Telegram statistics channel - @devopsindahaus

🇺🇦З Днем українського добровольця!Сьогодні в Україні відзначають День українського добровольця — кожного, хто добровільно став на захист країни, коли совість і відчуття відповідальності не дали залишитися осторонь.14 березня 2014 року перші п'ятсот бійців Самооборони Майдану вирушили на полігон — щоб із цивільних людей перетворитися на воїнів. Науковці, митці, підприємці — люди з планами та звичним життям, яке вони свідомо відклали. 🛡Їхній вибір дав державі те, чого їй найбільше бракувало — час. Час, щоб відновити регулярне військо і вистояти перед російською загрозою.Ця здатність до самоорганізації та готовність діяти живе і сьогодні. В лавах Сил оборони воюють люди, які на час війни залишили успішні кар'єри в ІТ, спорті, медіа — і опанували зовсім інше ремесло, конвертуючи мотивацію в найвищу професійну ефективність. Їхній досвід, привнесений із цивільного життя, став нашою асиметричною відповіддю ворогу.Сьогодні ми вшановуємо тих, хто обрав шлях воїна за покликанням. 🕯Згадуємо кожного, хто віддав життя за право нації бути вільною. Ваш вибір — це і є справжня свобода та незалежність.Слава українським добровольцям!Слава Україні!ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok

🔥 Ignis vincit tenebrisНапевно, ви знаєте, що ми по-особливому ставимося до стихії вогню. Після полум’яних подій 2014 року, після Революції Гідності, ми обрали назву InformNapalm не випадково. У ній закладене розуміння вогню як сили, що здатна освітлювати темряву і запускати процеси, які вже неможливо зупинити.Вогонь завжди був символом руху і очищення. Він може зігрівати своїх і безжально нищити ворогів. Маленька іскра інколи стає початком великих змін, і саме так часто працюють ідеї, воля і спільнота людей, які об’єднані спільною метою.🔥 Сьогодні, 17 лютого, збігаються кілька подій, які у світових традиціях пов’язують зі стихією вогню: «Кільце вогню» та початок року Вогняного коня. Наступний такий рік настане лише у 2086 році, попередній був у 1966. До символізму можна ставитися по-різному, але він впливає на настрій мільйонів людей і створює відчуття нового циклу. Ми вирішили використати цей момент як точку внутрішнього старту.Від сьогодні ми починаємо практику «Полум’я, яке долає темряву».Її суть проста. Щодня знайти кілька хвилин тиші, у зручний для себе час, і свідомо звернути увагу на внутрішній вогонь. Згадати про силу українського духу, про традицію, про досягнення, які вже змінюють реальність. Подумати про ту Україну, яку ми будуємо, про державу вільних людей, сучасних технологій і глибоких коренів, про країну, що вміє вистояти і розвиватися навіть тоді, коли ворог намагається її зламати.Більшість із нас щодня проводить багато часу у стрічках новин. Ми реагуємо, обурюємося, хвилюємося. Але якщо щодня виділяти хоча б п’ять або десять хвилин на свідомий фокус, енергія починає збиратися і працювати інакше. Внутрішній стан стає більш стійким, рішення більш зваженими, дії більш точними.🔥 Для когось цей вогонь означає тепло родини, підтримку, єдність. Для когось він асоціюється з силою спротиву, яка руйнує імперські конструкції і пришвидшує історичні процеси. Кожен може обрати той напрям, який відповідає його характеру і внутрішньому настрою. Важливо лише одне, щоб цей вогонь підтримувався щодня.Якщо до внутрішнього фокусу додаються конкретні дії, результат стає відчутним одразу. Підтримка армії, інформаційна робота, розвиток технологій, дисципліна у власному житті, донати, професійна відповідальність. Саме так внутрішній стан переходить у зовнішній вплив.🔥 Коли ми пишемо Ignis vincit tenebris, це нагадування про вибір, який ми робимо щодня. Вибір не згасати, не розчинятися у страху чи апатії, не втрачати напрям. Вогонь живе там, де є увага і воля.Якщо ти відчуваєш, що хочеш долучитися до цієї практики, почни з малого. Кілька хвилин тиші. Усвідомлений намір. Конкретна дія. І так щодня.Поширюйте полум’я, яке долає темряву. Думкою, словом і ділом. Ignis vincit tenebris

🫡Честь і слава спецпризначенцям ГУР! 1 лютого — День Департаменту активних дій ГУР МО України! Вітаємо воїнів та співробітників бойової складової воєнної розвідки України! Під час війни за свободу спецпризначенці підрозділів активних дій ГУР засвідчують найвищий рівень професіоналізму та готовності виконати найскладніші завдання. ✊Департамент активних дій — команда сміливих, холоднокровних, розумних, відданих Українській державі військовослужбовців, які щодня здобувають результати на полі бою: знищують російських окупантів та їхню техніку, здійснюють спеціальні операції в тилу ворога, в бою демонструють перевагу майстерного поєднання технологій та людської думки. Вітаємо, побратими! Хай сила й мудрість завжди буде з вами! Вшановуємо усіх спецпризначенців Департаменту активних дій, полеглих за волю української нації під час виконання бойових завдань ― вічна пошана воїнам ГУР! Честь усім, хто продовжує битву за Україну! 🦉Sapiens Dominabitur Astris! Слава Україні!ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok

На жаль, вчора ЗМІ здебільшого або не побачили, або проігнорували наш допис та вирішили не звертати уваги українців на безпекові проблеми, тему яких ми підняли стосовно фото з окупованих територій, які називають "безпечним способом спротиву". На сьогодні лише видання "Фокус" випустило новину, в якій процитувало наші аргументи і заклики. А також військовий оглядач та офіцер Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін на своєму каналі зробив окремий допис, а Артем Східний (відомий партизан з Луганщини, що нині воює в ЗСУ) зробив репост нашого поста. Тому вважаємо, що варто проговорити цю тему для медіа. Про так звані "безпечні форми спротиву" на окупованих територіях. Хоча тут постає питання, що вони безпечні виключно для окупанта, а для проукраїнських людей на окупованих територіях вони вкрай небезпечні. Останнім часом у публічному просторі все частіше з’являються, здебільшого на свята, матеріали, в яких фотографування проукраїнських написів на папірцях чи символів на окупованих територіях подається як "безпечний спосіб спротиву". Ми вважаємо за необхідне публічно пояснити, чому така риторика є хибною і небезпечною. А романтизація таких дій призводить тільки до поганих наслідків.Називати подібну діяльність "безпечним спротивом" означає створювати ілюзію безпеки для людей, які перебувають під окупацією та прагнуть якось допомогти, але бояться зробити щось більше ніж фото з папірцем. Ця ілюзія особливо небезпечна, оскільки може формувати уявлення, що наслідки таких дій будуть незначними або символічними. У реальності окупаційним силам байдуже, кого саме затримувати. Для них не існує різниці між людиною, яка могла передавати інформацію чи готувати диверсію, і людиною з аркушем паперу з проукраїнським написом.Подібні акції неминуче привертають увагу каральних органів. Але не тому, що вони їх бояться, а навпаки - бо це для них привід затягнути гайки та посилити репресії. Це призводить до посилення перевірок, розширення систем стеження, зростання кількості обшуків і затримань. У результаті під удар потрапляють не лише випадкові цивільні, а й люди, які реально працюють у тилу ворога і виконують завдання в інтересах України.Ми отримали численні відгуки від фахівців з розвідки, військових і людей, які мають досвід партизанської діяльності на окупованих територіях. Їхня позиція одностайна. Такий публічний "символічний спротив" ускладнює роботу, підвищує пильність окупантів і створює додаткові ризики для агентурних мереж.Єдиний сценарій, за якого подібні фото можуть не нести прямої загрози тим, хто їх пересилав, це використання заздалегідь підготовлених матеріалів, зроблених задовго до появи в інформаційному просторі. Проте навіть у такому випадку це не скасовує загального негативного ефекту у вигляді посилення репресивних заходів з боку окупаційних адміністрацій.На цей момент ми не бачимо жодних аргументів, які б переважували шкоду, завдану подібними акціями. За дванадцять років війни базові правила безпеки мали б бути очевидними для всіх, хто працює або заявляє, що працює в інтересах України.Проблема полягає не лише в окремих ініціативах, а й у тому, як ця тема "фоток з папірцями з окупації" подається публічно у медіа. Емоційні образи і гучні формулювання створюють хибне відчуття користі там, де насправді йдеться про ризики для конкретних людей і реальної роботи в тилу ворога.Саме тому ми вважаємо за необхідне проговорювати ці речі відкрито і прямо. Без романтизації, без ілюзій і без підміни понять. Безпека проукраїнських людей та агентів на окупованих територіях важливіша за будь-який ситуативний інформаційний ефект та піар.P.S: Вчора ми також надіслали 5 питань до руху, який позиціонує себе, як координаційний центр та куратори таких акцій. Станом на зараз минуло вже 24 години, як ми чекаємо відповідей. Також вчора в коментарях на фб ми отримали фідбек, що такі акції навіть емоційно не заряджають, а пригнічують, бо "ненасильницький спротив", який вони пропагують - це про безпеку для окупанта, а не про прагнення наближати перемогу.

Якщо взяти собі за аксіому правило, яке говорить, що війна завершиться лише тоді, коли одна зі сторін буде не здатна воювати, тоді легше залишатися вірним обраному вектору.У 2025 році ми бачили десятки популістичних заяв рудого гандона, що до лінії, де завершується війна, залишилось два кроки.А потім ще одна рішуча заява від сміливого європейського лідера в костюмі, який чітко знає як треба воювати, щоб перемогти вже завтра.Україна чіпляється за ці заяви, в пошуках хоча б промінчика світла, в суцільній темряві несправедливого світу газонюхів і любітілєй рускоі культури.Культури, яка не несе нічого окрім мертвих дітей під завалами радянських панельних будинків. І винні тут точно не "довірливі" українці, які просто хочуть жити: грати в теніс, малювати і чухати кота. Так влаштована психіка - вона шукає позитив і тягнеться до популістичного словесного поносу. На жаль, плата за ці сподівання висока: демотивація і розчарування. Саме тому ми і закликаємо вас взяти за основу думку, що війна не завершиться від заяв і рішучих висерів у Хвіттері. Вона завершиться тоді, коли завершиться спроможність однієї зі сторін воювати. Звісно, це може завершитися і раніше, але готуючись до найгіршого, просто погане сприйматиметься легше, а добре — фантастично.Окремо про плєсєнь, яка дозволяла собі "гріти руки" під час війни на виживання. Масштаб їхнього мразотського жлобства буде видно в узагальненому порівнянні. З однієї сторони "великий" бізнесмен, з купою зв'язків, легальною можливістю з'їздити на футбол у Ліверпуль. За бажанням, він може собі нарішать пам'ятник за життя . З іншої сторони родина, у якій один з родичів загинув або дістав поранення через війну. У родини немає світла по 15 годин на день, вона рахує гроші перед походом в АТБ, а також мріє про авто 2010 року. Зла іронія полягає в тому, що родин із другого варіанту в Україні сотні тисяч і шерсть з першого варіанту, маючи в 100 разів "краще" життя, щей дозволяє собі красти. Потрібно мати фундаментальний розмір жлобства з безкінечно гнилою душею. Бажаємо їм у 2026 році втопитися під музику моря. Шановні котики, насправді хороших людей, які віддають за цю країну усе, набагато більше. Тримайтеся своїх і не сподівайтеся на швидкі результати. Буде важко, але світло врешті переможе. Залишайтеся вірним собі, допомагайте там, де можете допомогти й підтримуйте тих, хто цього потребує.Вічна слава Збройним Силам України, дякуємо захисникам і захисницям, які захищали Різдво, а тепер захищають Новий рік. Ви наше все! З прийдешнім Новим роком!

Пару слів про "тилові посади".Трохи задовбало вже читати всю цю дічь про "купив посаду в тилу", "тепле місце" і все таке.Я особисто знаю немало людей, що перевелись з таких посад в бойові підрозділи. Один служить у мене.До цього він служив у підрозділі, що займається розробкою однієї з систем, якою наша країна дуже пишається.Вчора запитав у нього: - Як тобі було?- Було херово. Ти якби працюєш в ІТ, але зарплата на мінімалках. Живеш в Києві за 20 тисяч. Навкруги всі живуть своє краще життя. А ти відчуваєш себе не просто лохом, а лохом в кубі. Навіть нікому не скажеш, що служиш, бо ти "тилова криса". І тут криється велика проблема насправді. Наша доктрина - це досягнення технологічної переваги. В якийсь момент ми її мали, потім втратили і продовжуємо втрачати. Противник скопіював майже всі наші вдалі рішення, багато чого покращив, крім наших він має і свої, які ми скопіювати не можемо.Але технологічна перевага - це перш за все люди, а потім правильні процеси. Потрібні топові спеціалісти. Де їх взяти? Йти на 20 тисяч, працювати 24/7, на тебе буде весь час орати дебіл-начальник, який взагалі не в темі, бонусом йде можливість опинитись в Скалі. Пропозиція топчик, я вважаю. Від кандидатів не буде відбою.І я особисто бачу як багато наших розробок вперлись в стелю, не розвиваються, зато проблем стає все більше. Бо вони досягли рівня, коли на ентузіазмі не виїхати, потрібні унікальні інженери, що їх взагалі пара десятків на країну. Потрібна свіжа кров, точковий підбір інженерів та управлінців на певні посади, як це відбувається в бізнесі. Позиція має визначатися навичками, а не тим була у людини військова кафедра 20 років назад чи ні (це ще одна проблема, від якої ми так і не позбавилися, хотя про неї кричать з 22 року).Скажу за себе. 4 роки тому я був топовий спеціаліст з розробки високонавантажених розподілених систем. Principal engineer в двох компаніях з Fortune 500 (США, потім Данія). Пройшов інтерв'ю в Фейсбук. Відмовився. СТО досить великої української ІТ компанії. Викладав в університеті курс з архітектури програмного забезпечення. Читав лекції на курсах для просунутих розробників. Додамо сюди 4 роки в армії на бойових посадах, бойовий досвід і розуміння як дійсно треба воювати технологіями )Чи став би я цінним придбанням для будь-якого MilTec проекту? Думаю, що так.Але я єбав, якщо чесно. Сидіти за 20 тисяч і слухатись якогось дурачка з військовою кафедрою? Дякую, не треба. Знаю ще тіпа, що наразі є можливо кращим спеціалістом по Харрісам і взагалі по зв'язку. До армії був у нього колись тім лідом, а він сіньор девом.Теж з першого дня, обороняв Бахмут, зловив на пікапі ПТРК, потім "тилова посада" розробника, через півроку плюнув і пішов до нас нач зв'язку одного з загонів. Причини дивись вище.Питання на засипку. Як саме ми збираємося досягти технологічної переваги в таких умовах?Риторичне питання.І на фоні того що зараз на фронті не таке важливе.

Він був листоношею в Амстердамі,слухав аббу, сидів на трамі,дивився порно у вихідні.Друзі його, пияки-радикали,говорили: «Ми все провтикали,ми, можна сказати, по вуха в лайні.В країні стагнація і мудацтво,лібералізм і продажне лівацтво,і неясно, що нас трима на плаву.Євросоюзом керує сволота.Вони говорять — “Свобода, свобода”,а піди-но, купи нормальну траву.Але на Сході ще є країна,вона сьогодні, можливо, єдина,де сонце свободи не встигло зайти.Де вірять в людину — вільну, розкуту.Спробуй пробити канали збуту,давай наведемо культурні мости!Там втіха сходить на кожну хату.Церкви московського патріархатузнімають вроки і славлять джа.Мануфактура та інші крамитам контролюються профспілками,і співом ясніє колгоспна межа!Там п’ють абсент при застудній хворобі.Там демони у жіночій подобі,сховавши в горлі темну пітьму,сповнять усяку твою забаганку.Давай, чувак — привези афганку!» —повторювали вони йому.І він ступив на цю дивну трасу.Авіалініями Донбасу,де на сніданок — лише бухло,мріючи про країну шалену,він вилетів за кордони шенгену,лишивши все, що в нього було.Ступивши на землю в місті Донецьку,з усіх іноземних знаючи грецьку,яку тут нібито знали всі,він втрапив до рук дивовижній парі —водій на форді й друг на кумарі.І сяяли зорі в усій красі.Водій сказав: «Все нормально, зьома,давай, почувайся у нас, як вдома,тут друзі навколо, бачиш і сам.Ти втрапив на землю обітовану.Їдьмо в Стаханов, там стільки плану,що вистачить на весь Амстердам!»Був простір вечірньою сутінню скутий.Стояла зима. Починався лютий.І місяць за ними гнався, як птах.Тривожно світилися терикони,на Україну ішли циклони,й душі тонули в глибоких снігах.На сорок п’ятому кілометрівони застигли в злій круговерті,і тьма огорнула їх мулом густим.Водій промовив: «Йохан, братішка,по ходу, виходить, усім нам кришка,молися своїм растаманським святим!»Замерзло пальне і стихала мова.Смерть надійшла із портів, з Азова,і демон смутку над ними літав.Випивши дезодорант, щоб зігрітись,він намагався комусь дозвонитись,але телефон йому відповідав:«На даний момент абонент недоступний».Життя — процес взагалі підступний,так ніби тонеш серед ріки.Смерть твоя — невелика втрата,просто змінюється оператор,й повільно зникають вхідні дзвінки.2009Жадан

Давайте рассмотрим русский принцип "казаться, а не быть" не на далеких Цусимах и Чернобылях, а на актуальности — вот, например, хрестоматийный пост от русского головой за 24 февраля 2022 года.Русский рисует и выдает виртуальный, придуманный им мир, причем искренне в него веря — это когнитивное искажение, основанное на глубоком подсознательном чувстве своей ущербности.Так как здоровый и грамотный человек такое просто не выдаст.Это не исключение из правил: подобными виртуальными мирами тогда жидко поносились все зетники, русские военкоры, ЛОМы и другие говорящие головы.Это же мы наблюдаем и на протяжении всей полномасштабной войны, например:• Завышенные, абсолютно неадекватные реальности потерь ВСУ, которые озвучивает Генштаб ВС РФ — казаться.• То, что РФ воюет не с одной только маленькой Украиной, а якобы аж с целым НАТО и США — казаться.• То, что украинцы сами чего-то не могут и им это запускают западники — казаться.• Заявлять, что русское оружие всегда попадает точно в цель и все задачи решены, даже когда это комично выглядит, — казаться.• То, что русское (сиречь советское) оружие хорошее, мощное, не имеющее аналогов, прорывное — словами Путина — нарушающее законы физики и т. д. — казаться. (ремарка для апологетов "едет — стреляет": пушка времен Наполеона тоже стреляет, и вы точно не хотели бы оказаться на месте прилета ее ядра; это не умаляет факта, что это пушка времен Наполеона.)• Искренне верить, что российское государство не воюет во всю мощь, и на самом деле якобы есть ракеты, возможности и авиация — и просто надо вот уххх и начать наконец — казаться.• Что не бьют по каким-то целям в Украине или не ликвидируют лидеров потому что "договорняк", а не потому что оружие неточно и нет компетентности это сделать — казаться.Список можно продолжать долго — примечательно, что даже наиболее дружащие с реальностью зетники, довольно грамотно понимая ситуацию (что Россия организована и управляется как говно, что вопиющая некомпетентность и что война — путь в катастрофу), спотыкаются и все-таки находят себе лазейку: мол, надо вот только организоваться и начать воевать лучше.Не получится воевать лучше, если все ваши жизненные постулаты построены на очковтерятельстве и тотальном неверии ни во что.Собственно, отсюда и очковтерятельство — чтобы начальство отъебалось.Отсюда же и закидывание храбрых украинцев мясом — чернью, быдлом, босяками, причем просто купленных (по факту на лоха) за астрономические суммы. История мало знает примеров настолько примитивного и тупого способа ведения войны.@yigal_levin

Це була знакова ініціатива волонтерів міжнародної спільноти InformNapalm, яка випередила свій час на багато років. І тільки після 2022 року багато хто зрозумів, що ця ініціатива була глибокою аналітичною роботою, на яку потрібно було комплексно реагувати спецслужбам, щоб заздалегідь підготувати серію ліквідацій російських пілотів ще до зими 2022. А в ідеальному випадку - одразу як тільки розвідка отримала попередження про наміри РФ до масштабної ескалації із застосуванням авіації. Дані були на поверхні, не було політичної волі. На жаль. Сподіваємось, що інші країни, яким загрожує авіація РФ, зроблять правильні висновки і будуть діяти превентивно проти російських пілотів, які ще не злетіли бомбити європейські міста, а поки чекають наказів у своїх ППД - відвідують бари і ресторани, гуляють парками чи їздять на автівках... російські літаки потрібно збивати не тільки в небі, а і знищувати тих, хто ними керує і часто буває "на землі". Вважайте це прямим натяком для спецслужб країн, яким безпосередньо загрожує російське вторгнення в найближчі роки, навіть якщо вони сподіваються на парасольку НАТО.

Наша постійна рубрика #ГВБ8Л (ред. - ГдєВиБилі8Лєт) для читачів, які почали читати InformNapalm після 2022 року. Сьогодні ми покажемо дописи, які публікували цього дня 10, 9, 8... років тому:1. Перші факти використання російських ЗРК "ТОР" на Донбасі (06.10.2015) (так, так, 10 років тому потрібно було доводити, що росіяни ведуть війну проти України)2. Факт-чекінг: російська авіація завдала авіаудари не по ІДІЛ, а саме по опозиції, що виступає проти Башара Асада (06.10.2015) (так, ми також збирали матеріали і фіксували воєнні злочини російських пілотів в Сирії, викриваючи їх особисті дані, хоча 10 років тому в Україні на це мало хто звертав увагу, бо було "не на часі")3. Нагадували про злам SurkovLeaks і дамп з матеріалами з канцелярії Суркова, помічника президента РФ, який планував наступного дня зустріч зі спецпредставником Держдепу США Куртом Волкером. 4. РФ грубо порушує умови перемир’я: в 2 км від лінії зіткнення зафіксовані міномети (06.10.2020) (так, ще 5 років тому були часи, коли було так зване "перемир'я", і тоді навіть фіксація мінометів біля лінії зіткнення вважалась порушенням, РФ постійно порушувала це "перемир'я")5. Вантаж 200: контрактника 15-ї ОМСБр ЗС РФ ліквідовано в Донецькій області. Ідентифікація. Фото 18+ (06.10.2016) (так, російські колони вже тоді розмотували, а в РФ йшли "похоронки", хоча масштаб був зовсім інакший, ніж зараз)6. Чорна бухгалтерія: куди списують гроші в Сирії. (06.10.2016) 7. Супутник НАТО Sentinel-2 зафіксував Ту-154М Міноборони РФ в Малі (з пересадкою в Лівії). Цим бортом РФ завезла чергову партію найманців ПВК "Вагнера". (06.10.2021)Інколи в ретроспективі певних подій та досліджень можна побачити і відображення актуальних тем сьогодення. Сподіваємось, що вам було цікаво побачити теми, які ми досліджували в попередні роки саме цього дня.