#діалог_з_тренеромПродовжуємо #абетку_націоналіста і сьогодняшня літера “Ж”, а слово безпосередньо пов’язане з попереднім і це “ЖЕРТОВНІСТЬ”.Вчора ми говорили про Еліту української нації, так от ознакою елітарності, в тому числі є Жертовність. Жертовність, це не про сльози від безвиході, це усвідомлений крок.Степан Бандера писав, що «Нація сильна тоді, коли вміє народжувати людей, готових до найбільшої жерти».Жертовність, це в тому числі про майбутнє, бо саме від нас залежить, який спадок ми лишаємо прийдешнім поколінням.«Ми мусимо бути готові віддати життя, аби наші діти не мусили цього робити» Євген Коновалець.Важливо, щоби готовність до самопожертви не стала “самоціллю”, бо все частіше можна почути фрази на кшталт: “Готовий померти за Україну”, за Україну треба боротись, забираючи життя ворогів. При цьому мужньо дивлячись в обличчя смерті.Саме про це надзвичайно потужний вислів Олени Теліги «Йду на смерть з гордістю. Бо не маю права жити без честі».Окрім того, готовність віддати життя, найвищий ступінь жертовності, проте не єдиний. Тож, коли говоримо про жертовність, це так багато, але зачасту на словах і так мало спроможних справою довести свою готовність, навіть в дрібницях.“Здобудеш українську Державу, або загинеш в боротьбі за неї” говорить перший пункт Декалогу Українського націоналіста. Нам не потрібно боротись за Державу, бо ми її маємо, для нас важливо не втратити державність, а далі розбиратись з внутрішніми ворогами, щоб врешті решт українська Держава стала Українською.