Прочитала «Країну снігу» від Нобелівського лауреата Ясунарі Кавабата. Головний герой Шімамура - багатий і освічений чоловік (непо бейбі з успадкованими грошима), який має дружину та дітей, але раз на рік приїздить з Токіо до віддаленого маленького міста серед гір і снігу. І все через гейшу, до якої має певні почуття (цікавість/ненависть/любов?). Вона змушена заробляти на життя, розважаючи гостей містечка. Жіночі життя тут використовуються згідно чоловічих бажань. «В її очах проглядало не гордовите невдоволення вигнанця, приреченого животіти в шляху й провінції, а покірність людини, що колись плекала марні надії» «Шімамура звик шукати ласки тільки в таких жінок, що не залишали в нього відчуття провини.» Дізналась, що твір побудований на mono no aware - японська ідіома, яка позначає естетичне відчуття швидкоплинності речей, ніжного смутку, який повʼязаний із тим, що деякі речі закінчуються, і глибоку тугу через те, що цей стан є реальністю життя, і цю швидкоплинність не змінити/не зупинити.У творі краса невідʼємна від цієї її непостійності. Новела не про кохання, а про неможливість тривалого звʼязку. Повільна, тиха, меланхолійна і насичена символами. Дуже атмосферно описується побут та творчість: класичні пісні, інструменти, тканини. Зима з високим снігом біля гір тут як окремий персонаж.Чого мені не вистачило: моральних питань щодо вибору. Дивно, що про мрії жінки, яка змушена бути гейшею, згадано тільки поверхнево, а ситуація зі зрадами взагалі не піддається обговоренням/роздумам. 7 за красу і атмосферу#дівідгук