Відбувся благодійний фестиваль-ярмарок «Розквітне весна — розквітне Україна!» на підтримку Збройних сил України. Комунальний заклад «Центр розвитку культур та дозвілля» організував благодійний захід, де взяли участь філії сіл Пеньківки, Супрунова, Мізяківських Хуторів, Переорок, Лаврівки та Сосонки. Артисти та художні колективи Стрижавської громади продемонстрували неабияку майстерність у виконанні вокальних та хореографічних номерів, декламували вірші та вразили світловим шоу учасники команди «Sweet fire».На ярмарку було чимало домашньої випічки, фруктів, вареників, страв нематеріальної культурної спадщини, а також різноманітних виробів ручної роботи.Разом із колегами долучилися до ініціативи та підтримали власним внеском наших захисників та захисниць.Щиро дякую жителям громади, працівникам культури та освіти за вашу відданість і невтомну працю на підтримку ЗСУ. Ваша ініціатива не лише допомагає нашим захисникам, а й зміцнює національний дух, єднає громаду та надихає на добрі справи. Кожен внесок у спільну справу наближає нас до перемоги. ‼️Під час ярмарки було зібрано 28 938 грн. Ці кошти будуть передані нашим захисникам.Разом ми сильні та непереможні! 🇺🇦 Слава Україні!
🕯️З великим сумом повідомляємо, що наша громада втратила ще одного Героя! Загинув наш земляк із Супрунова — Олександр Матвеєв. У понеділок, 24 лютого, приходьте віддати шану живим коридором та провести в останню путь нашого земляка. О 10:30 на усіх чекатиме автобус у центрі села Супрунів. Об 11:30 ієрей Анатолій відслужить заупокійну літургію за Героєм у прощальній залі «Реквієм» (вул. Батозька, 12, м. Вінниця). О 13:00 шикуємося від початку села Супрунів до храму Покрови Пресвятої Богородиці зустріти живим коридором нашого захисника. Після чого відбудеться мітинг-прощання.▪️Олександр Матвеєв народився 17 жовтня 1978 року в місті Гнівані. Навчався на тракториста й у цивільному житті працював за обраною професією. Був працьовитим, чуйним і завжди готовим прийти на допомогу.У грудні 2024-го Олександра мобілізували до лав Збройних сил України. Був солдатом, гранатометником 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини А1126. ▪️Загинув 19 лютого 2025 року, мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу та незалежність поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області.▪️На бійця чекали сестра Альона, племінниці Інна та Софія. Олександр був надзвичайно доброю та позитивною людиною, обожнював риболовлю, відпочинок на природі та дуже любив куховарити. Саме таким його пам'ятатимуть рідні.Щиро співчуваємо рідним і розділяємо біль їхньої втрати. Світла й вічна пам’ять Герою!
🏆Дві золотих та бронзову нагороди здобули футболісти Стрижавської громади на Чемпіонаті Вінницької області з футзалу серед юнаків 2013-2015 років народження.Команда ДЮСШ «Десна» 2013 р.н. виборола золото, не програвши жодної гри у фіналі. Наші футболісти ввійшли до півфіналу з рахунком 6:0 проти немирівської команди. Потім обіграли команду з Могилів-Подільського з рахунком 6:1 та, прорвавшись до фіналу, перемогли вінницького суперника «Темп» з рахунком 4:0. І таким чином завоювали золоті медалі.🥇 Кращим гравцем Чемпіонату серед юнаків 2013 р.н. став Вадим Вітковський.Спортсмени Стрижавської громади продовжували перемагати суперників. Команда 2014 р.н. показала чудові результати, здобувши перше місце. Вони зіграли внічию з ДЮСШ «Бершадь» та вінницькою командою «Нива». Далі обіграли ДЮСШ «Хмільник» з рахунком 4:2, прорвавшись до фіналу. Згодом юні футболісти зустрілися в запеклій грі з ДЮСШ «Шаргород», яку обіграли з рахунком 5:1. У серії пенальті також не поступилися: з рахунком 3:2 здобули перемогу та золоті медалі Чемпіонату.🥇Кращими гравцями Чемпіонату серед юнаків 2014 р.н. стали Назар Ляшко, Микола Бабій і Тимофій Бобошко.👏🏻Бронзові медалі здобули футболісти 2015 р.н. Вони ввійшли до півфіналу, обігравши команди ДЮСШ «Могилів-Подільський» з рахунком 1:0 та ДЮСШ «Крижопіль» — 4:0. У півфіналі вони змагалися з командою ДЮСШ «Калинівка» й програла з рахунком 1:2. Таким чином, наша команда здобула третє місце, зігравши внічию з ДЮСШ «Ладижин» та у серії пенальті перемогли з рахунком 3:2. 🤝Вітаю спортсменів з перемогами і високими досягненнями. Дякую нашим тренерам Андрію Кулачку та Володимиру Яремку за професійну підготовку юних футболістів та батькам-вболівальникам за виховання цілеспрямованих дітей. 🏆⚽️ Ця перемога — результат наполегливої праці та справжнього командного духу.
💔 До нашої громади надійшла трагічна звістка. На фронті загинув наш земляк — Герой із Сосонки Олександр Бура. ▪️У четвер, 20 лютого, о 09:30 прошу вшанувати пам’ять Олександра, створивши живий коридор, і провести його в останню путь. Шикуємося в Сосонці від початку села по вул. Андрія Трофимчука. Далі вулицями Миру, Садова, Вишнева і до будинку, де проживав загиблий (дачний масив «Десенка-Хімік», буд. 66). О 10:00 протоієрей Василь відслужить заупокійну літургію в храмі Архістратига Михаїла (вул. Прибережна). Там і відбудеться церемонія прощання.▪️Олександр Бура народився 28 травня 1973 року у селі Дворище, що на Житомирщині. Навчався там у школі, потім закінчив Житомирський агротехнічний фаховий коледж. Після навчання пішов служити до армії у м. Вінниця. Саме тут, познайомився зі своєю майбутньою дружиною Майєю.Сім'я Бурих переїхала до Стрижавської громади понад 15 років тому, придбали будиночок у селі Сосонка, там і будували своє сімейне гніздечко. Все своє життя Олександр працював друкарем флексографічного друку на підприємстві «Полімер» та ФОП «Палажченко». Колеги по роботі завжди цінували та поважали його, адже він був висококваліфікованим працівником, доброю та щирою людиною. ▪️20 червня 2024 року був призваний на військову службу до лав ЗСУ. Майже пів року Олександр воював у гарячих точках на Харківському напрямку. Був стрільцем-зенітником 3-го ракетного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини А4962.⚫️ Олександр Бура загинув 11 лютого 2025 року від мінометного обстрілу під час виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Охримівка Чугуївського району Харківської області.Наш земляк, захищаючи Україну, віддав найцінніше – своє життя. Рідні пригадують, він завжди казав, що піде на захист своєї держави та домівки. Разом із дружиною планували майбутнє. Обговорювали, як добудують свій будинок, який залишиться дітям. Олександр був дуже начитаним та інтелігентним чоловіком, безмежно любив життя і музику, яка давала йому натхнення і супроводжувала в усіх справах. Він так любив своїх рідних, кохав дружину, душі не чув у дітях. Він пишався донечкою, котра закінчила школу з золотою медаллю та навчається у Вінницькому державному педагогічному університеті на факультеті іноземних мов.▪️ На Героя вдома чекали: дружина Майя, син Андрій, донечка Марина та рідний брат Сергій. Розділяємо біль втрати усією громадою. Щиро співчуваємо родині і близьким. Світла й вічна пам'ять Герою!
🛞 Автомобіль — захисникові з Пеньківки Олександру Рудому. Нещодавно завіз особисто на Курський напрямок «Хюндай Санта Фе» в зону бойових дій, де воює наш земляк. Автомобілі на фронті мають критичне значення. Вони вкрай необхідні для виконання бойових завдань та забезпечення життєдіяльності військових.Олександр воює з побратимами в 21-й окремій механізованій бригаді на Курському напрямку. Він стоїть на захисті країни уже два роки. Спочатку воював у Донецьку на Лиманському напрямку. Основне завдання нині у хлопців — це прикриття артилерії.Попередньо Олександр разом із побратимом Моджахедом відкрили збір на автомобіль. Їм вдалося зібрати 48 тис. грн. Цієї суми було недостатньо, тож дружина захисника Олена Руда звернулася до мене за допомогою.Перед виїздом на Курський напрямок разом із підприємцями, освітянами та старостою Пеньківського старостинського округу Іриною Лісовою зустрілися з дружиною Олександра Оленою та рідною сестрою Світланою Гульчак. Пані Світлана нещодавно втратила чоловіка на фронті: Віктора Гульчака зі Стрижавки. Дякуємо їй за мужнього воїна, який віддав за державу найдорожче — життя. Наші жительки громади є активними й завжди підтримують захисників.Також вдалося зібрати кошти на підтримку ЗСУ під час:✅ коляди вчителями Пеньківського ліцею — 22 000 грн;✅ проведення майстер-класів та продажу виробів, організованих керівником зразкової студії декоративно-прикладного мистецтва «Гостина» КЗ «Центр розвитку культури та дозвілля» Валентиною Московкіною — 2 000 грн. ✅ Наші голови фермерських господарств долучилися також до збору коштів.Дякую за допомогу Олегу Кузьменку, Юрію Дуднику та Василю Кобернику. Щира вдячність Благодійному фонду «Подільська громада». Я особисто теж зробив свій фінансовий внесок до придбання автомобіля для фронту, розуміючи його важливість для військових потреб.Дякуємо Олександру і його побратимам за щоденну боротьбу та захист кожного з нас, хто в тилу. Нехай автівка допомагає нищити ворога і наближати нашу ПЕРЕМОГУ. 🇺🇦 Слава Україні!
Нашу громаду знову сколихнула втрата. Приходьте попрощатися з Героєм Андрієм Пальчинським із Переорок.Завтра, 29 січня, о 12:00 у Переорках вшануймо земляка живим коридором памʼяті та вдячності. Шикуємося від початку села — до церкви, де відбудеться заупокійна літургія у храмі Казанської ікони Божої Матері. Після цього просимо доєднатися до церемонії прощання з Героєм. ▪️ Андрій народився 13 грудня 1984 року в селищі Стрижавці. Виріс та навчався у Переорках. Згодом закінчив Кам'янець-Подільський технікум за спеціалізацією “Економіст”. Саме там зустрів майбутню дружину Альону, з якою створили сім'ю та переїхали жити у Рівненську область. Разом виховували двох донечок Лілію та Софію. У цивільному житті Андрій був цілеспрямованим, завжди наполегливо крокував до своєї цілі. Працював менеджером з продажу, ремонтував та налаштовував комп'ютерну техніку, встановлював програмне забезпечення, також певний час працював будівельником. Був працелюбним, кажуть рідні і близькі, із «золотими руками».▪️З дитинства мріяв стати військовим. Хотів вступити до Харківської військової академії. У 18-річному віці, проходячи ВЛК для визначення придатності, для служби не підійшов за станом здоров'я. Андрій не здавався і пішов на операцію для корекції патології. Після хірургічного втручання були ускладнення, що призвели до трепанації черепу. Він пройшов важкий шлях реабілітації, долаючи проблеми зі здоров'ям.▪️2017 року Андрій підписав контракт на військову службу в ЗСУ. Служив в селі Старичі Яворівського району Львівської області. Був старшиною роти, інструктором в навчальному центрі. Мав позивний «Дайвер».З 2019 року служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні ім. полковника Є. Коновальця. Саме тут служив його старший брат Володимир, який замінив Андрію в житті батька.«Коли у мене закінчився контракт, того ж дня прийшов Андрій у мою роту. І до мене каже командир: «Ну, що, Пальчинський, ти їдеш, а брат буде на твоєму місці», — згадує зі сльозами на очах брат загиблого Володимир.Потім служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Під час військової служби перебував на бойових завданнях у Авдіївці, Пісках, Карлівці.▪️Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій одразу пішов до Рівненської ТрО. Там сформували батальйон і відправили з хлопцями у Бахмут, де він і отримав дуже багато контузій, які й стали причиною смерті. 27 січня 2025 року серце нашого Героя зупинилося назавжди.В Андрія залишились дружина Альона, донечки Лілія та Софія й троє старших братів, на яких він рівнявся та брав приклад: Леонід, Володимир, Олександр.Щиро співчуваємо рідним та близьким захисника. Розділяємо біль втрати усією громадою. Світла й вічна пам'ять Герою!
🚌 Стрижавська територіальна громада отримала три шкільні автобуси.Два із них придбали за кошти державної субвенції та за співфінансування громади. Вони використовуватимуться для організації безпечного підвезення учнів Мізяківсько-Хутірського та Сосонського ліцеїв. Ще один автобус надала Міжнародна шведська компанія громадського транспорту «Keolis» для потреб учнів українських шкіл. Він забезпечуватиме підвезення учнів до Стрижавського ліцею №2, а це понад сто дітей.🔑 Ключі від автобусів вручила перша заступниця Начальника Вінницької ОВА Наталя Заболотна. Ці автобуси оснащені спеціальними підйомниками для дітей з особливими освітніми потребами, а також пасками безпеки та кнопкою виклику водія, що відповідає сучасним вимогам перевезення пасажирів.Ми сьогодні прикладаємо зусиль, аби максимально вирішувати питання, які стосуються наших дітей. В автобусах була велика необхідність: щодня до закладів освіти підвозяться 72 учні у Мізяківських Хуторах та понад пів сотні учнів у Сосонці.🤝 Дякую Уряду України, Вінницькій обласній військовій адміністрації, Міжнародній шведській компанії громадського транспорту «Keolis» та усім, хто долучився до придбання автобусів, адже половину коштів виділили з бюджету громади.https://youtu.be/9RfOLiqfAZA?si=dhcpZY7eKehPlhal
«Коли я зрозумів, що ми в котлі і потрібно скласти зброю, я не можу передати це відчуття тоді. Повністю мурашки по шкірі, в роті пересохло… адреналін зашкалював… і в цей момент, коли на тебе дивиться біля 70-ти, а може й більше, стволів, в тебе все життя пролітає перед очима», — пригадує Богдан Ткачук, житель села Бруслинівки, звільнений з полону.Богдан з побратимами потрапив у котел на Херсонщині. Єдиний вихід вижити — здатися у полон. Він та 153 його побратими опинилися в колонії у Валуйках, потім перевели їх в Олексіївку. Там хлопці пережили нелюдські випробування. Богдан пригадує, як їх змушували вчити гімн країни ворога, їхні патріотичні пісні.З полону повернувся наш 23-річний земляк 17 липня 2024 року у результаті чергового обміну військовополоненими.Пишаюся та дякую нашому земляку Богдану Ткачуку за мужність, витримку, відданість та безмежний героїзм. Ми щиро радіємо за всіх визволених захисників-героїв, які нарешті на рідній українській землі. Усвідомлюємо ціну свободи та дякуємо всім воїнам за захист та боротьбу за незалежність України.Ми невпинно підтримуємо наших захисників та надаємо необхідний супровід як для військових, так і для родин.https://youtu.be/5BHNx5QompI
▪️ Наша громада в жалобі. Загинув Герой із Сосонки — Вячеслав Задорожний.Приходьте вшанувати живим коридором та провести в останню путь нашого земляка. 🔊 У суботу, 11 січня, о 10:00 шикуємося у Сосонці від початку села по вул. Андрія Трофимчука, далі — до будинку, в якому виріс Герой, що по вул. Сташка, 11.Об 11:00 пройде заупокійна літургія в храмі Архістратига Михаїла (вул. Прибережна). Там і відбудеться церемонія прощання.🙏🏻 Вячеслав Задорожний народився 20 грудня 1991 року у селі Сосонці. Навчався у місцевій школі, потім закінчив Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. До війни активно займався волонтерством.У травні 2024 року був призваний до лав ЗСУ. Там йому дали позивний «Квітка», адже Вячеслав любив дарувати квіти матері та дружині.Служив у батальйоні «Вовки Да Вінчі» 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Був учасником бойових дій, старшим солдатом, стрільцем-снайпером механізованого відділення, механізованого взводу механізованої роти в/ч А4921. Воював на Покровському напрямку Донецької області.▪️ Вячеслав загинув 5 січня 2025 року внаслідок штурмових дій противника, мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну.▪️ Вячеслав назавжди залишиться в серцях рідних та близьких працьовитим, відданим своїй родині та країні, людиною, яка завжди усім допомагала.На Героя вдома чекали дружина Тетяна, троє синів — Ростислав, Ярослав, Іван та донечка Діана, мама Наталя Дмитрівна, двоє братів та двоє сестер.Розділяємо біль втрати усією громадою. Світла й вічна пам'ять Герою!
У Медвідці – День села та престольне свято храму великомучениці Параскеви-П’ятниці.🔶Затишний куточок нашої громади, Медвідка, налічує своїм існуванням майже три з половиною століття. Село відоме старовинною дерев’яною церквою, яку колись збудували на пожертви самих селян. Колись при храмі працювала парафіяльна школа. Медвідка – це також мальовничі краєвиди, річка та ліс, місця для піших прогулянок і активного відпочинку.День села жителі Медвідки вирішили відзначити, зробивши свій внесок у наближення нашої перемоги. Тож працівники філії КЗ «Центр розвитку культури та дозвілля» та початкової школи, а також активні громадяни організували благодійний ярмарок на підтримку Збройних сил України. Своїми виступами підіймали настрій творчі колективи.🍲🥞На ярмарку були представленні вироби ручної роботи з соломи — обереги та дідухи. Традиційна страва бігус, яку приготували з додаванням різних видів м’яса, запашна юшка та інші смаколики. Разом зі старостою Лаврівського старостинського округу Яною Пушечніковою привітали жителів із святом та подякували за допомогу нашим воїнам. На ярмарку зібрали 15 285 грн!Щиро бажаю медвідчанам здоров’я, злагоди у родинах, сили духу і віри у перемогу України!
TGLIST.COM.UA
