🎞️ До Культурфільму «Чорнобиль-40», що розпочинається вже завтра, ми підготували й колекцію нашого Музею кіно.В міні-експозиції представлена техніка, ідентична до тієї, якою знімали самовіданні оператори «Укркінохроніки». Зокрема, на фото — «Конвас-Автомат». Популярна в СРСР у другій половині ХХ століття через свою компактність і легкість, ця камера дозволяла знімати з рук або зі штативу в «польових» умовах: на відкритих локаціях та в інтер’єрі, в діапазоні температур від -40° до +50°, при світлі і в сутінках. Три об’єктиви на поворотній турелі надавали можливість швидко підлаштовувати камеру під потрібну композицію кадру.Автентична апаратура, використана під час зйомок, не підлягала дезактивації й була залишена в Чорнобилі. Представлені нами об'єкти — аналогічні відповідники переважно з особистих речей Ігоря Писанка, кінооператора, лауреата Шевченківської премії; одного з тих, хто фільмував наслідки катастрофи для критично важливого історичного документу «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» (1986) Володимира Шевченка.📌 Нагадуємо, що завтра ви маєте можливість відвідати відразу дві події в Довженко-Центрі:о 14:00 — екскурсію Студійними фондами нашого Музею (квитки);о 16:00 — лекцію-показ Станіслава Мензелевського про Чорнобиль у кіно від радянської утопії до катастрофи (квитки)
КУЛЬТУРФІЛЬМ: ЧОРНОБИЛЬ-40Уже 18 квітня Довженко-Центр повертається з кінолекційною програмою «Культурфільм» — освітньою подією, в рамках якої ми розглядаємо кіно в його соціальному, культурному й історичному вимірах. Ми звертаємося до кіно, аби відповісти на питання історії й сучасності; і вивчаємо сучасність та історію, аби краще зрозуміти кіно.Цьогорічна серія лекцій-показів буде присвячена 40-річчю з Чорнобильської катастрофи — однієї з найбільших трагедій у ХХ столітті; події, яка глобально змінила уявлення про вплив людини на довкілля, безпекову ситуацію в світі, цензуру і замовчування; культуру та мистецтво. Нині аварія на ЧАЕС сприймається не лише як історична подія, а і як тривалий культурний феномен, що продовжує трансформуватися в часі і просторі. Ще гостріше питання постає з огляду на вкрай актуальний сьогодні російський ядерний тероризм.Із 18 до 28 квітня в Кінолекторії Довженко-Центру відбудуться чотири лекції, поєднані із показами фільмів (квитки на події в коментарях):18.04, субота, 16:00 — лекція Станіслава Мензелевського «Чорнобильський кінематограф: від радянської утопії до глобальної катастрофи» з показом добірки архівних кінодокументів із колекцій Довженко-Центру й Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву.Квитки.21.04, вівторок, 18:30 — лекція Оксани Семенік «Образ Чорнобиля в українському мистецтві: від документального до уявного» з показом добірки архівних кінодокументів із колекцій Довженко-Центру й Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву.Квитки.25.04, субота, 16:00 — лекція Ольги Брюховецької «Між Чарнобилем і Чорнобилем: ядерна травма і розпад у білоруських та українських ігрових фільмах 1990-х» з показом фільму «Оберіг» (1991), реж. Микола Рашеєв.Квитки.28.04, вівторок, 18:30 — показ фільму «Спеціальна операція» (2025), реж. Олексій Радинський. Обговорення з режисером та дослідниками(-цями) й правозахисниками(-цями).Квитки.Фото з колекції Кіноархіву Довженко-Центру.
🎬 Кіносезон-2026: нова програма показів від Довженко-Центру в мережі просторів «Затишно space» від БФ «Схід SOS»Цьогоріч Довженко-Центр надасть можливість зануритися в українське кіно першого десятиліття нашої незалежності відвідувачам та відвідувачкам просторів психосоціальної та юридичної підтримки «Затишно space» від БФ «Схід SOS», які звертаються по підтримку. У цих фільмах — країна, яка вчиться бути самостійною, приймати рішення, формувати свою ідентичність і памʼятати.🎬 Протягом найближчих п’яти місяців кінопокази відбуватимуться в осередках просторів у Вінниці, Запоріжжі, Харкові та Миколаєві.Щомісячні безоплатні покази українського кіно триватимуть до грудня 2026 року. Слідкуйте за анонсами та реєструйтеся на покази в мережі просторів «Затишно space» від БФ «Схід SOS».Діяльність просторів у Запоріжжі, Харкові та Миколаєві реалізується в межах проєкту «Захист та необхідна психосоціальна підтримка постраждалого внаслідок війни населення прифронтових регіонів України» (2026–2027) за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. Осередок у Вінниці надає допомогу за фінансової підтримки Програми солідарності з Україною Fondation de France.
Український інститут та Довженко-Центр запрошують кінодослідників і кінодослідниць вивчати безсмертну спадщину Кіри Муратової в межах спеціальної резиденції.Проєкт триває до грудня 2026 року. На базі резиденції учасники мають підготувати рукопис, який у подальшому буде виданий в українських та іноземних видавництвах. Резиденція також передбачатиме подорожі, зокрема перебування в Одесі задля роботи в місцевих архівах та спілкуванні з колегами режисерки, за потреби – відвідування Республіки Молдова, де вона народилася.Подати заявки можуть окремі кінокритики(ні), науков(и)ці, журналіст(к)и, письменники(-ці), або групи авторів і авторок, які мають свої пропозиції по дослідженню творчості Муратової. Заповнену анкету та супровідні документи надсилайте на пошту
[email protected].
Крайня дата подачі – 26 квітня 2026 року. Оголошення результатів – до 11 травня.Детальніше ознайомитися з положеннями можна за посиланням.Проєкт реалізується за підтримки Фонду «Повір у себе».Фото: Кіра Муратова на зйомках фільму «Другорядні люди» (2001), з Кіноархіву Довженко-Центру
Інколи кінокритика знаходить несподівані форми. Кіносимфонія «Харків» Леоніда Чернова, написана 1929 року й тоді ж таки видрукувана в «Червоному шляху» (№5–6), крім іншого, дещо закидає й фільмові «Василина» (1928) Фавста Лопатинського.Екранізації «Бурлачки» зухвалий «кобзар на мотоциклі», із контексту, допікає як одному з культурних втілень образу карикатурної, застаріло-«хохлацької» (нині би сказали — «шароварної») України.Цікаво, що би сказав Чернов про наше зі СМИКом, ДваТри та Symonenko напівелектронне й струнно-смичкове рейв-осмислення фільму, яке можна подивитися на Довженко-Центр.Онлайн?🫢🤔<...>Сьогодні й щодняновий фільм ВУФКУВАСИЛИНА БУРЛАЧКАЮрби товчуться довкола.Люди гризуться за місце.Чітко ворожить промінняммерехкотливий екран.Зараз мені з екранубуде сміятися Зіна, [виконавиця головної ролі Зінаїда Пігулович, – ДЦ]Буде страждати — з наказу,Визнаних кіномитців.П'яний і хмурий механік(Повний володар фільму)Три- чі На ве- чі- р прокрутитьКіно-страждання її.Ні. На Клочківській 17Серцю Далеко кращеТам романтичні шатиЗатишно сплять у кутку.Рідна, струнка, проміняста— Серед книжок і фото —В житлокоопівській тишіЗіна не бреше мені.<...>
2 квітня о 18:30 дивимось в кінотеатрі альманах «Українська нова хвиля. Ми є»» з найкращими короткометражними фільмами 2023–2024 років.«Українську нову хвилю», започатковану Довженко-Центром у 2012 році, можна вважати основою молодого покоління режисерів, що стали голосами сучасного українського кіно. Цьогоріч у добірці — ігрові, неігрові, анімаційні й експериментальні фільми.«З минулого», Ганна ПаламарчукЗапах борщу, який одного сонячного дня зварила бабуся, повертає у спогади в дитинство. Моменти літа та тепла, які хочеться зберегти назавжди.«Я померла в Ірпені», Анастасія ФалілеєваРежисерка фільму з хлопцем провели десять днів в оточеному місті й зуміли виїхати з останньою евакуаційною колоною. Час іде, але відтоді її не покидає відчуття, що вона померла в Ірпені. «Моя ранкова рутина», Вадим Адамов«Я прокидаюся, потім медитую 1 годину і випиваю склянку лимонної води» — щось схоже ви точно бачили в соцмережах. Вадим Адамов вирішив показати розпорядок дня 19-річного військовослужбовця, який воює на найгарячішій лінії фронту у світі.«Додаткові сцени, Роман Хімей, Ярема МалащукНа 377-й день російсько-української війни київське подружжя починає сперечатися через подушки — яка з них для сну, а яка для краси. Та головне — навіщо нам знімати фільм про війну?«Чорничне літо», Маша КондаковаКсюша з мамою та сестрою змушена збирати чорницю в київському лісі, щоб заробити на життя для сім'ї. Але вона відволікається, чекаючи на свого коханого Мішу. Вони заходять все глибше в ліс, не підозрюючи про небезпеку.«Алло, я на горі», Ліза ПирожковаУ зруйнованому Ізюмі гора Крем’янець стає «острівцем спілкування», де люди ловлять зв’язок, щоб поговорити з рідними після місяців російської окупації.«Гуляю», Дарія ЖуравельАвтобіографічна історія, присвячена дитинству і тим, хто більше не з нами, але чия присутність супроводжує нас, куди б ми не пішли.«Пластилінові мрії», Вадим МакаровУ поліфонії голосів розгортається дискусія про дім. Голосами тих, хто втратив його через війну.Тривалість показу — 89 хв.Придбати квитки можна за посиланням. Вартість — 150 грн.
Ігор Гладун очолив ДП «Національний центр Олександра Довженка».Він працює в інституції з серпня 2022 року, відколи став виконавчим директором Довженко-Центру. Тоді команда зосередилася на впорядкуванні фінансово-економічної діяльності та стабілізації роботи підприємства. 13 грудня 2024 року Міністерство культури України поклало на нього виконання обов’язків генерального директора.У вересні 2025 року Указом Президента України Центру надали статус національного. Це рішення посилило позиції установи у професійній спільноті та закріпило її роль як ключової кіноархівної інституції держави. Крім того, у 2025 році підприємство отримало додаткове фінансування, необхідне для виконання статутних завдань.Міністерство культури України та Державне агентство України з питань кіно продовжують спільну роботу з Центром над стратегічними ініціативами з розвитку, збереження та популяризації української кінематографічної спадщини.Бажаємо Ігорю Гладуну подальших успіхів у зміцненні інституції та реалізації нових проєктів.Фото: Саша Коваленко.
У 1929–1930 роках Микола Шпиковський зняв два свої головні українські фільми: іронічну комедію ситуацій «Шкурник» та авангардний шедевр «Хліб».Сьогодні обидва фільми вважаються важливими віхами в українському каноні. Утім, у часи свого виходу вони зазнали важкої ідеологічної критики.Наступна стрічка, «Гегемон» (1930), стала ще однією спробою своєрідної реабілітації – цього разу вдалою (агітаційний «Хліб» звинуватили в занадто «абстрактно-умоглядній» естетиці та формалізмі).У статті з відповідною назвою «Гегемон» («Кіно», №21–22, 1930) В. Левчук не стримувався в компліментах:«Жодний фільм не зачеплює так глибоко робітниче нутро, тому й не дивно, що робітники зрозуміли, що це їх фільм і сприйняли його, як ні один із фільмів (...)Режисер подав спробу нового жанру в кінематографі, що не має у основному центральних «героїв», а лише осіб, що репрезентують певну групу чи колектив, і навіть в цій групі вони виконують загальну функцію (...)[Шпиковський] показав, що з, порівнюючи, невеликими коштами, в обмежний термін та заощадженням плівки можна зробити фільм і дійсно цей фільм, стає поруч найкращих картин, а по своїй тематиці – на першому місці, в загальній продукції радянської кінематографії».Уже завтра о 19:00 в кінотеатрі «Жовтень» разом подивимося «Гегемон» під живий музичний супровід від Дмитра Радзецького. Приходьте!
Після майже місячної паузи повертаюсь до переглядів українського кіно з девʼяностих, і цього разу подивився в онлайн-кінотеатрі Довженко-Центру «Гетьманські Клейноди» Леоніда Осики – справжній hidden gem десятиліття, й доволі класне козацьке кіно.Події фільма відбуваються в 1659 році, через два роки після смерті Богдана Хмельницького. Його син Юрій усунув від влади гетьмана Івана Виговського, починається Руїна. Донька Богдана Олена переховується разом із сотником Журбою і бажає врятувати гетьманські клейноди батька. Однак випадок зводить її із збіднілим шляхтичем Вальком Босаківським і ця зустріч визначить долю клейнодів.Останній фільм Осики вийшов в 1993 році, однак і в 2026 виглядає доволі вражаюче, не в останню чергу завдяки пропрацьованим костюмам та декораціям. Взагалі в стрічці дуже класна натурна зйомка, неодноразово ловив себе на думці, що хочеться зупинити фільм і помилуватись.Однак не це є головною цінністю стрічки Осики, адже за 30+ років фільм ані трохи не втратив в актуальності. Період Руїни показаний у фільмі в першу чергу був жахливим саме через розбрат українців. В стрічці є чудова фраза, що поки інші народи «збираються», українці ж роблять навпаки. Інтенція Осики в фільмі цілком зрозуміла – в 93 році після розвалу совка, та відновлення Незалежності Україна все ще не вийшла з кризи, і стрічка відображає не тільки історичний час, але й рефлексію на роки створення фільму. В 2026 році загроза розбрату є як ніколи серйозною загрозою для народу та країни, тож актуальність «Гетьманських Клейнодів» тільки зросла.Однак попри очевидний урок, який є в фільмі Осики, він не скочується в моралізаторство і навіть пропонує доволі цікаву пригодницьку історію. Одним з мінусів фільму я б назвав саме короткий хронометраж, адже відчувається що цю історію можна було б розповісти у форматі серіалу з сезоном на 8-10 серій.Втім, я після перегляду залишився одночасно задоволеним, бо кіно дуже класне, і водночас засмученим, адже розумію, наскільки нам не вистачає козацьких фільмів, бо саме вони могли б стати тим, чим стали вестерни для американців.
До 95-річчя кінотеатру «Жовтень» 28 лютого о 19:00 дивимося перший фільм у великій ретроспективі українського кіно.Авангардний кінонарис «Гегемон» (1931) Миколи Шпиковського – остання українська й остання німа стрічка в кар’єрі одного з найбільш шанованих режисерів наших двадцятих.29 січня 1931 року саме показ «Гегемона» урочисто відкрив нині вже культовий кінотеатр «Жовтень», що тоді носив назву «Дев’яте Держкіно» . На честь фільму названа найбільша зала, у якій і відбудеться спеціальний показ.Нині «Гегемон» відкриває організовану разом із Довженко-Центром ретроспективу, в межах якої ми щомісяця будемо дивитися знакові українські фільми з кожного десятиліття від 1920-х до 2020-х років.Живий музичний супровід спеціально для репрем’єри створив мультиінструменталіст і композитор Дмитро Радзецький. Він гратиме на власному авторському інструменті – 8-струнній MIDI Радз-гітарі, що поєднує гітару, бас та синтезатор.Квитки на сайті кінотеатру «Жовтень».Музика: Дмитро Радзецький – Improvization III
TGLIST.COM.UA
