🌷"Тюремна цілителька", Лінетт Ноні, 🌟Readberry

Ми опиняємось у світі похмурої тюрми Заліндов, де в’язні мають дуже мало прав, живуть у нестерпних умовах, проте все ж намагаються лишатися людьми. Ківа Мерідан допомагає кожному, хто цього потребує, бо вона тюремна цілителька. Та коли до лазарету потрапляє загадковий юнак, а за ним – бунтівна королева, Ківа бере на себе набагато більше, ніж просто зцілення. Вона має шанс змінити власну долю і долю інших на краще… якщо пройде випробування, вижити в яких можливо тільки за допомогою магії.

Якщо ми говоримо про сучукрліт – то я пишу відгуки тільки на ті книги, які мені сподобались. Ось така в мене філософія. Проте вона не розповсюджується на книги перекладні, тож маємо що маємо – ця книга мені скоріш не сподобалась , ніж сподобалась😭.

Насправді це дивно, бо ж ніби вона має усе, аби втрапити у мої вподобання. Але любові не сталося, серію я продовжувати не буду (хоча Ганка й нашепотіла мені, чим там усе закінчилось). Я знаю, що багатьом ця історія подобається, тому якщо ви з таких – прошу далі не читати!!! Бо я буду дуже суб'єктивно бухтіти.

Отже, що мені було не так.

🔸Перше, це персонажка.
Буває таке, що ну так подобається персонаж, що пробачаєш історії усі косяки, бо тобі просто все одно. І я б пробачила, але Ківа не розтопила моє сердечко, тому я помічала УСЕ. За сюжетом вона найрозумніша, має унікальні знання і навички, найдобріша, найсправедливіша. Проте звідки у неї це все, якщо вона 10 років з семи рочків живе в тюряжці? Окей, може вона вміє читати і прочитала, як пальпацією визначати стан внутрішніх органів? Але ж книжок там немає. Може, у неї був вчитель? Так, батько, але він помер, коли їй було 8-9, а всі інші нічого не вміють. Її думки і дії були мені дивними, бо дивно, коли людина за крок до смерті думає: "от зараз я помру - хто ж буде усіх лікувати?" Якщо коротко – я не вірила персонажці й мені було не цікаво, й навіть суперповороти в кінці цього не виправили й не пояснили.

🔸По-друге, це розкадровка і ритм.
Так, тюрма, замкнений простір. Так, тут особливо не розіграєшся. Проте половина сцен, навіть того самого випробування, були мені одноманітними й повторюваними. Купа сцен у госпіталі, де хороша й жертовна Ківа усіх рятує. Місцями я просто перегортала сторінки, бо "це ж було вже".

🔸

По-третє, динаміка між персонажами. Я slowburn girl, а тут love from the first sight. Я не зрозуміла, чому так сталось і не вірю.

Дрібні неточності й моментики, типу поцілуйчиків-обіймашек з персонажкою, яка тиждень просиділа в темниці, ходила під себе, там же й спала і оце все. Сам устрій тюрьми, яка така вся жахлива, але там всі туди-сюди ходять і якось ну. Саме це випробування якесь мені було необґрунтоване. Єдине що – сподобалися Мот і малий Тіпп, вони класні.

🔸

Ще є момент, який мене прям розізлив – прийом з обманом читача. Вірініше, недоговоренням. Так, тут від третьої особи, проте камера постійно на Ківі. Ми знаємо, як їй боляче, страшно, млосно. Ми знаємо її думки і роздуми. Але в кінці виявляється, що нас обманули й казали не все. І ніби й ок, що щось давалося натяками й потім зіграло. Але дещо прям постійно було в кадрі, і нам просто вирішили це недоговорити для вау-ефекту, навіть натяків толком не дати. Я відчула себе обманутою, не люблю цього 😒

В цілому, я не можу сказати, що це погана книга, ні. І я чудово розумію, за що вона може подобатись. Просто, на жаль, вона виявилась сильно не моєю або втрапила мені не в той час🤷