Так виходить, що десь половина фантастики, яку зараз читаю, написана українськими авторами. З неї ще половина торкається теми повномасштабного вторгнення в той чи інший спосіб. Дуже сильно вплив війни відчувається в оповіданнях. У цьому дописі я вирішила зібрати топ-5 сюжетних мотивів (або тропів), які найчастіше зустрічаю у творах.1. ЗСУ допомагають міфічні створіння (мавки, лісовики, водяники тощо), використовуючи свої здібності та сили природи.2. Пересічна дівчина відкриває у себе дар відьми (часто від бабусі) і чаклує (наприклад, захисні чари для значимої людини).3. Ворожий загін атакує, але наривається на могутнє прадавнє створіння (відьму, дух тощо) і відгрібає.4. Після війни якась територія України згадується як сіра зона, де панує анархія і бандитизм.5. Битва йде на різних фронтах: наші маги, духи, міфічні створіння проти їхніх.Це тропи, які бачу частіше за інші. Ще можу зазначити, що в якості фентезійних ворогів часто згадуються песиголовці. Найбільше мене дивує (і чіпляє), коли зустрічаю відсилки до війни у тих творах, де ніколи б не подумала. Бо коли від початку читаєш про війну – воно очікувано, а тат може тригернути. П.С. Список творів не складала, писала з пам'яті (за моїми прикидками, їх десь з півсотні). Захотілося зафіксувати найрозповсюдженіші сюжетні ходи, які побачила у сучасній українській фантастиці, що торкається теми війни.