Нам вже не лише накипіло.. то все вже ллється через край. Але пробуємо розказати пристойно, бо в цій історії стільки шарів людського лайна (вже вибачте на слові), що навіть не знаєш, з якого боку підійти, аби не влізти в нього..Ситуація: дуже пізній вечір. Робочий день давно закінчився. Але маєм виклик - кіт у капкані. Їдемо, бо коли така справа - сидіти не будеш котра б то година не була, тут кожна хвилина критично важлива..Приїжджаємо.. Кіт головою і половиною тіла застряг у загорожі, а іншою половиною та лапою в капкані. Капкан на ланцюгу, вбитий у землю... Знімаємо, як і завжди, щоб потім розповісти його історію, перекушуємо ланц і тут нам прилітає від людей кілька чарівних слів з розряду «а нащо ви знімаєте?» «а ми кота вам не віддамо, це НАШ кіт!», а коли пояснюєш, то чуєш ще й вкиди, що поки ми це говоримо, то могли б врятувати ще чотирьох... Тому хочемо раз і назавжди все прояснити..Перше. Ви викликаєте волонтерів до «якогось кота», а потім виявляється, що це ВАШ кіт. Ваш. Жива істота, за яку ви взяли відповідальність. Ви бачили, як він вже ГОДИНАМИ розривався від болю в тому капкані. Як годинами тварина божеволіла, а потім застрягла головою в паркані з покаліченою лапою, а ви стояли і дивилися? Чому не летите трощити двері сусіду, не викликаєте поліцію, не робите хоч щось, а просто чогось чекаєте? ЧОГО?Особливого запрошення? Команди згори?Чи, може, думали, що кіт сам якось розрулить ситуацію? Це не любов, навіть не прихильність. Ви лицеміри, бо то абсолютна, рафінована байдужість. Ви не господарі, ви просто люди, у яких випадково з'явилвсь жива іграшка, на яку вам начхати.Друге. Передаємо окремий привіт геніям, які розставляють капкани. Треба бути реально особливими персонажами, щоб тикати це там, де ходять живі істоти. Ви взагалі усвідомлюєте, що робите? Ставити знаряддя тортур у себе на городі в ХХІ столітті. Вам заважають коти? Пташки? Чи, може, чекаєте, поки туди вскочить дитина, яка випадково перелізе через паркан за м’ячем? Це незаконно і жорстоко. Ви садисти, які отримують задоволення від того, що хтось помирає в муках...Третє. Скільки разів ще треба написати, щоб до вас дійшло: вулиця - не місце для прогулянок домашнього кота чи собаки. Вулиця - це, на жаль, капкани, машини, отрути... Ви випустили його «погуляти» і власноруч підписали смертний вирок. І коли щось стається, не шукайте винних, а подивіться на свої руки, вони в крові вашої тварини...І останнє. Для тих, хто не розуміє пріоритетів.Ми НЕ ВИЇЖДЖАЄМО на виклики до домашніх тварин. Крапка. У домашньої тварини є ВЛАСНИК - людина, яка має гаманець і обов’язок рятувати свою тварину самостійно. Наші ресурси, наш час і наші нерви належать тим, у кого немає нікого, крім нас. Тим, хто помре під парканом, бо ніхто не вийде і не винесе йому навіть води. Поки ми їдемо знімати вашого кота з капкана, десь інший кіт залишається без допомоги...І коли нам ще й закидають: «ви б за цей час поки пояснюєте могли б чотирьом допомогти».. хочеться запитати - а що зробили ви? Крім того, що три години спостерігали за агонією власного кота і хамили людям, які приїхали його рятувати замість вас? Нам огидно. Нам боляче за кота, який змушений повертатися в такий дім... чи взагалі не дім, а двір.. Нам соромно за те, що ми живемо поруч із такою байдужістю. Майте якусь людськість врешті, відповідальність.. або не заводьте тварин взагалі...Тому якщо після цього вам стане неприємно, можливо, це й на краще. Можливо, той дискомфорт хоча б трохи допоможе зрозуміти такі прості речі 😐Бо якщо ваша любов до тварин закінчується там, де треба реально щось зробити, то.. ну, маємо для вас погані новини...