Не популярне, аж страшно. Частина 1. Тренди створюють ілюзію цінності контенту. Звісно, для одних соціальні мережі створені, щоб дізнатись, як там виросли курчата у вас на дачі, як у Бекхема. А для інших це продукт, інструмент, спосіб заробляти гроші. Також торгувати ти можеш реальними послугами через соцмережі, а можеш продавати поради. Саме для продажу порад і створюються тренди, які нагадують нам про нібито цікаві й важливі речі, про які ми підзабули. І це не фейк. Просто це індустрія уваги. Наприклад, нещодавній тренд «Я маю вам зізнатися» направлений на те, щоб зманіпулювати вашою увагою і дати відчуття, що з вами поділилися інтимним секретом. Але це фігня. Неможливо ділитися справжніми секретами з мільйоном людей. Це інструмент привернути вашу увагу і тримати її достатньо довго, щоб відео почало сприйматися системою як цікаве та потрапило в рекомендації. Ваш час і ваша увага допомагають баластовому контенту ставати популярним. А людина, яка записує цей рілз, стає все більш самотньою. Вона не може по-справжньому поділитися тим, що її турбує. Не може, тому що вже обманула своїх підписників. І це вже інший жанр. Бути собою, а не бути трендом. Далі — дисципліна знімати блог. Вже стало нормою позиціонувати зйомки себе як роботу і щось, що має цінність на рівні із системним спортом. Це не так. Соціальні мережі не здатні замінити справжній людський контакт. Вони можуть створювати відчуття зв'язку, але не сам зв'язок. Фактично це розмови вдома з дзеркалом. Пам'ятаєте, як ми вдягалися в дитинстві в мамині речі й кривлялися перед дзеркалом у прихожій? Оце приблизно воно саме. Просто тепер за це можуть надіслати подарунок або рекламний контракт. Ще одна фігня — «розумний папуга». Раніше просто перепощували розумні фрази письменників, науковців і психологів. Але пішло далі. Тепер люди озвучують чужі думки як папуги у своїх відео. Звісно, інформація може бути важливою, цікавою і навіть філософською. Але контекст, який обирає блогер, часто суттєво змінює зміст оригіналу. Наприклад, тренд про токсичні стосунки змушує людей у всіх зв'язках підозрювати токсичність. Здається, що навколо самі нарциси, психопати й аб'юзери. Звісно, це херня. Частіше за все ми самі буваємо токсичними. Ми всі іноді завдаємо болю іншим людям. Але про це блогери говорять значно рідше. Тому ми завжди мушкетери, а всі інші — нарциси, психопати або просто «не наші люди». Найбільша проблема соцмереж навіть не в брехні. Найбільша проблема — у спрощенні. Світ капець складний. Люди складні. Стосунки складні. Наші мотиви складні. Але складність погано монетизується. Тому нам продають короткі відповіді на довгі питання. Пропонують універсальні пояснення там, де потрібні роки досвіду, роздумів і сумнівів. Вчать розпізнавати нарцисів за трьома ознаками, будувати щастя за п'ять кроків і рятувати стосунки за одну хвилину. І ми поступово звикаємо думати, що якщо пояснення не поміщається в рілз, то воно не варте уваги. Хоча найчастіше все навпаки. Найважливіші речі в житті не поміщаються в хвилинне відео. Любов. Втрата. Виховання дітей. Війна. Відповідальність. Прощення. Старіння. Свобода. Усе справді важливе зазвичай починається зі слів: «Це складніше, ніж здається». І ще одна цікава штука останніх років — ШІ, який пише контент для блогерів.