Читаю другий том манґи «Вовчі діти: Аме та Юкі» - політ нормальний. Мені подобається ця історія, де градус концентрованої милоти помітно зріс. Це видно за сюжетом і малюнком.Діти-перевертні трохи підросли і вже контролюють перевтілення. Тож мама вирішує їх соціалізувати. Загалом, класно показано, як вона дослухається до потреб дітей, жертвуючи власним комфортом: донька хоче ходити до школи і бути гарнюнею – мама сидітиме ночами, шитиме їй нове платтячко, сина тягне до дикої природи – мама кидає все, влаштовується до заповідника і водить дитину із собою.Я думаю, що тема дорослішання – безпрограшний варіант для сюжетів. По-перше, можна малювати героїв у різному віці: від чибіків до дорослих – і просто цікаво дивитися, ким вони виростуть. По-друге, у кожному віці в дітей свої приколи, зумовлені психологічними особливостями розвитку. У другому томі добре показано, як у малих формуються особистості з власними цінностями та інтересами. Мені залишився третій том – фінал історії. Видає «Molfar».