​​Дочитала 5 том «Щоденників Вбивцебота», і тепер це моя улюблена книга серії. Після 4 томів-манюнь вийшов повноцінний роман із некепським розвитком героя. Вікіпедія каже, що книга зібрала бінґо з «Локусу», «Ґ’юго» і «Небули» у 2020 р.У цій книзі Вбивцеботу більше не треба придурюватися людиною чи сумирним несвідомим роботом. Він опиняється серед людей, які знають його таємницю, і може бути собою. Мені подобається, як персонаж прокачує соціальні навички, вчиться підбирати підхожу репліку в діалогах і навмисно дратувати людей, які йому не подобаються:) Оповідь йде від першої особи, і нам прямо показують, які варіанти відповіді розглядає Вбивцебот, і це реально смішно.Нагадаю, що наш герой зламав модуль контролю і тихенько вивчав людей, переглядаючи розважальні серіали. А потім дивувався, що люди в житті поводяться не так, як в серіалах, і якось нервують, коли він звертається до них словами персонажів з клішованої космоопери.Друга цікава ситуація – це взаємодія з іншими свідомими ботами. Попередні книги вже показували, що Вбивцебот – не єдиний конструкт із особистістю, власним характером та інтересами. У цій книзі знову з’являється космічний корабель ДАТ (з другого тому), а потім вони разом із Вбивцеботом будують дивні стосунки трохи по-нашому, трохи по-комп’ютерному.У п’ятому томі закрита сюжетна арка і цікавий гачок із натяком про нову локацію, команду і потенційно незручні і смішні ситуації. Чекатиму на продовження. Цикл видає «Жорж». Гарне)