Думки з війни Діалог з тренером

#діалог_з_тренеромПродовжуємо рубрику #абетка_націоналіста і сьогодні літера “Л” та два слова на ць літеру, баз яких напевно тема націоналізму була б не повністю розкрита.Перше слово “Любов”. Українська мова настільки досконала, що розділяє два схожих, але різних поняття Любов і Кохання.Отже на мій погляд націоналізм неможливий без любові до своєї Nації та свого народу, без любові до своєї землі.Любов у націоналізмі — це не та сентиментальні, «сердечка й троянди», не прапорець на аватарці і не тільки вишиванка на свята. Це глибоке почуття відповідальності та готовності діяти заради свого народу.«Любов до свого народу — це готовність віддати йому свій труд, своє серце і своє життя».— Степан Бандера.І якщо в звичайному розумінні любов, це обмін, коли ти віддаючи, отримуєш взамін, то в націоналізмі вона однобічна і безумовна: ти віддаєш, навіть якщо не отримуєш нічого взамін, навіть віддаючи власне життя.«Любити — означає хотіти боротися, щоб твій народ жив і перемагав».— Роман Шухевич.Сьогодні Любов в сучасному націоналізмі про дієвість та щоденна робота над собою.«Любов до Батьківщини починається з ненависті до того, що її руйнує».— Євген КоновалецьНа сьогодні, цей вислів актуальний, як ніколи, бо чітко розуміючи та усвідомлюючи, хто є нашими зовнішніми ворогами, ми лише на шляху до того, щоб ідентифікувати ворога внутрішнього, тож боротьба триватиме навіть після закінчення бойових дій на ЛБЗ.Наступне слово на літеру “Л” - Лідер. Та напевно більше ретельно ми про нього поговоримо дуже скоро, коли розглядатимемо слово “Провідник”, бо не кожен лідер, є Провідником, проте кожен Провідник є лідером. Тож, далі буде…

#діалог_з_тренеромПродовжуємо рубрику #абетка_націоналістаСьогодні літера “К” і декілька слів на неї.І перше слово “КРОВ”«Наша ідея така велика, що варта найвищої жертви — крові найкращих синів народу.» Євген Коновалець Для націоналіста, кров — не просто біологія, це свята рідина історії, що пролита за волю, землю і націю. Ми платимо кров’ю за Волю та незалежність. Кров’ю найкращих синів та доньок нашої країни.Саме сьогодні кровне побратимство, не не просто слова, чи якийсь ритуал. Це сьогодення на фронті. «Кров борця — то не смерть. То насіння свободи.» Роман Шухевич.Ми проливаємо кров в посадках та розвалених населених пунктах.Ми ділимось власною кров’ю для порятунку інших людей.Тож,"Кров героїв — чорнило, яким пишеться історія та печатка на угоді з Nацією."Ще одне слово на літеру “К” - КОЗАК (КОЗАЦТВО). Це бойовий спадок нашого народу, Колись героїчний Чин та перші ознаки Державності (Запорізька Січ). В пострадянський період дискредитоване та спаплюжене великою кількістю лампасних генералів, ручних організацій промоскальського походження.Сьогодні пробудилось, нехай не за формою але точно за змістом. Бо велика кількість добровольців на початку війни 2014 та повномаштабного вторгнення 2022 за сутністю і є неокозацтвом, в найкращому своєму прояві.І ще є велика кількість слів на літеру “К” Криївка, Курінь, Кінгір, Крути, Кармелюк, про кожне з яких варто робити окремий допис, та то вже зовсім інша історія.п/с га фото мій щолом та шапка. січень 2023 рік.

«Ідея без діл є мертва!» – 30 липня 1920 було створено Українську Військову ОрганізаціюПісля поразки Визвольних змагань і розчарування в політичному керівництві частина українських офіцерів обрала інший шлях – замість чекати нової війни, вони почали готуватися до визвольних змагань уже сьогодні. Так виникла Українська Військова Організація (УВО) – підпільна структура, яку очолив полковник Євген Коновалець.УВО стала відповіддю на зраду союзників, розвал армії та безсилля уряду УНР. Її основу склали ветерани армій УНР і ЗУНР, а сама організація поширилась по всій західній частині України, з осередками в центрі й на сході.Її методи – саботаж, диверсія, політичні атентати. Членами організації рухало не стільки сліпе бажання помсти, скільки усвідомлення, що національне визволення не прийде саме по собі. Потрібна була структура, яка не лише зберігала бойовий досвід, а й передавала сигнал: боротьба триває.Польська окупація зустріла опір. УВО готувала замахи, палала польська інфраструктура, підривалися мости, школи, фільварки. У відповідь – репресії, облави, тортури. Але мережа трималася, бо була побудована як справжнє підпілля: децентралізована, законспірована, стійка.Окрему роль у формуванні ідеологічного фундаменту УВО відігравав підпільний журнал «Сурма». Видання поширювало погляди організації, укріплювало бойовий дух і готувало до довготривалої боротьби. У час, коли будь-яке слово могло коштувати свободи або життя, «Сурма» ставала чітким голосом спротиву.Згодом УВО перетворилася на військовий відділ ОУН. Але її роль у формуванні організованого українського націоналістичного руху – ключова. Саме вона відновила ініціативу, дала приклад дисципліни, рішучості й віри в довгу гру.Сьогодні – не просто день з історії. Це нагадування: традиції організованого спротиву, цілеспрямованості й послідовної роботи залишаються ключем до нашого майбутнього.Хорунжа Школа

#діалог_з_тренеромПродовжуємо #абетка_націоналіста і сьогодні літера “І”, а слово коротке, як постріл та масштабне, до безмежності. “ІДЕЯ”.Ідея, це серцевина Nаціоналізму, його джерело сили. Тож недарма одним з сакральних знаків Українського націоналістичного руху є знак Ідея Nації.Про Ідею неодноразово висловлювались велетні Українського націоналізму.Так, Степан Бандера, говорив: «Ідеї надають людині силу, якої не дає ні зброя, ні гроші, ні влада».А слова Євгена Коновальця «Без ідеї нація не живе. Вона існує фізично, але мертва духовно» стали дороговказом для розробки знаку “Ідея Nації”. Цей знак був розроблений художником Нестором Пронюком в далекому 1992 році та особового значення та змісту набуває під час сучасних Визвольних змагань проти московитських поневолювачів.Цей знак можна бачити на шевронах, прапорах, татуюваннях та графіті. Лише від його вигляду в наших ворогів шалено підгорає. Його забороняли та прирівнювали до забороненої терористичної символики, зараз він реабілітований в світовій спільноті (цивілізованого світу).Та саму ІДЕЮ заборонити не можна, бо ніщо не зупинить ідею, час якої настав.Визвольні змагання найкращий час для того, щоб з іскри Ідеї, спалахнуло полум’я боротьби.Так було раніше, свідченням чому є слова Романа Шухевича: «Ми боремось не за шмат землі, а за ідею — за право самим бути господарями».Так є зараз і так буде, якщо черговий “родич”, чи ким вони себе там вважатимуть, буде намагатись нам диктувати, як жити.«Без ідеї нема нації. Є маса. І в маси завжди є пан» (з документів ОУН)

#діалог_з_тренеромДо Дня Медичного працівника.Унікальні люди з золотими руками, головами та відкритим серцем.Вони перші, хто зустрічає нас на цьому світі з народження та супроводжують на протязі всього життя.З людьми цієї професії мене пов’язує дуже багато.Серед моїх друзів в цивільному житті багато унікальних (без перебільшення) лікарів всеукраїнського та міжнародного рівня. До них можна звернутись в любий момент і бути впевненим, що отримаєш допомогу ти, твої рідні, знайомі.Я безмежно вдячний всім, з ким доля звела через поранення , бо саме завдяки вам я зараз можу писати ці строки.Допомога на позиції, стабпункт, шпиталь в Дружківці.Травматологія 16 лікарні в Дніпрі.Реанімація, операційна та відділення нейрохірургії,  травматологія, отоларингологія лікарні Мечникова.Травматологія лікарні Дев’ятин. Лікарня Добробут в Києві. Аудіопротезування в Києві. Реабілітація в Дніпрі.Патронатна служба БФ “Янголи” та її медичні куратори в Дніпрі та Києві.Я не відмічаю всіх вас особисто, бо дуже боюсь когось пропустити, але сподіваюсь, що ви прочитаєте і зрозумієте, що це про вас.Вашу роботу важко переоцінити, але цінувати ми починаємо лише тоді, коли нам погано, бо без вас не впораємось.Та і дякуємо вам ми після одужання і на День медичного працівника (якщо не забуваємо).Тож, прийміть найщиріші слова вдячності за вашу працю!

#діалог_з_тренером Після "змістовної нічки" від москальні, знову стрічка в фото з фразами про те, що вони терористи.Шановні, якщо вам від цього легше, постіть.Якщо розраховуєте, що це пробудить щось в когось зовні - не варто, їм не страшно і не боляче.Найкраща терапія для вас - донат на перевірений збір, це конвертує ваші емоції в результат.Найдієвіший шлях для вас - долучитись до лав війська.Зараз є унікальні пропозиції від 3 ОШБр, а саме:❗️Протитанковий батальйон. Раджу, бо знаю весь керівний склад особисто, а комбат - мій побратим та колишній командир взводу, де я служив.❗️Стрілецький батальйон. Раджу, бо комбата знаю набагато раніше, ніж початок повномаштабки.❗️1 Механізований батальйон. Мій колишній бат, в якому служить багато моїх побратимів.❗️Батальйон інженерного забезпечення. Комбат, мій побратим, ще по козацькій, спортивній двіжусі. Там також багато моїх побратимів служить.Тож, є з чого обирати, можу предметно порадити і...Якщо ви чоловік мобілізаційного віку, покваптесь. Вас рано, чи пізно мобілізують.Або свої, але я вже вам не допоможу з посадою, підете, куда відправлять.Або мобілізують підари і всі ті, про кого я писав вище, опиняться від вас по інший бік ЛБЗ, а воювати вони вміють.Тож, пишіть в пп, або на сайт ab3.army

#діалог_з_тренеромПродовжуємо формувати та вивчати #абетку_націоналіста і чергова літера “З” і я вирішив обрати для розгляду не просто слово, а цілу подію в історії українського війська, яка стала відомою саме завдячуючи зухвалості та звитягі (також слова на літеру З) вояків армії УНР.Так, можливо ви здогадались мова йде про ЗИМОВИЙ ПОХІД дієвої армії УНР.Отже спочатку про передумови Першого Зимового походу — це поєднання політичного краху, епідемії, багатовладдя, ідеологічного хаосу й геополітичної зради.1919 рік З півночі і центру — наступають більшовики З півдня — йдуть війська Денікіна (Біла армія) На Заході — поляки йдуть на Львів, спихаючи УГА Самі УНР і УГА (Українська галицька армія) — в катастрофічному стані: деморалізація, тиф, нестача боєприпасів, згодом УГА, після виснаження та епідемій, переходить на бік Денікіна. Війська УНР фактично залишились наодинці проти всіх.Серед бійців масово поширюється епідемія тифуБлизько 60% війська — небоєздатніВідступ у Волинь/Поділля втрачає сенс — нема тилуАрмія голодна, змерзла, втомлена, без надіїЯк вам обстановка? Правда, не дуже оптимістична? І здавалось би будь які шанси відсутні, але Штаб УНР вирішує: "Фронт не тримається. Будь-яка регулярна війна програна. Але боротьба — ні. Треба переходити до мобільної партизанки."Так народжується ідея Зимового походу — рейду з’єднань УНР тилами ворога.Очолив рейдову групу генерал Михайло Омелянович-Павленко.На початках вона складалась з залишків армії — бл. 4 000 бійців, із них лише ~2 000 боєздатних.Метою походу було зберегти ядро армії, підняти мотивацію серед населення, підтримати повстанський рух та з’єднатись із польським фронтом.Похід тривав 5 місяців, протягом яких з боями було подолано 2500 км проведено більше 50 боїв, Воювали проти всіх, червоноармійці, денікінці, банди та деморалізовані сили.В результаті Армія не була знищена, зберегла бойову здатність і з'єдналася з союзними військами.Зимовий похід, це символ непокори, який увійшов у легенду.«Ми йшли не зради ради, не втечі ради, а ради честі армії, ради честі нації» Генерал Омелянович-Павленко“Пам’ятай великі дні наших визвольних змагань!” Декалог Українського націоналіста

#діалог_з_тренеромПродовжуємо #абетку_націоналіста і сьогодняшня літера “Ж”, а слово безпосередньо пов’язане з попереднім і це “ЖЕРТОВНІСТЬ”.Вчора ми говорили про Еліту української нації, так от ознакою елітарності, в тому числі є Жертовність. Жертовність, це не про сльози від безвиході, це усвідомлений крок.Степан Бандера писав, що «Нація сильна тоді, коли вміє народжувати людей, готових до найбільшої жерти».Жертовність, це в тому числі про майбутнє, бо саме від нас залежить, який спадок ми лишаємо прийдешнім поколінням.«Ми мусимо бути готові віддати життя, аби наші діти не мусили цього робити» Євген Коновалець.Важливо, щоби готовність до самопожертви не стала “самоціллю”, бо все частіше можна почути фрази на кшталт: “Готовий померти за Україну”, за Україну треба боротись, забираючи життя ворогів. При цьому мужньо дивлячись в обличчя смерті.Саме про це надзвичайно потужний вислів Олени Теліги «Йду на смерть з гордістю. Бо не маю права жити без честі».Окрім того, готовність віддати життя, найвищий ступінь жертовності, проте не єдиний. Тож, коли говоримо про жертовність, це так багато, але зачасту на словах і так мало спроможних справою довести свою готовність, навіть в дрібницях.“Здобудеш українську Державу, або загинеш в боротьбі за неї” говорить перший пункт Декалогу Українського націоналіста. Нам не потрібно боротись за Державу, бо ми її маємо, для нас важливо не втратити державність, а далі розбиратись з внутрішніми ворогами, щоб врешті решт українська Держава стала Українською.

#діалог_з_тренеромНе про бокс.Накину трохи роздумів на вентилятор.Вчора весь боксерський світ і навіть не боксерська частина України дивились бій Усика з Дюбуа.Усик переміг і…Чи дивився я цей бій? Так, дивився, навіть з сином (вперше).Чи радів перемозі українського боксера, звісно радів, як і отримав приємні враження від якості боксу, який був, бо ще маю залишки професійного погляду на подібні поєдинки.То до чого цей допис?До нього мене підштовхнула стрічка в любій соціальній мережі.Таке враження, що війна закінчилась, бо Усик переміг.Шановні, якби всі так репостили збори бойових підрозділів, як фото зі вчорашньої перемоги, ми б опинились в 2022 році, коли наша єдність вирішувала все, в тому числі на полі бою.Чи вважаю я, що не треба радіти успіхам наших спортсменів? Ні, я так не вважаю, бо такі події, напевно одні з найкращих ліків, для психіки (окрім спаленої ворожої техніки та статистики знищених ворогів.Але, давайте не забувати, що ворог не зупиняється під час боксерських поєдинків, а це означає, що згуртуватись нам потрібно так, як під час бою, будь він в ринзі, чи на фронті.Святкуєте? Зробіть святковий донат на збір, якому довіряєте.Фраза затаскана, але "Наша сила в ЄДНОСТІ!" Просто єднатись в горі ( ми це добре вміємо) складніше в радості ( ще не навчились),та надзвичайно важко в повсякденній боротьбі ( вміємо, але не практикуємо) Попереду ще дуже багато раундів та і “суперник” ще не видохся, а нам для нокаутуючого удару трохи не вистачає …

#діалог_з_тренеромЗнаєте, яке запитання чую найчастіше, коли хтось дізнається, що в минулому житті я працював тренером? Чому в тебе позивний не “Тренер”? Це ж логично.Пояснення насправді дуже просте, на той момент я вже мав побратима з позивним “Тренер”, тепер маю ще одного з таким саме та і в інших підрозділах тренерів дуже багато.Тому вирішив, щоб мене звали так, як з моїх 19 років мене звали всі. Діти, дорослі, інші тренери. “Михалич”.До чого це я? Сьогодні в Україні відзначається День тренера. Та дуже багато людей, які значну частину свого життя присвятили тренерській діяльності, стали військовими.Чи це означає, що ми зрадили своїх учнів, вихованців, яких не вагаючись залишили напризволяще?Ні, ми пішли в тому числі для того, щоб вони могли продовжувати тренуватись, виступати на змаганнях і врешті реалізувати наші спільні мрії про вагомі перемоги в спорті і в житті. Чи могли б вчинити інакше? Напевно також ні, бо тоді не були б тими, хто ми є.Чи залишаємося ми і зараз Тренерами? Скоріше за все ні, але людину з тренерства висмикнути можна, а тренерство з людини ні. Тому час від часу ловиш себе на думці, що навіть змагання по телевізору дивишся так, ніби тобі завтра їх треба буде розібрати зі своїми вихованцями.В цьому році мало би виповнитись 33 роки моїй тренерській діяльності, встиг побачити багато різного, тому не про кожного, хто тренує напишу Тренер, саме з великої літери.Тож, всіх Тренерів з нашим Днем!Може колись і зустрінемось, як і раніше в різних кутах рингу, килиму, татамі, октагону. Щоб несамовито підтримувати своїх спортсменів, а потім підійти один до одного, обійнятись та подякувати за бій. В незалежності від результату.Фото з минулого життя, досі висить в "моєму" залі...