Частина 2. І тут у мене взагалі виникає екзистенційне питання.Люди підписуються на людину, щоб почути її думки, її інтонацію, її спосіб дивитися на світ. А потім виявляється, що текст написав алгоритм, пост відредагував алгоритм, за заголовок придумав алгоритм, а іноді й коментарі під постом теж пише алгоритм.Тобто людина приходить за людським контактом, а отримує контакт із машиною через посередництво іншої людини. І справа навіть не в тому, що ШІ пише погано. Часто він пише дуже непогано. Мені здається дивним прагнути бути почутим, не наважуючись говорити власним голосом. Бо якщо читачеві подобається текст, написаний алгоритмом, то кому він насправді симпатизує? Автору чи алгоритму? А що відчуває автор, який і не автор? І якщо ми поступово передаємо власні думки, власні тексти й навіть власну інтонацію, ми розвчаємось мислити, писати, рефлексувати. Нам підсовують про що думати. (Сорі тут трохи теорії заговору))) Так, тут люди можуть зустріти своє кохання. Можуть зібрати гроші заради перемоги. Можуть зробити дуже хороші, справжні й щемкі відео.Але шкода, яка наноситься людям, на мою думку, часто буває більшою.Повірте мені. Я в соцмережах уже 19 років і маю трохи підписників :))Ваша снобіха.Завжди на справжньому зв'язку.