та Берліну проєкти в енергетичній сфері.Але офіційно ніхто тоді не згадував саме про цю причину. Були інші поясненні. Зокрема зазначалося, що всередині України немає політичного консенсусу та широкої підтримки населення ідеї вступу до НАТО. На той час це була правда, але ці недоліки точно можна було усунути шляхом внутрішнього діалогу.До речі, “прічипом” до України тоді йшла Грузія. Їй також відмовили у ПДЧ, аби не створювати кризи у кавказькому регіоні. І буквально через 4 місяці сталася навіть не криза, а катастрофа у вигляді російсько-грузинської війни. Безперечно, наслідки тієї історичної відмови 2008 року обидві наші країни відчувають й досі. Другий. Чи можна було вважати Албанію країною, яка повністю відповідала стандартам НАТО? Звісно ні (хоча відповідна робота цією країною і велася). Але ця країна приєдналася до НАТО ще у 2009 році, бо Альянсу потрібен був контроль над Адріатичним морем.Третій приклад. Хіба Швеція була гірше готова до вступу в НАТО ніж Фінляндія? Обидві країни були зразковими кандидатами. Але Швеція мала проблеми з Туреччиною, а Фінляндія - ні. Тому Фінляндія приєдналася до Альянсу раніше ніж Швеція. Що ж не так з Україною? Безперечно, це наявність окупованих росією територій, які Україна абсолютно справедливо хоче повернути.Якщо брати Україну в НАТО разом із цими територіями, тоді Альянсу доведеться вимагати, щоб росія забралася звідти геть. Якщо росія не погодиться, доведеться запускати механізми колективної безпеки. І тоді виникає перспектива або глобальної війни з рф, або буде поставлена під сумнів сама дієвість Альянсу через відсутність бажання деяких його членів воювати з росією.Цього дуже не хочуть у Вашингтоні. Але якщо підконтрольна частина України погодиться стати таким собі ФРН, а окупована частина перейде в статус умовної НДР з перспективою об’єднання, як це сталося з Німеччиною - то чому б й не обговорити. Тим паче що Байден хоче увійти в історію, а Україна, має один великий актив - армію з передовим досвідом, яка здатна бити росіян.Ось так і сходяться політичні зірки. Зовсім не факт, що так воно і станеться. Але приблизно так воно й може бути.Підписатися на Дозвольте доповісти