Серед культурних інституцій, які постраждали під час чергової російської атаки на Київ учора, 15 червня, Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка — наші незмінні партнери, один із ключових історичних українських кіноосередків, кіностудія, що вже за рік відзначатиме свій сотий ювілей.Знищили росіяни, зокрема, костюмерний цех кіностудії — приміщення, в якому до сьогодні зберігалися понад 100 тисяч костюмів, значна частина яких є автентичним реквізитом зі зйомок левової частки всієї української кіноспадщини.Матеріальні збитки, завдані прямими влучаннями, досі складно оцінити через їхній масштаб. Культурні втрати — практично неможливо. Однак цей злочин став черговим підтвердженням умисних атак на український культурний простір та ідентичність.Усе це — в день народження однієї з легенд кіностудії, її обличчя, голосу й таланту, Івана Миколайчука. Висловлюємо підтримку колегам і бажаємо якнайскоріше відновити спроможність продовжувати творити українське кіно.Щоби підтримати кіностудію, перейдіть за цим посиланнямФото з Facebook-сторінок Кіностудії Довженка й віцепрем'єр-міністерки з питань гуманітарної політики – Міністерки культури України Тетяни Бережної
❕Право на правду: події за участі Довженко-Центру на Docudays5 червня відкривається цьогорічний, 23-й, Docudays — міжнародний фестиваль документального кіно про права людини.За підтримки фестивалю Національний центр Олександра Довженка представить ретроспективну добірку «Право на правду» з п'яти короткометражних неігрових фільмів 1980-х–1990-х. Чотири фільми з п'яти були спеціально для фестивалю відскановані заново Кінолабораторією Довженко-Центру.Добірка стане частиною програми «Деконструкції», зорієнтованої на деколонізаційні практики. Відбувається програма за фінансової підтримки ЄС у межах проєкту FILMDECO в консорціумі з двома європейськими кінофестивалями — One World (Словаччина) та Verzió (Угорщина).📍До обговорень доєднається кінознавиця й керівниця Кіноархіву Довженко-Центру Альона Пензій. У її кураторському тексті для Docudays можна прочитати більше про наповнення і значення ретроспективи.Покази відбудуться в кінотеатрі «Жовтень» 06.06 о 15:00, 07.06 о 12:20 і 12.06 о 14:40.📌 Окрім цього, в межах фестивалю 6 червня о 15:15 пройде дискусія «Віднайдення України: документалістика та суспільні науки 80–90-х років у пошуках реальності» за участі Альони Пензій, директора інституту соціології НАН України Євгена Головахи і режисера-документаліста Юрія Терещенка. Модеруватиме соціолог та есеїст Володимир Шелухін
📽️ Цими днями у Києві на кількох важливих мистецьких і культурних локаціях можна було зустріти зірку. Жак Одіар, французький режисер і сценарист, багаторазовий лауреат премії Сезар, відомий за фільмами «Читай по губах», «Брати Сістерз» та «Емілія Перес».Він відвідав Київ у складі французької культурної делегації, очолюваної Французьким Інститутом. На наше запрошення Міністерство культури України запланувало також візит до Довженко-Центру.Зустріч була коротка, але наповнена. Поговорили про перспективи і загрози для української кіноспадщини — не лише від ворожих обстрілів, а й недостатньої уваги до важливості кіноархівної справи. Влаштували режисеру побачення з українськими колегами в просторі виставки про поетичне кіно, поговорили про Муратову, Довженка, Мазепу та про те, скільки разів небезпечно передивлятися фільм «Емілія Перес». Зазирнули в Студійні фонди Музею, де представлена частина колекції, і мало не зірвали подальший маршрут, бо режисера захопили кінокамери.💘 На згадку подарували пану Одіару символічний патч від наших колег-військових з інтертитром «Завтра весна» з «Тіней забутих предків», який даруємо винятковим гостям. Автограф взяти не встигли, але фото зробили.
📍Уже сьогодні о 19:45 на Книжковому Арсеналі — «Тарас Трясило» (1926) Петра Чардиніна під електронну музика від noorj.Драматичний історичний наратив, віртуозно зняті масові зйомки кінних атак, рукопашних боїв і народних гулянь у фільмі контрастують із «салонними» сценами в палаці – балами, застіллями, розвагами багатіїв і їхніх сімей в одязі з парчі.Режисер із епічним розмахом та уважністю до деталей вибудував фактуру фільму й характери персонажів. Типажі козаків підбирали за картиною Ріпина «Запорожці», яка висіла в кімнаті Чардиніна на Одеській кінофабриці. Студія тоді на якийсь час перетворилася на музей зброї й артефактів доби Запорізької Січі. ___🌻Літературний кіноканон — щорічна традиційна програма від Довженко-Центру, в межах якої ми показуємо найкращі кіноекранізації класиків української літератури. Колекцію з фільмами добірки можна подивитися на Довженко-Центр.Онлайн.Третій рік поспіль покази на Книжковому Арсеналі також проходять у рамках «Кола Дзиґи» — флагманського проєкту Національного центру Олександра Довженка, в межах якого ми взаємодіємо з сучасними музикант(к)ами для створення кіноперформансів з авторським звуковим супроводом під якісні скани архівної німої класики.
Завтра о 19:30 в «Жовтні» відкриваємо Київкінофест фільмом «Тупик» (1998) Григорія Кохана.Остання робота режисера, який розпочинав кар'єру ще на початку 60-х і запам'ятався своєю зацікавленістю українською історією, жанровою різноплановістю та бажанням робити глядацьке кіно.🔪«Тупик» — це спроба зробити бойовик на актуальні для 90-х теми, де обов'язкова кримінальна складова сусідує з соціальним забарвленням епохи, а український колорит перемішується з традиціями американського кіно категорії Б, що на той час домінувало в українських відеопрокатах.Услід заокеанським натхненникам, «Тупик» теж знімався з мінімальним бюджетом, а самі зйомки відбувалися на численних київських вулицях, у квартирах і офісах друзів та знайомих. Так фільм зафіксував Київ кінця 90-х, і водночас ознаменував трагічний період українського кіно, коли за весь рік у країні було знято лише чотири повнометражні фільми.📌 Фільм представить керівник науково-програмного відділу й провідний кінознавець Довженко-Центру Станіслав Битюцький📌 Квитки
Останнім часом отримуємо ваші запитання щодо зовнішніх ремонтних робіт, що проводяться на фасаді Довженко-Центру. Вдячні за вашу небайдужість до долі інституції та вважаємо своїм обов’язком прояснити питання, пов’язані з долею будівлі.У березні цього року розпочалися заплановані роботи з реконструкції та утеплення фасаду головної будівлі Довженко-Центру. Розробка договору розпочалася в 2020 році, і 2025 його укладено за погодженням із Державним агентством України з питань кіно.Його умовами передбачається ремонт і реконструкція захисної споруди цивільного захисту, ремонтно-відновлювальні роботи фасаду громадського будинку корпусу 6 та вдосконалення системи клімат-контролю на Сцені 6, за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1.Перелік поліпшень також включатиме: реконструкцію поверхні даху, реконструкцію та благоустрій прилеглої території перед Центром і внутрішнього двору, що, зокрема, пізніше передбачатиме простір для літнього кінотеатру. Всі роботи забезпечуються коштами девелопера згідно затвердженої проєктно-кошторисної документації.Варто зауважити, що перепрофілювання цивільного укриття для потреб зберігання фондів в умовах воєнного стану неможливе. Після реконструкції ним можна буде користуватися як укриттям під час повітряних тривог. Після реконструкції будівля Довженко-Центру збереже свій автентичний вигляд і впізнаваність.На зображенні: рендер зовнішнього вигляду фасаду після реконструкції.
Нині, 9 травня, 90 років із дня народження Юрія Іллєнка.На Довженко-Центр.Онлайн тепер можна подивитися ще один класичний фільм великого майстра — «Білий птах з чорною ознакою» (1970), історію багатодітної буковинської сім'ї на зламі 1930-х і 1940-х, яка з приходом радянської влади розколюється за ідеологіями, світобаченнями й «часовими поясами».🌻Саме тут у ролі сценариста дебютував Іван Миколайчук, створивши автентичний світ, сповнений похмурої, прадавньої гірської містики, шаленого виру народного співу та танцю й рефлексії з приводу болючої історичної ери. Саме тут свою першу роль на екрані втілив 30-річний Богдан Ступка, зігравши персонажа, якого Миколайчук задумував «під себе».Фільм Іллєнка вибудуваний у складній романній формі. При своїй поетичності він відповідає стилістичним, а значною мірою й ідеологічним вимогам доби; але смілива розстановка акцентів зсуває глядацький фокус, змушує побачити замкнений буковинський всесвіт очима дитини та дорослого, чоловіка та жінки, комуніста і священика; почути українське багатоголосся.🎞️Цифрова копія надана Пилипом Іллєнком.Дивіться за посиланням
Продовжують проводитися й партнерські заходи на Сцені 6 у Довженко-Центрі (зберігайте, 2/2).Цього місяця запрошуємо на три вистави від трьох різних театрів.Неділя, 17.05 о 18:30 – «Венера в хутрі» від Київського архетипічного театру.Своєрідна адаптація однойменного роману Леопольда фон Захер-Мазоха. Історія про те, як пристрасть та влада переплітаються в тонкій грі маніпуляцій. Провокаційний діалог, у якому реальність зливається з фантазіями, оголюючи істинні бажання.Вівторок, 19.05 о 19:00 – вистава «Озерний вітер» від незалежного луцького театру «Гармидер».Перша постановка однойменної повісті Юрка Покальчука й частина більшого проєкту з пошанування його доробку. Історія юнака, який стає озерним княжичем і опиняється між двома світами – людським і міфологічним. Порушення встановленого порядку стається тоді, коли герой закохується в дівчину зі світу людей.П’ятниця, 22.05 о 18:30– вистава «Метод 46» від Дикого театру.В Модному домі Майстра йде підготовка до грандіозного шоу за участю молодих акторок і моделей. Його довгоочікуваний прихід перетворює ілюзію світу «високого» мистецтва в суцільний жах. Аби вирватися з пекла героїні вирішують не мовчати. Та найстрашніше, що публіка не вірить їхнім словам і просто спостерігає.
Довженко-Центр продовжує фокусуватися на обраному десятилітті українського кіно. 2026 – рік українських 90-х.🇺🇦 Ми починаємо велику ретроспективу, поділену на три блоки й наповнену фільмами, що відобразили на екрані перше десятиріччя сучасної України — складну й багатогранну, резонансну і бурхливу, дивну й невловиму епоху нашої новітньої історії.Запрошуємо разом дослідити різні етапи становлення незалежності та українського кіно цих часів. Ми вперше покажемо деякі нові скани та поговоримо про ключові моменти історії 1990-х.📍Ретроспективу розпочнемо з невеликого затакту – кількох фільмів, знятих у період Перебудови, що була завершальним етапом існування Радянського Союзу, поштовхом до масового невдоволення й протестів та прелюдією до незалежних 90-х. Ці покази логічно продовжать Культурфільм «Чорнобиль-40», адже саме Чорнобильська катастрофа стала однією з ключових символічних точок незворотності і переходу.Присвячена 35-річчю незалежності ретроспектива відкриється фільмом «Самотня жінка бажає познайомитися» (1986) В'ячеслава Криштофовича. Перший великий успіх режисера зображає Харків іще застиглим у передчутті майбутніх великих змін; невлаштованість та одинокість у великому місті.📌 6 травня, 18:30📌 Довженко-Центр📌 Квитки
23 квітня о 18:30 в кінотеатрі покажемо «Розпад» Михайла Бєлікова.Це перший художній фільм про аварію на Чорнобильській АЕС, знятий під час «гласності» та «перебудови» — періоду, коли цензура вже ослабла, а держава й надалі фінансувала кінематографічні проєкти. Напередодні Чорнобильської аварії журналіст Олександр Журавльов повертається додому, до своєї родини, у рідний Київ. Однак уже завтра історія вкотре розділиться на «до» і «після» катастрофи. Масштаби та подробиці аварії старанно замовчуються. Утім Олександр не здається і намагається розкрити цю таємницю. Журавльов є симптомом свого історичного пострадянського контексту, заточеного на дискурс правди та пошук істини. Згодом поставарійна героїка поступиться місцем національній жертовності.Метафорика фільму більшою мірою політична. Стрічка розповідає не так про «розпад» радіоактивних речовин, а про ерозію людських стосунків та колапс цинічного державного апарату. Зрештою, Чорнобиль став не лише символом неефективності радянського соціалістичного правління, а й ключовим елементом колективної пам’яті та національної історії незалежної України, одним із фундаментальних аспектів української ідентичності.Тривалість стрічки — 90 хв.Придбати квитки можна за посиланням. Вартість — 150 грн.
TGLIST.COM.UA
