Різниця в тренуваннях вікових атлетів (людейстарше 50 років) Тут потрібно розмежувати питання на два підрозділи: Чи маємо ми справу з людиною, яка ніколи не тримала в руках нічого важчого за пульт від телевізора і раптом вирішила піти в спортзал, чи ж ми говоримо про людину, яка зустріла свою зрілість у спортзалі.Зрозуміло, що в обох випадках важливо прийняти для себе той факт, що гонитва за особистими рекордами — це вже в минулому, але все ж у кожного сценарію є певні нюанси.У першому випадку, є сенс починати тренування з тренажерів і з базових вправ в укороченій амплітуді, поступово прогресуючи в бік її збільшення, доки суглоби/сухожилля це дозволяють. Тобто не присідання/жим/станова, а присідання на ящик/жим лежачи на підлозі/станова з плі́нтів. Ну і якщо, звісно, вийде, то в ідеалі будемо виконувати базову трійку та її варіації. Коли стане зрозуміло, що ми можемо робити — те й будемо робити, а бруси та станові тяги з дефіциту краще залишимо молоді. До речі, такий тренінг зовсім не є марним і все одно дасть купу користі для здоров’я, про яке також варто згадати: займатися аеробікою буде дуже доречно, щонайменше у вигляді годинних прогулянок 3–4 рази на тиждень.У другому сценарії, коли ми маємо справу з людиною, яка здобула певну базу в молодості, загалом можна продовжувати робити все те саме й просто не кидатися в якісь нововведення. Важливо зазначити, що, ймовірно, з кожним десятиліттям після 50 тиждень силового тренінгу подовжуватиметься на 1 день. Тобто у 50 років умовно 3 тренування за 7 днів, у 60 — за 8, у 70 — за 9; або ж можна трохи скоротити тренувальний об’єм — тут ключовим компасом слугуватимуть самопочуття та вподобання. І так, знову ж таки, кардіо, багато кардіо — це прям-таки запорука успіху.