💐 Бруслинівка відзначає храмове свято та День села — особливу подію, що об’єднує покоління, пам’ять і любов до рідного краю.📜Історія цього мальовничого краю бере початок із родини Яцкових — Івана та Лавріна, вони були власниками місцевих земель. Саме тому давня назва поселення звучала як Яцківці.Ще 1777 року тут звели дерев’яний храм, біля якого діяла церковно-парафіяльна школа. Нелегкі випробування випали на долю Яцківців у роки Другої світової війни. Село було повністю знищене разом із храмом під час ворожої окупації. Та попри втрати й руїни люди змогли відродити малу батьківщину.У 1946 році село отримало нову назву — Бруслинівка. І сьогодні воно живе завдяки щирим, працьовитим і небайдужим людям, які бережуть традиції, пам’ятають історію та розбудовують майбутнє.Сьогодні особлива вдячність — нашим землякам-захисникам із Бруслинівки, які боронять Україну, її свободу й майбутнє. Саме завдяки їхній мужності та силі ми маємо можливість жити, працювати та відзначати такі важливі для громади дні. Низький уклін кожному воїну та світла пам’ять тим, хто віддав за Україну найдорожче — своє життя.🙏🏻Щиро бажаємо жителям Бруслинівки миру, достатку, добрих новин і тепла в кожній родині. Нехай у серцях завжди живе любов до рідної землі, шана до минулого та віра у майбутнє нашої громади.
Передали автомобіль захисникові Андрію Валю із Сосонки🚙Разом із депутатами, підприємцями та старостами зустрілися з Андрієм та його дружиною Юлією. Поспілкувалися та передали позашляховик «Хюндай Санта Фе», придбаний для потреб підрозділу, у якому служить військовий.Під час виконання бойового завдання Андрій разом із побратимами потрапили під масований обстріл ворожих FPV-дронів. Унаслідок атаки дві автівки було повністю знищено.До мене звернулася дружина нашого захисника — пані Юлія — з проханням підтримати збір на придбання автомобіля для підрозділу, у якому служить її чоловік. Завдяки небайдужим жителям та жителькам громади вдалося зібрати понад 60 тисяч гривень.Сьогодні підрозділ Андрія продовжує виконувати бойові завдання на одній із найгарячіших ділянок фронту в Донецькій області.Андрій Валь — один із тих, хто став на захист України ще з 2014 року, боронячи державу в зоні проведення АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення він без вагань знову став до строю піхотинцем.❗️Завдяки спільним зусиллям небайдужих жителів громади, підприємців та благодійників вдалося успішно закрити збір і передати автомобіль для потреб військового підрозділу.Вагомий внесок у придбання авто зробили наші депутати та підприємці Валерій Беспалько, Олег Коливайло та Юрій Бабій. Також долучилися підприємці Володимир Романенко, Віктор Демченко та депутатка селищної ради Тетяна Веприцька.🤝Щиро дякуємо всім, хто долучився до збору та підтримав наших військових.🇺🇦Разом — сильні!
✍️Відбулося засідання 119-ї чергової сесії Стрижавської селищної ради 8 скликання.Одним із ключових питань стало вшанування пам’яті наших захисників і захисниць. Депутати підтримали рішення щодо надання дозволів на виготовлення проєктно-кошторисної документації для благоустрою територій зі встановленням пам’ятних знаків «Захисникам України». 📍Плануємо їх встановлювати у Переорках, Пеньківці, Мізяківських Хуторах, Бруслинівці, Медвідці, Сосонці, Підлісному, Супрунові та Дорожньому.Це важливий крок для збереження пам’яті про наших земляків, котрі віддали життя за Україну, та вшанування подвигу кожного, хто боронить державу. В інших населених пунктах громади такі рішення планується винести на розгляд найближчих сесій після остаточного визначення місць розташування пам’ятних знаків.Також депутати затвердили звіти старост Сосонського, Лаврівського, Пеньківського та Мізяківсько-Хутірського старостинських округів, підбили підсумки виконання програм у різних сферах за 2025 рік.Серед ухвалених питань — звіт про виконання бюджету Стрижавської селищної територіальної громади за І квартал 2026 року. Також депутати підтримали зміни до бюджету громади на цей рік.🤝Дякую депутатському корпусу за конструктивну роботу та спільні рішення в інтересах громади.
Памʼятаємо разом 🇺🇦8 травня, у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, жителі нашої громади обʼєдналися у спільній молитві біля меморіалів і братських могил. Ми зібралися, щоб покласти квіти, віддати шану та схилити голови у хвилині мовчання за тими, хто поліг у війні за мирне небо.Разом із працівниками та членами виконавчого комітету селищної ради, старостами, депутатами, освітянами, учнями, працівниками культури та жителями громади вшанували памʼять загиблих у роки Другої світової війни 1939–1945 років:📍у селищі Стрижавці, 📍у селах Лаврівці, Пеньківці, Дорожньому, Медвідці, Переорках, Сосонці та Мізяківських Хуторах. Особливе місце нашої памʼяті — монумент на місці поховання 14-ти тисяч військовополонених, закатованих фашистами у 1941–1943 роках поблизу гітлерівської ставки «Вервольф» у Стрижавці. Ці трагічні сторінки історії нагадують кожному і кожній про ціну людського життя та свободи.Сьогодні українці неабияк усвідомлюють справжню ціну миру. Пам’ятаючи минуле, ми продовжуємо боротьбу за право жити у вільній, незалежній та суверенній державі.Наш обов’язок — берегти історичну правду, плекати єдність та нести вдячність тим, хто боронив і боронить рідну землю. Подвиг героїв минулого та мужність сучасних захисників і захисниць мають памʼятати усі теперішні і майбутні покоління українців.🕊Вічна пам’ять усім, хто загинув у роки Другої світової війни та кожному і кожній, хто віддав життя у боротьбі за Україну.
Важка втрата у Стрижавській громаді. Загинув наш земляк, військовослужбовець Збройних Сил України Олексій Супрунець.❗Прощання з Олексієм відбудеться у середу, 6 травня:▪️ 09:30 — живий коридор: шикуємося від початку села Лаврівки та рухаємося вулицею Незалежності, далі — вулицею Молодіжною до будинку загиблого.▪️ 10:00 — церемонія прощання відбудеться на місцевому кладовищі.Олексій Супрунець народився 27 червня 1997 року в селі Цівківці Хмельницької області. Там пройшли його дитинство і юність. Закінчив місцеву школу, де його пам’ятають як старанного, відповідального учня та надійного товариша.Прагнучи розвитку і знань, Олексій продовжив навчання у Вінницькому національному технічному університеті, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Комп’ютеризовані оптико-інформаційні системи». У мирному житті працював на науково-виробничому підприємстві «ВТН», а також на вінницькій фабриці з виготовлення тактичного взуття для військовослужбовців «Стимул». Олексій був людиною з великим серцем — щирим, життєрадісним, завжди готовим підтримати й допомогти. Щиро любив життя, свою родину, дітей, цінував прості радощі — спілкування з близькими, відпочинок на природі, риболовлю. Для багатьох Олексій залишиться прикладом людяності, доброти і внутрішньої сили.1 серпня 2024 року Олексій став на захист Батьківщини. Пройшов військову підготовку у Дніпрі, після чого виконував бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках. Служив кулеметником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А1619.💔6 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України поблизу населеного пункту Пушкіне Покровського району Донецької області, Олексій загинув унаслідок штурмових дій противника.Понад рік рідні жили між надією і болем, адже Олексій Супрунець вважався зниклим безвісти. Цьогоріч у травні за результатами ДНК-експертизи офіційно підтвердили загибель нашого земляка.Вдома у нього залишилися дружина Інна, сини Ілля та Максим, мати Тетяна Іванівна та батько Андрій Якович.Від імені всієї громади висловлюю щирі співчуття рідним і близьким Олексія. Ми розділяємо ваше горе і схиляємо голови у скорботі разом із вами.🕯️Світла пам’ять про Олексія Супрунця назавжди житиме у наших серцях як про мужнього захисника, вірного сина України та гідну людину.Вічна та світла пам’ять Герою. Слава Україні🇺🇦
💐90 років життєвої мудрості: у Сосонці відзначили ювілей Марії Демченко!Є люди, чиї долі вплітаються в історію цілого села. Вони не шукають слави, але саме завдяки їхній тихій присутності та праці живе громада. Такою людиною є Марія Демченко — жінка, чий життєвий шлях став прикладом працьовитості, витримки і щирої любові до людей.Із начальницею відділу соціального захисту та соціального забезпечення населення Ольгою Тютюнник та старостою старостинського округу Миколою Демченком привітали ювілярку. Вручили Марії Петрівні почесну грамоту за багаторічну самовіддану працю, вагомий особистий внесок у розвиток громади та активну життєву позицію.🔸Марія Демченко народилася 30 квітня 1936 року в Сосонці в селянській родині. З дитинства була привчена до праці, що й визначило її життєвий шлях. Після закінчення десятирічної школи вступила до технікуму, де здобула фах агрономки-плодоовочівниці.Свою трудову діяльність Марія Петрівна розпочала в колгоспі. Працювала в городній бригаді, вирощувала овочі і ягоди, підбирала сорти культур. У господарстві вирощували значні площі — зокрема, полуницю та помідори. За свою працьовитість і відповідальність швидко здобула повагу серед колег.Згодом Марію Петрівну обрали секретаркою сільської ради. На цій посаді вона проявила ініціативу та небайдужість. Одним із найважливіших її досягнень стало сприяння будівництву лікарні в Сосонці. Вона особисто вела перемовини з районним керівництвом, переконувала у необхідності медичного закладу. Зрештою громада отримала стаціонар, де пацієнти мали фахову медичну допомогу. Тут працювали лікарі, фельдшери та акушерка, що поліпшило життя людей не лише села, а й навколишніх населених пунктів.Життя, як розповіла ювілярка, не було легким. У 34 роки вона втратила чоловіка і сама виховувала двох дітей: маленького Юрія і дев’ятирічну Людмилу. Попри обставини, вона продовжила працювати і виховувати дітей, вкладаючи в них усю свою любов і турботу.Пізніше Марія Петрівна працювала у звірогосподарстві протягом 26-ти років. Пропрацювала агрономкою до виходу на пенсію.Односельці знають пані Марію як людину, яка завжди підкаже правильне рішення, підтримає і допоможе. 👵Сьогодні Марія Петрівна — щаслива бабуся і прабабуся: має трьох онуків і трьох правнуків. Її життя — це історія цілого покоління людей, яке будували свій шлях, працювали для інших і залишали після себе добрий слід.Бажаємо міцного здоров’я, довгих років життя, щирих усмішок і душевного затишку Марії Петрівні! Нехай у вашій оселі завжди панують злагода і добробут.
З великим сумом повідомляємо про втрату. Загинув наш захисник зі Стрижавки Олександр Карпович.▪️ У п’ятницю, 1 травня, о 9:00 відбудеться чин відспівування у храмі Покрови Пресвятої Богородиці (Коло-Михайлівка).▪️ О 10:00 приходьте вшанувати Олександра живим коридором і провести в останню путь. ❗️Шикуємося від початку центрального мосту у Стрижавці до селищної ради. Там, на центральній площі, відбудеться церемонія прощання. Поховають воїна на кладовищі Коло-Михайлівка (вул. І. Піддубного).Олександр народився 24 січня 1975 року у місті Вінниці. Навчався у Вінницькій загальноосвітній школі №35. Потім здобув освіту у Вінницькому кооперативному технікумі за спеціальністю «Товарознавство і комерційна діяльність». Проходив навчання в Українському навчальному науково-прикладному інституті управління «Укрінвестконверсія». 1997-го року проходив військову службу за контрактом.Упродовж життя працював у різних сферах: у службах цивільного захисту, водієм, експедитором, а також охоронцем. Був відповідальним працівником, який сумлінно ставився до будь-якої справи.У травні 2025 року був призваний на військову службу. Захищав Україну на Чернігівському напрямку. Був старшим сержантом, техніком відділення з підготовки бойового спорядження відділу інженерно-авіаційного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів 11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч 2382).💔24 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гірськ Корюківського району Чернігівської області Олександр Карпович загинув.Понад 20 років Олександр разом із дружиною Світланою жили у Стрижавці. Разом виховували сина Дмитра. Для родини Олександр був люблячим чоловіком, турботливим батьком і надійною опорою. Вдома на нього чекали дружина, 13-річний син та мати Ганна Дмитрівна.Олександра знали як щирого, доброго та відповідального. Дуже любив автомобілі, свою роботу, а під час служби проявив себе як мужній воїн. Рідні, друзі та побратими згадують його як вірного товариша та відданого захисника України.Щирі співчуття рідним і близьким від усієї громади. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі разом із вами. Світла пам’ять про Олександра назавжди житиме в наших серцях.Вічна слава Герою🇺🇦
☢️До 40-х роковин Чорнобильської катастрофи зустрілися з ліквідаторами аварії на АЕС з нашої громади.Події 26 квітня 1986 року в Чорнобилі призвели до наймасштабніших техногенних трагедій в історії людства.Під час зустрічі згадали, як кожен із них розумів небезпеку та водночас не вагався. Вони йшли в осередок радіації, рятуючи життя та захищаючи світ від невидимого ворога.🤝Подякували ліквідаторам та вручили 60-м ліквідаторам пам’ятні медалі «За участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС «40 років героїчного подвигу» та грошові винагороди.Пам’ять про Чорнобиль — це не лише про минуле. Це про відповідальність, мужність і силу духу, які живуть у серцях українців і сьогодні. Наш обов’язок — пам’ятати кожного і кожну із ліквідаторів, підтримувати й дякувати за мужність, самопожертву і за приклад справжнього героїзму. 💚Ви стали щитом для світу. Ваш вчинок — більше, ніж героїзм.🕯️Вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання, віддаючи шану не лише жертвам Чорнобильської катастрофи, а й усім, хто віддав життя за свободу та незалежність України.
У Стрижавській громаді знову важка втрата.Пішов із життя наш земляк, захисник України — Віталій Івацко.▪️Завтра, 25 квітня, о 13:45 у Мізяківських Хуторах вшануймо земляка живим коридором. ❗️Шикуємося від будинку воїна по вул. Лисунській, далі — по вул. Яблуневій до кладовища, де відбудеться церемонія прощання.Віталій народився 18 липня 1973 року.Закінчив Мізяківсько-Хутірську середню школу. Згодом здобув спеціальність радіомеханіка.З 1991 до 1993 року проходив строкову військову службу. Після служби, до 1997-го року, працював пожежником МНС.2000-го року Віталій розпочав службу у Стрижавській виправній колонії №81 на посаді прапорщика.У 2017–2018 роках добровольцем пройшов гарячі точки у зоні антитерористичної операції на території Донецької області. Обіймав посаду оператора-лінійного наглядача (в/ч А1445).Віталій Івацко 2018-го року під час бойових дій отримав інвалідність.Попри стан здоров’я, з початком повномасштабного вторгнення, добровільно став на захист Батьківщини з перших днів війни.2023-го року на Донецькому напрямку отримав серйозні поранення та був звільнений з лав Збройних Сил України.23 квітня 2026 року, внаслідок отриманих під час АТО та повномасштабної війни травм, Віталій Івацко відійшов у вічність.Наш земляк був нагороджений чотирма медалями за захист України.У Віталія залишилися дружина Людмила та двоє дітей - Вадим та Ольга.Щирі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав Віталія. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі разом із вами.🕯️Вічна пам’ять!
🕊️Стрижавська громада передала тепло рідного дому захисникам і захисницям на передову✨Благодійна ініціатива «Пасочка для захисників» вкотре довела: коли ми об’єднуємо зусилля, ми — сила.Жителі громади — від найменших до найстарших — активно долучилися до збору великодніх гостинців. Тож вдалося зібрати не лише ароматні пасочки, а й велику кількість смаколиків та необхідних засобів гігієни.❤️ Особливо зворушливими стали вітальні листівки та малюнки від дітей Стрижавської громади. Ці маленькі послання зі щирими побажаннями покликані зігріти серця наших воїнів і воїнок.Окрім провізії на передову передали маскувальні сітки, дбайливо сплетені волонтерами Стрижавських ліцеїв №1 та №2 й жителями громади.Гостинці вже відправлені для 17-ти різних підрозділів на найгарячіші напрямки: 📍 Харківський; 📍 Запорізький; 📍 Покровський; 📍 Донецький; 📍 Дніпровський.Також частину допомоги передали до військових частин та у дві лікарні, де проходять реабілітацію поранені бійці.🙌 Дякуємо кожному і кожній, хто не залишився осторонь! Усі ці пакунки — символ нашої глибокої вдячності та нагадування захисникам і захисницям, що вдома на них чекають.Окрема подяка нашій невтомній волонтерці Валентині Луценко за оперативну доставку допомоги.Разом наближаємо нашу перемогу! 🤝🇺🇦
TGLIST.COM.UA
