Ну так і сталося — перша не тільки в поповненнях, але й в прочитаному в жовтні

"ШУКАЙ СТЕЖКУ З-ПІД ГОРИ" Анастасія Бідонько
ЩОС, 2026, 304 стор.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

📌 Це дуже просте міське фентезі на нашій міфології — ну оті всі відьми, сплячі на Лисій горі Змії, потерчата, русалки і (впевнена для багатьох це стане новиночкою) ярчуки. Останнє — це типу вервольфа, людина-цобак, що полює на дрібну сволоту, типу злиднів.

☠️ Головна героїня Роня (Вероніка), її брат Ярема та її подруга-відьма Дзвінка з певних причин опиняються в так званих просторах — потойбіччі, де вирішують пару-тройку квестових завдань.

👻 Ключове слово до всього мого враження — просте. Не знаю, чому я собі надумала, що це буде щось ближче глибиною та сенсами до "Лазаруса", але на ділі його можна давати вже в середній школі почитати чисто для розваги.

🧶 Легко пішли, легко все дізналися, легко вполювали все, що треба було, під чуйним керівництвом deus ex machina (в його ролі — ворожбит-самогонщік) . По дорозі ще й кілька разів використали імбові артефакти на кшталт живої води та знань і запасів 900-літнього мужичка, який всі ці роки зберігав світовий запас насіння якраз на випадок пробудження Змія.

🧶 Взагалі, я весь текст буквально уявляла собі гру, яку ти на самому початку поставив собі пройти на light-овій складності. Це прикольна розвага, яка чудово вбиває час.

❎ Особисто мені було замало саме якоїсь глобальності — ну от штоби што все це? — і логічності.

Ну, наприклад:
1️⃣ причепилися мерці: вперше за століття? раніше там ніхто не ходив, бомжи не ночували?
2️⃣ в простори так легко потрапити, що там прохідний двір якійсь? чому тоді вперше Роню туди тільки за допомогою домовика треба було пхать? А Богдана там як опинилася?
3️⃣ якщо простори підлаштовуються під тих, хто йде (а там був такий момент, я аж ностальгічно згадала "Хроніки Амбера" із їхньою системою пересування світами), то нашо оті всі запам'ятовування дороги?
4️⃣ Зміївна прокидається штоби што? І чому? І чому зараз? Це співпадіння?

І так копати можна далі і далі, але облишу це. Якщо ви хотіли саме чогось відпочінкового, де не треба ані особливо напружувати думатєльну мислю, ані хвилюватися за долю героїв — це може бути гарним варіантом.