❄️ Почитую зараз "Зимові заручини" Крістелль Дабос – і яка ж гарна тягуча мова у тексту! Зазвичай я жалілася б на повільний темп історії, бо все розвивається дійсно повільно, проте відірватись неможливо. Світ дуже цікавий і незвичний, а завдяки образності стилю авторки тебе ніби затягує у химерну зимову казку (доволі жорстку, мушу зазначити), як по спіралі. Відмічаю собі, наскільки круто працює, коли для створення сцени не забуваєш про усі органи чуття: слух, зір, нюх, доторк. На скріні – шматочок із самого початку. Тут немає доторків через специфіку самої персонажки, адже вона постійно в рукавичках, аби не "читати" речі, але саме оця образність буквально всесторонньо занурює у сцену. Взагалі, текст мені дуже французький. Подумки перекладаю деякі речення, як би це звучало французькою, і воно так відчувається! А ще – авторка відкрито підтримує Україну і чи не перша з перекладних написала про атаку на Фактор-Друк. Ще з того часу маю її тетралогію у бажанках, а тут ще й купа схвальних відгуків було. Не дарма, не дарма.