Продовжуємо читати про «Звенигору» (1927) Олександра Довженка напередодні кінопоказу. Цього разу звернемося до прижиттєвої, ще тоді зовсім свіжої критики — «Етюдів з історії кіна» (1930) Олексія Полторацького.«Кажуть, що “Звенигору” мали зробити “середнім фільмом”. Вийшов — шедевр (...)Дуже показовим є те, яким саме способом Ол. Довженко характеризує ту чи ту суспільну добу. Безперечно, тут він знайшов нові, досі незнані способи естетичного впливу (...)“Звенигору” хтось влучно назвав першим з м о н т о в а н и м українським фільмом. Так, його дійсно змонтовано виключно гостро: особливо цікаво, що режисер відчув потребу, характеризуючи нашу добу протиставити її бурхливий монтаж повільнішій ритміці кадрів попередніх доб (...)В усій світовій кіно-продукції ми знаємо тільки один фільм, що спромігся порушити псевдокласичну єдність часу, яка досі була за нормативний принцип кіно-мистецтва. Це — знаменитий “Інтолеранс” [“Нетерпимість” — прим. ДЦ] Ґрифітса».Беріть квитки й приходьте 9 квітня на 19:00 в Кінолекторій Довженко-Центру.З нетерпінням чекаємо!